Court ruling № 134436622, 27.02.2026, Tetiiv District Court of Kyiv Oblast

27.02.2026 Справа № 940/256/26

Провадження по справі № 1-кс/940/45/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року слідчий суддя Тетіївського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , начальника Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 , поданого в межах кримінального провадження № 12026111300000003, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.01.2026, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Тетіїв Тетіївського району Київської області, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не депутату, не працюючому, невійськовозобов`язаному, раніше судимому за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України,

встановив:

Старший слідчий слідчого відділення відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області капітан поліції ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області з клопотанням, в якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026111300000003 від 02.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, строком на 60 днів.

Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділенням ВП №3 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026111300000003, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року (зі змінами, далі Положення), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 (зі змінами, далі Інструкція) визначено порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї та боєприпасів.

Однак, у порушення зазначеного нормативно-правового акту ОСОБА_5 , не маючи передбаченого законом дозволу, вирішив вчинити кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї та бойових припасів за наступних обставин.

ОСОБА_5 , маючи намір на придбання, зберігання та збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці придбав обріз гвинтівки «Мосіна», що є вогнепальною зброєю, та 7 боєприпасів до неї, які переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 та почав зберігати без передбаченого законом дозволу.

В кінці січня 2026 року, точної дати в ході досудового розслідування невстановлена, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконний збут вогнепальної зброї та бойових припасів, ОСОБА_5 домовився із ОСОБА_6 про продаж останньому нарізної вогнепальної зброї гвинтівки «Мосіна» та 7 боєприпасів до неї, вартість яких оцінив в сумі 7000 (сім тисяч) гривень.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_5 30.01.2026 близько 19 години 40 хвилин, з метою збуту вогнепальної зброї гвинтівки «Мосіна» та 7 боєприпасів до неї, зустрівся із ОСОБА_6 у заздалегідь обумовленому місці АЗС «UPG», а саме за адресою: вул. Центральна, 156, м. Тетіїв, Білоцерківського району, Київської області та в ході зустрічі ОСОБА_6 , згідно із попередньою домовленістю передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 7000 (сім тисяч) гривень, на що ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 нестандартну нарізну вогнепальну зброю, яка є обрізом гвинтівки «Мосіна» зразка 1981/1930 р.р., калібру 7,62*54R, виготовленої саморобним способом шляхом вкорочення ствола до залишкової довжини 212 мм промислового виробництва, виготовленим саморобним способом ложе з пістолетною рукояткою та 7 патронів , що є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї і є бойовими гвинтівковими патронами калібру 7,62*54R, виготовлені промисловим способом, вчинивши таким чином збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Крім того положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року (зі змінами, далі Положення), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 (зі змінами, далі Інструкція) визначено порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї та боєприпасів.

Однак, у порушення зазначеного нормативно-правового акту ОСОБА_5 , не маючи передбаченого законом дозволу, вирішив вчинити кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу бойових припасів за наступних обставин.

ОСОБА_5 , маючи намір на придбання, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці придбав одну ручну гранату Ф-1 із підшивачем до ручних гранат УЗРГМ-2, одну ручну гранату RG-4, що є бойовим припасом, які переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 та почав зберігати без передбаченого законом дозволу.

В середині лютого 2026 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконний збут бойових припасів, ОСОБА_5 домовився із ОСОБА_6 про продаж останньому одної ручної гранати Ф-1 із підшивачем до ручних гранат УЗРГМ-2, одної ручної гранати RG-4, які схожі на боєприпаси, вартість яких оцінив в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_5 26.02.2026 близько 18.50 год., з метою збуту одної ручної гранати Ф-1 із підривачем до ручних гранат УЗРГМ-2, одної ручної гранати RG-4, які схожі на боєприпаси, зустрівся із ОСОБА_6 у заздалегідь обумовленому місці, а саме за адресою: вул. Соборна, м. Тетіїв Білоцерківського району Київської області та в ході зустрічі ОСОБА_6 , згідно із попередньою домовленістю передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 3000 (три тисячі) гривень, на що ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 одну ручну гранату Ф-1 із підривачем до ручних гранат УЗРГМ-2, одну ручну гранату RG-4, які схожі на боєприпаси, вчинивши таким чином збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у зберіганні, носінні, придбанні та збуті вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

26.02.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та 27.02.2026 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Водночас, обґрунтовуючи необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, старший слідчий посилається у клопотанні на те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами, а також встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, може знищити, сховати або спотворити будь що із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та може вчинити інше кримінальне правопорушення, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Встановлені ризики, на думку старшого слідчого, не дозволяють застосувати стосовно ОСОБА_5 більш м`які запобіжні заходи аніж тримання під вартою.

В судовому засіданні начальник Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та старший слідчий слідчого відділення відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 подане клопотання підтримали та просили його задовольнити, вказуючи, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити дієвість кримінального провадження та належну поведінку підозрюваного.

Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання про обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечив.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Згідно з ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №3 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026111300000003, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України

У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 26.02.2026 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та 27.02.2026 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Як вбачається зі змісту повідомлення про підозру, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто в носінні, зберіганні, придбанні, передачі чи збуту вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Як вбачається з матеріалів клопотання, підставою обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:

- протоколом про проміжкові результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, відповідно до якого ОСОБА_5 обговорюють питання продажу зброї;

- протоколом обшуку від 26.02.2026, в ході якого виявлено та вилучено предмет, схожий на корпус гранати РГД-5, предмет, схожий на підривач до ручних гранат «УЗРГМ-2»;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.02.2026, відповідно до якого ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 27.01.2026, який повідомив про обставини вчинення ним скоєного злочину;

- протоколом контролю за вчиненням злочину від 02.02.2026 відповідно до якого ОСОБА_5 збув свідкові ОСОБА_6 предмет, схожий на обріз гвинтівки, 7 предметів, схожих на набої, калібру 7,62 мм.;

- висновком експерта № СЕ-19/111-26/5492-БЛ відповідно до якого наданий на дослідження обріз гвинтівки належить до нестандартної нарізної вогнепальної зброї, є обрізом гвинтівки «Мосіна» зразка 1891/1930 рр., номерні позначення видалені саморобним способом, калібру 7,62х54R, виготовлений саморобним способом шляхом вкорочення ствола до залишкової довжини 212 мм промислового виробництва та виготовлення саморобним способом ложе з пістолетною рукояткою. Наданий обріз придатний до проведення пострілів. Надані на дослідження 7 патронів належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, є бойовими гвинтівковими патронами калібру 7,62х54R, що споряджені трасуючими кулями «Т-46» зі свинцевим осердям, призначені для стрільби з бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62х54R, а саме карабінів, гвинтівок та кулеметів, виготовлені промисловим способом, придатні до стрільби;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 05.02.2026 відповідно до якого свідок повідомив, що придбав в ОСОБА_5 вогнепальну зброю та 7 набоїв.

На переконання слідчого судді, оголошена ОСОБА_5 підозра у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, є обґрунтованою, в розпорядженні органу досудового розслідування є здобуті у визначеному законом порядку достатні відомості, які вказують на наявність ознак вказаного кримінального правопорушення.

Водночас, необхідно зазначити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, обґрунтовуючи клопотання, старший слідчий посилалась на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Так, оцінюючи ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що відповідно до приписів кримінального законодавства України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Отже, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі.

Відтак, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.

Також досить вірогідним є заявлений ризик можливого незаконного впливу на свідків кримінального провадження.

Так, слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою ухилення від подальшого покарання чи спотворення об`єктивної картини вчинення злочину може незаконно впливати на свідків, оскільки всі вони є жителями одного населеного пункту та до вчинення кримінального правопорушення спілкувалися між собою, тому з метою створення алібі або спотворення картини вчинення кримінального правопорушення, умовлянням, підкупом чи погрозами підозрюваний ОСОБА_5 може примушувати їх змінити свідчення, виправдовуючи тим самим його дії.

Водночас, при встановленні наявності ризику впливу на свідків необхідно враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.

З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Разом з тим, слідчий суддя вважає переконливими доводи прокурора про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, який обґрунтовано тим, що підозрюваний ОСОБА_5 засуджений вироком Тетіївського районного суду Київської області 20.05.2022 за ч. 2, 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.07.2025 звільнений умовно-достроково від подальшого відбування покарання, призначеного вироком Тетіївського районного суду Київської області від 20.05.2022 на не відбутий строк 11 (одинадцять) місяців 2 (два) дні. Вчинив крадіжку в період умовно-дострокового звільнення. Крім того ОСОБА_5 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у місцях позбавлення волі.

Також ОСОБА_5 вчинив злочин не маючи постійного місця роботи, джерела доходу, а тому за винагороду здатен до вчинення протиправних дій, вчинив кримінальне правопорушення з корисливих мотивів, в той час як в Україні тривають військові дії, пов`язані зі збройною агресією рф, що свідчить про низькі моральні цінності останнього та байдужість до заподіяння шкоди іншим особам. Відтак, наявні передумови для вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення.

Заявлений ризик знищити, сховати або спотворити будь що із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя також вважає обґрунтованим, оскільки на даний час не встановлено усі обставини вчинення кримінального правопорушення.

Отже, з урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Одночасно слідчий суддя бере до уваги обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України, відомості про особу підозрюваного, який раніше неодноразово судимий, не має міцних соціальних зв`язків, не працевлаштований.

Слідчий суддя також бере до уваги вік та стан здоров`я підозрюваного, щодо якого в розпорядженні слідчого судді відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 3 до 7 років.

Отже, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, підозрюваний ОСОБА_5 є особою, до якої може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Водночас, при вирішенні питання щодо можливості застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, слідчий суддя зазначає таке.

Так, особисте зобов`язання не може бути застосоване до підозрюваного ОСОБА_5 з огляду на обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також наведених ризиків. Зазначений запобіжний захід є занадто м`яким, враховуючи особу обвинуваченого, який не працевлаштований, не має міцних соціальних зв`язків. Також не може бути застосована до обвинуваченого особиста порука, оскільки відсутні будь-які відомості про осіб, які заслуговуючи на довіру у суду та можуть надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу. Водночас, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов`язків ОСОБА_5 і запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з огляду на наявність високого ступеню ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення та переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Не може бути застосована до обвинуваченого і застава як запобіжний захід, так як ОСОБА_5 не має жодного джерела доходу та підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину.

З огляду на зазначене, на переконання слідчого судді, застосування більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, до підозрюваного ОСОБА_5 є недостатнім для запобігання встановленим ризикам.

Отже, з огляду на викладене та доведеність прокурором наявності підстав вважати, що на час розгляду клопотання наявні ризики вчинення дій, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, та оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Водночас, будь-яких обставин, які би свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею не встановлено та не доведено підозрюваним.

Більш того, будь-яких обставин, які б унеможливлювали утримування підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, слідчому судді не надано.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Беручи до уваги вимоги п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а також з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, а саме в межах вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 гривень. Поряд з цим, слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись статтями 176-178, 183, 193-194,196, 309 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, поданого в межах кримінального провадження № 12026111300000003 від 02.01.2026, - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тетіїв Тетіївського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не депутата, не працюючого, невійськовозобов`язаного, раніше судимого за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 26 квітня 2026 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: отримувач коштів ТУ ДСА України в Київській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268119; банк отримувача: ДКС України, м. Київ; номер рахунку: UA768201720355259001000018661; код банку отримувача (МФО) 820172.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, ОСОБА_5 звільнити з-під варти негайно.

У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_5 з-під варти у зв`язку з внесенням визначеного розміру застави зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування та суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, а також не відлучатися із м. Тетіїв Білоцерківського району Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Роз`яснити, що у разі, якщо ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього процесуальні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Визначити строк дії ухвали в частині обрання запобіжного заходу - до 26 квітня 2026 року.

Строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали слідчого судді буде виготовлено та оголошено о 15 год. 00 хв. 27 лютого 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1