Decision № 134358439, 25.02.2026, Sumy District Administrative Court

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року м. Суми Справа № 480/9447/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Суть спору. Позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.

Як зазначає позивач, під час проходження військової служби йому відповідачем неправомірно виплачували грошове забезпечення, грошові допомоги для оздоровлення, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також при звільненні позивача зі служби - одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 та 2021 рік, з урахуванням розрахункової величини прожиткового мімінуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у сумі 1762 грн, а не з урахуванням такої величини, визначеної станом на 1 січня календарного року.

Тому позивач звернувся до суду з позовною заявою 27.10.2024, в якій просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу у період з 29.01.2020 до дня звільнення грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 та 2021 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеному Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок таких сум (виходячи з розміру місячного грошового забезпечення до якого включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою) - визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку № 44.

Судом відкрито провадження у справі 15.11.2024 (суддя Бондар С.О.).

До суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що у спірний період відповідач правомірно нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення, грошові допомоги для оздоровлення, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсації додаткої відпустки, а також одноразову грошова допомога при звільненні, виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, оскільки згідно з Постановою № 704 саме така величина застосовується для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 , то справу було передано на повторний авторозподіл та розподілено на суддю Сидорука А.І., який 16.12.2024 прийняв справу до провадження.

Відповідач подав заяву від 30.12.2024 про долучення доказів. Також судом постановлено ухвалу про витребування доказів 10.02.2026. Вимоги ухвали виконано відповідачем 17.02.2026.

25.02.2026 судом постанволено ухвалу про відмову у залишенні позовної заяви без руху.

Встановлені судом фактичні обставини. Висновки суду та їх мотиви.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 22.07.2016.

У період з 29.01.2020 до 04.09.2021 позивач проходив військову службу у відповідача, що не заперечується сторонами.

Наказом відповідача від 04.09.2021 № 163 позивача 04.09.2021 виключено зі списків особового складу відповідача. У вказаному наказі зазначено виплатити позивачу: одноразву грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожні 30 повні календарні роки; матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі одного окладу за військовим званням; грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у період з 2016-2021 роки, передбаченої ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 20.12.1991 № 2011-XII.

У період з 29.01.2020 до 04.09.2021 позивачу виплачувалось грошове забезпечення, виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 (1762 грн). У квітні 2020 року позивачу виплачено 21101,75 грн грошової допомоги на оздоровлення та 1410 грн матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а у травні 2021 року - 21101,75 грн грошової допомоги на оздоровлення та 1410 грн матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. У серпні 2021 року позивачу виплачено 316526,30 грн одноразової грошової допомоги при звільненні та 49237,28 грн грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2016 - 2021 роки, як учаснику бойових дій. Вказані виплати здійснені відповідачем із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018. Зазначене підтверджується інформацією відповідача, яка надана на виконання вимог ухвали суду.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Нормою ч.1 ст.10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки (абзац 3 ч.14 ст.10-1 Закону № 2011-XII).

Частиною 2 ст.15 Закону № 2011-XII закріплено, що військовослужбовцям виплачується одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено, що військовослужбовцям, які звільняються із служби у зв`язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з підпунктами 5.1.1 та 5.1.4 п.5.2 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної спеціальної служби транспорту, затвердженої наказом Міністра трванспорту та зв`язку України від 23.12.2008 № 1547 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі вибуття в щорічну основну відпустку (частину щорічної основної відпустки) один раз на рік виплачується допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Допомога для оздоровлення підлягає виплаті військовослужбовцям, які мають право на щорічну основну відпустку, незалежно від її тривалості. Розмір допомоги обчислюється з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право згідно із законодавством на день вибуття у щорічну основну відпустку (відповідну її частину). При цьому премія визначається з урахуванням підп.4.10.2 п.4.10 цієї Інструкції.

Підпунктами 5.2.1 та 5.2.3 п.5.2 розділу V Інструкції № 1547 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) один раз на рік виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги обчислюється з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право згідно із законодавством на день подання рапорту. При цьому премія враховується згідно з підп.4.10.2 п.4.10 цієї Інструкції.

У разі звільнення зі служби військовослужбовця, який не використав щорічну основну або додаткову відпустку, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки в розмірі його грошового забезпечення за такі дні (підп.6.6.2 п.6.2 розділу VІ Інструкції).

Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, якою затверджено схеми складових грошового забезпечення військовослужбовців.

Підпунктом 3 п.5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704(в первісній редакції, яка була чинна до 31.01.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв Постанову № 103. Пунктом 6 Постанови № 103 внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, згідно яких це й пункт викладено у наступній редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Вказаними змінами запроваджено, що розміри посадових окладів та окладів за військовим званням розраховуються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний коефіцієнт.

Окружний адміністративний суд м. Києва, рішенням від 16.10.2019 в адміністративній справі № 826/6453/18, яке 29.01.2020 залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, визнав протиправним та нечинним п. 6 Постанови КМУ № 103.

Отже, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, тобто з 29.01.2020, пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність, а інші нормативно-правові акти, які б надалі встановлювали порядок розрахунку посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, на відповідний коефіцієнт, відсутні.

Натомість постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, внесено зміни до п.4 Постанови У № 704, де зазначено установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом.

Згідно з законами України про Державний бюджет України на відповідний рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 складає 1762 грн, з 01.01.2020 - 2102 грн, а з 01.01.2021 - 2270 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та "Про Державний бюджет України на 2021 рік", у військовослужбовців у період з 29.01.2020 до 04.09.2021 (до набрання чинності Постановою № 481) виникло право на отримання грошового забезпечення, в тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.10.2021, а у військовослужбовців, які звільняються зі служби у 2021 році - право на отримання компенсацій відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням грошового забезпечення на момент звільнення, розрахованого із величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021.

Встановлене положеннями пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Таким чином, відповідач не застосувавши вказані вище алгоритми нарахування, допустив протиправну бездіяльність, яка не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки у період з 29.01.2020 до 31.12.2021 відповідач зобов`язаний був розраховувати грошове забезпечення позивача, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з урахуванням прожиткового мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 у сумі 2102 грн, а у період з 01.01.2021 до 04.09.2021 - грошове забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення за 2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, компенсацію календарних днів відпусток УБД та одноразову грошову допомогу при звільненні (в тому числі які виплачені при звільненні), з урахуванням прожиткового мінімум для працездатних осіб, встанволено станом на 01.01.2021 у сумі 2270 грн.

Суд зазначає, що питання виплати інших сум, вимоги щодо яких задовольняються судом, окрім грошового забезпечення, з урахуванням належного прожиткового мінімуму, не є передчасним у даній справі, оскільки такі суми неправомірно нараховано позивачу з урахуванням іншого прожиткового мінімуму, а не станом на 01.01.2020 та 01.01.2021.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.09.2025 у справі № 420/32801/24 та від 09.09.2025 у справі № 420/6924/24.

Вимоги зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу спірні суми із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку № 44, задоволенню не підлягають. Обов`язок відрахування сум податку з доходів фізичних осіб, в тому числі позивача, який проходив військову службу, у відповідності до норм Податкового кодексу України, покладено саме на відповідача, який є податковим агентом. Таким чином, вимоги задовольняються судом частково.

Судові витрати.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем інших судових витрат, то їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись статтями 90, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 04.09.2021, грошових допомог для оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки,, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021.

3. Зобов`язати Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту (вул. Якова Гніздовського, 5, Київ, 02094, код ЄДРПОУ 33145904) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за період з 29.01.2020 до 04.09.2021, грошові допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2021 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021, з урахуванням виплачених сум.

4. У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 - відмовити.

5. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Сидорук