Decision № 134405175, 25.02.2026, Vyshhorod District Court of Kyiv Oblast

25.02.2026 Справа № 363/6098/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Лещенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в якому, посилаючись на набуття права вимоги за кредитним договором та в зв`язку із порушенням відповідачем договірних зобов`язань по сплаті коштів за наданий кредит, просив стягнути з останнього заборгованість за договором №8536420 від 02 грудня 2024 року в розмірі 108 000 грн. (40 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 48 000 грн. сума заборгованості за відсотками, 20 000 грн. сума заборгованості за пенею) та судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не прибув, письмово в позові просив про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позов визнає частково в частині тіла кредиту в розмірі 40 000 грн., нарахування відсотків та пені вважає необґрунтованими, в задоволенні яких просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 02 грудня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №853642, який підписано електронним підписом відповідача (одноразовий ідентифікатор А9576).

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.7 1.9.2, 2.1, 2.2, 6.4-6.4.2 Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 40 000 грн.

Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього договору.

Стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.

Денна процентна ставка на дату укладання договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 1,00% в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (144 000 грн. (40 000 грн. )/ 360 дн. * 100% = 1,00% в день.

За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки складає 0,99% в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (144000 грн./40 000 грн. )/ 360 дн. * 100% = 1,00% в день.

Загальні витрати на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 144 000 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 143 160 грн.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 2333,95% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 2222,27% річних.

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору.

Дата надання кредиту 20 або 21 грудня 2024 року.

У випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 3 600 грн. на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 800 грн. починаючи з 5 (п?ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Зазначене також підтверджується паспортом споживчого кредиту та таблицею обчислення загальної вартості кредит та реальної річної процентної ставки, яка є Додатком №1 до кредитного договору №8536420 від 02 грудня 2024 року, відповідно до якої загальна сума заборгованості відповідача становить 183 160 грн. (40 000 грн. сума кредиту; 143 160 - проценти за користування кредитом), реальна річна процентна ставка 2222,27%.

Із листа ТОВ «Пейтек» №20250722-1.1 від 22 липня 2025 року вбачається, що 02 грудня 2024 о 19 год. 10 хв. ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в розмірі 40 000 грн., банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №8536420 від 02 грудня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 108 000 грн., з якої: 40 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 48 000 грн. сума заборгованості за відсотками, 20 000 грн. сума заборгованості за пенею.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.

17 липня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №17072025, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №8536420 від 02 грудня 2024 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Згідно витягу з Реєстру боржників №1 від 17 липня 2025 року до договору факторингу №17072025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №8536420 від 02 грудня 2024 року складає 108 000 грн., з якої: 40 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 48 000 грн. сума заборгованості за відсотками, 20 000 грн. сума заборгованості за пенею.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статтей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов?язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захистові шляхом примусового виконання грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, згідно яких сума заборгованості відповідачки за кредитним договором №8536420 від 02 грудня 2024 року складається з 40 000 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 48 000 грн. заборгованості за відсотками, що в загальному розмірі становить 88 000 грн., та сумнівів у суду не викликає, коли доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту та відсотками відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.

Доводи відповідача про те, що заявлена позивачем сума процентів до стягнення є необґрунтованою, суд відкидає, оскільки сплата відсотків за будь-яке користування кредитними коштами передбачена вимогами Закону та змістом підписаного договору, з умовами якого ОСОБА_1 погодився, отримавши кредит, та зобов`язався сплачувати їх у визначеному розмірі відповідно до кредитного договору, графіка платежів і вимог ст.ст. 1054, 1056-1 ЦК України.

Таким чином, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Що стосується питання про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 20 000 грн. який нараховувалася ОСОБА_1 кредитором згідно п. 6.4 Договору, то суд зазначає наступне.

Так, з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який діє і донині.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

КЦС ВС в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21 зазначив, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Судом встановлено, що прострочення відповідачем сплати платежів сталося під час дії воєнного стану, в той час, коли кредитор всупереч вимог Закону нараховував відповідачу штраф за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором в розмірі 20 000 грн.

За таких обставин, оскільки вказаний штраф внаслідок невиконання зобов`язання нараховано позивачем під час дії воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, а не стягненню з відповідача.

Отже, нарахування відповідачу штрафу в розмірі 20 000 грн. на вимогах Закону та наявних матеріалах справи не ґрунтуються, є безпідставними та недоведеними, а його доводи про це є слушними та заслуговують на увагу.

Відтак, враховуючи викладене, пред`явлений позов є обґрунтованим і підлягає частковому задоволенню.

Крім того, представником позивача представлено документальне підтвердження понесених судових витрат, які згідно ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором в розмірі 88 000грн., а також судовий збір в розмірі 3 028 грн., а всього 91 028 (дев`яносто одну тисячу двадцять вісім) грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з його підписання.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя