Decision № 134415318, 27.02.2026, Ripky District Court of Chernihiv Oblast

Справа № 738/1649/25

Провадження № 2/743/62/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Ріпки справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «Свеа фінанс» звернулося до Менського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 04.08.2025 справу передано за підсудністю до Ріпкинського районного суду Чернігівської області.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.05.2023 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено кредитний договір №4455918, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 6000 гривень. ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору.

27.12.2023 ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен інвест Україна» уклали договір факторингу № 01.02-92/23. Згідно вказаного договору ТОВ «Росвен інвест Україна» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача. Загальна сума заборгованості становить 26382,60 гривень, а саме: 6000

гривень - заборгованість за тілом кредиту, 20382,60 гривень заборгованість за сумою відсотків.

Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен інвест Україна» від 25.03.2024 № 1 вирішено змінити назву товариства з ТОВ «Росвен інвест Україна» на ТОВ «Свеа фінанс».

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

ТОВ «Свеа фінанс» звернулося до Менського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 04.08.2025 справу передано за підсудністю до Ріпкинського районного суду Чернігівської області.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13.10.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.10.2025.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13.10.2025 розгляд справи відкладено до 20.11.2025 у зв`язку з неявкою відповідача.

20.11.2025 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.02.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися. Повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином.

За правилом частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

29.05.2023 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики №4455918.

Відповідно до пункт 1 договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору сума позики складає 6000 гривень, строк позики 30 днів, базова процентна ставка за перший день користування позикою 59,71 % (фіксована), базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики 2,50 % (фіксована), знижена процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики 0,01 %, дата повернення позики (останній день) 28.06.2023.

Відповідно до пункту 6 договору позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника, шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора, кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Відповідно до довідки від 20.05.2025 № КД-000031282/ТНПП 29.05.2023 позивачем було перераховано відповідачу кошти в розмірі 6000 гривень.

До позовної заяви додано розрахунок за період з 29.05.2023 по 27.12.2023, відповідно до якого загальна сума заборгованості становить 26382,60 гривень, а саме: 6000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 20382,60 гривень заборгованість за сумою відсотків.

27.12.2023 ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен інвест Україна» уклали договір факторингу № 01.02-92/23. Згідно вказаного договору ТОВ «Росвен інвест Україна» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до Реєстру боржників до вказаного договору ТОВ «Росвен інвест Україна» набув право вимоги до відповідача на суму заборгованості в розмірі 20382,60 гривень.

Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен інвест Україна» від 25.03.2024 № 1 вирішено змінити назву товариства з ТОВ «Росвен інвест Україна» на ТОВ «Свеа фінанс».

На час розгляду справи судом відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Статтями 525, 526, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. А тому підписання відповідачкою шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства».

Кредитний договір укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що узгоджується із положеннями статей 6, 627 ЦК України та статей 11,12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з частиною 1 статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частиною 1 статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним. Така позиція викладена і Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 № 6-979цс15.

Таким чином позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом суд зазначає таке.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Задля об`єктивного розгляду справи суд застосовує висновки, зроблені в постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, де зокрема зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника («за користування кредитом»).

Пунктом 2.2, 2.4 договору передбачено, що строк позики складає 30 днів, дата повернення позики (останній день) 28.06.2023.

Системне тлумачення вищезазначених пунктів дозволяє дійти висновку, що вони регламентують питання як обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом в межах строку, на який надавався кредит, тобто за правомірну поведінку позичальника («за користування кредитом»), так і за прострочення погашення кредиту, тобто за неправомірну поведінку позичальника як міру відповідальності.

Таким чином проценти за користування кредитом слід нараховувати виключно на строк, на який надано позику, тобто 30 днів, що за розрахунками позикодавця становить 3600 гривень.

Умовами договору передбачена можливість продовження строку користування позикою лише за ініціативою позичальника шляхом подання відповідного звернення через особистий кабінет та укладення додаткової угоди, підписаної одноразовим ідентифікатором.

Разом із тим матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що відповідач звертався із заявою про пролонгацію або що між сторонами укладалися додаткові угоди про продовження строку кредитування у визначеному договором порядку. Відсутність таких доказів свідчить про те, що строк користування позикою не продовжувався, а тому зобов`язання підлягало виконанню у межах первісно погодженого 30-денного строку.

Таким чином, проценти підлягають обчисленню виключно за 30 днів користування позикою, що становить 3600 гривень. Відтак суд приходить до висновку про неправомірність нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування.

При цьому суд зазначає, що якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов`язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та долучених доказів, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведені обставини виникнення між сторонами правовідносин та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості на загальну суму 9600 гривень (6000 гривень тіло кредиту, 3600 гривень нараховані відсотки), які підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 ставки в сумі

2422,40 гривень.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 36,4 відсотків від позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 881,75 гривень (2422,4/100*36,4=881,75).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, будинок 6, місто Київ, 03124) заборгованість за кредитним договором № 4455918від 29.05.2023 в розмірі 9600 (дев`ять тисяч шістсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, будинок 6, місто Київ, 03124) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривня 75 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.02.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ