Court ruling № 134414543, 27.02.2026, Monastyryska District Court of Ternopil Oblast

Справа № 603/73/24

Провадження №2/603/3/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Бішко І. М.,

за участі представника позивача прокурора Петрівської І. А., представника правонаступника відповідача ОСОБА_1 адвоката Андрусенка І. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Монастириської міської ради до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Горожанка» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

у с т а н о в и в:

Керівник Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області Носовський М. В.звернувся до суду в інтересах держави в особі Монастириської міської ради із позовом до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , та Приватного підприємства «Горожанка» (далі ПП «Горожанка») про витребування на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради із незаконного володіння відповідачів земельної ділянки загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0287, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території с. Горожанка Чортківського району Тернопільської області.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, серед іншого, що 01.02.2021 року між ОСОБА_2 та ПП «Горожанка» було укладено договір оренди землі, предметом якого є спірна земельна ділянка, тому остання перебуває у фактичному користуванні орендаря. За таких обставин, на переконання позивача, при встановленні підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 , наявні також підстави для її витребування в ПП «Горожанка», якому спірна земельна ділянка була передана в оренду і яке є незаконним володільцем. На підставі наведеного прокурор вважає, що витребування земельної ділянки лише у ОСОБА_2 не призведе до її повернення у фактичне володіння Монастириської територіальної громади.

Суд звертає увагу, що частина позовних вимог, а саме вимога про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння ПП «Горожанка» є вимогою, що заявлена в інтересах Монастириської міської ради до підприємства і належить до господарської юрисдикції. У зв`язку з цим суд розглянув питання про можливість закриття провадження у справі в цій частині і встановив таке.

У ст. 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 492/1519/15-ц).

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У статтях 1 та 2 ЦПК України зазначено про призначення ЦПК України і визначені завдання та основні засади цивільного судочинства.

ЦПК України визначає юрисдикцію і повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Відповідно до норм цивільного процесуального законодавства України визначення предмета і підстав позову належить виключно позивачеві, разом з тим установлення обставин справи, з`ясування характеру спірних правовідносин і застосування норм матеріального права, які поширюються на спірні правовідносини, - є обов`язком суду.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 року у справі № 183/4196/21, від 08.06.2022 року у справі № 362/643/21, від 23.11.2021 року у справі № 641/5523/19).

У статті 1 ГПК України зазначено, що господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Завданням господарського судочинства є вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників.

У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.

У постановах від 13.02.2025 року у справі № 681/1461/21 (провадження № 61-16312св24) та від 05.03.2025 року у справі № 681/1466/21 (провадження № 61-17564св24) за подібних правовідносин, учасників справи та фактичних обставин, Верховний Суд зазначив, що позовні вимоги керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах Полонської міської ради до ТОВ «А.Т.К.» про витребування земельної ділянки та припинення права оренди ТОВ «А.Т.К.», з урахуванням меж касаційного перегляду за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи відомо, що предметом спору у справі, що розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі Монастириської міської ради до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , та ПП «Горожанка» про витребування на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради із незаконного володіння відповідачів земельної ділянки з кадастровим номером 6124283200:02:001:0287, загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах населеного пункту с. Горожанка Чортківського району Тернопільської області.

Отже, спір у справі в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах органу місцевого самоврядування до ПП «Горожанка» є земельним спором між територіальною громадою та юридичною особою, тому, враховуючи суб`єктний склад сторін, належить до господарської юрисдикції, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, провадження за позовною вимогою до ПП «Горожанка» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння підлягає закриттю.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись ст. 255, 256, 258, 260, 263 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Провадження у цивільній справі № 603/73/24 за позовною заявою керівника Бучацької окружної прокуратури Носовського Михайла Володимировича в інтересах держави в особі Монастириської міської ради до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , та Приватного підприємства «Горожанка» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння в частині позовних вимог керівника Бучацької окружної прокуратури Носовського Михайла Володимировича в інтересах держави в особі Монастириської міської ради до Приватного підприємства «Горожанка» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння закрити.

Роз`яснити позивачу його право звернутися із позовом до Приватного підприємства «Горожанка» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння до суду господарської юрисдикції.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя І. М. Галіян