Decision № 134357590, 24.02.2026, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/2464/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи Головного управління ДПС в Одеській області в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80067648 від 22.01.2026 року, винесену головним державним виконавцем Приморського відділу ДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білашем Є.Г.

В обґрунтування позовних вимог та відповіді на відзив зазначено, що 22.01.2026 року головним державним виконавцем Приморського відділу ДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білашем Є.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80067648. Оскаржуваною постановою відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого документа: «Вимога № Ф-104596-50У, виданий 16.03.2020», видана ГУ ДПС в Одеській області, про стягнення з боржника 29 293,44 грн. Також постановою зазначено стягнення виконавчого збору/винагороди у сумі 2 929,34 грн. . Оскаржувана постанова фіксує «набрання чинності» виконавчим документом 16.03.2020 року. Для виконавчих документів, стягувачем за якими є держава/ державний орган, строк пред`явлення до виконання становить три місяці. Станом на 22.01.2026 року (дата відкриття ВП) три місяці від 16.03.2020 року є очевидно спливлими, отже державний виконавець, на думку позивача, не мав права відкривати виконавче провадження і повинен був повернути документ без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII).

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати суддею одноособово, з урахуванням особливостей, визначених ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Ухвалою суду від 24.02.2026 року продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.

Від відповідача Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що 22.01.2026 року на підставі заяви стягувача державним виконавцем відкрито виконавче провадження №80067648. 22.01.2026 року державним виконавцем була винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. 27.01.2026 року державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника. 03.02.2026 року державним виконавцем винесена постанова виправлення помилки в процесуальному документів. Відповідач звертає увагу на те, що в постанові про відкриття виконавчого провадження №80067648 від 22.01.2026 року була дійсно допущена описка (зазначена замість дати набрання законної сили 09.12.2025 року дата видачі виконавчого документа 16.03.2020 року), однак 03.02.2026 року зазначена описка виправлена, про що державним виконавцем винесено відповідну постанову. Також відповідач звертає увагу суду на те, що зазначена описка ніяким чином не впливає на передбачені чинним законодавством підстави винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а є лише формальною неточністю, яка не змінює суттєво ані процес виконання рішення, ані зобов`язання боржника виконати вимоги виконавчого документа. У вимозі №Ф-104596-50У від 16.03.2020 року, що видана ГУ ДПС в Одеській області, зазначено в реквізиті №5 дата набрання рішенням законної сили - 09.12.2025 року. Приймаючи до уваги частину 2 ст.12 Закону України Про виконавче провадження, вищезазначена вимога могла бути пред`явлена стягувачем до виконання в строк до 10.03.2026 року. Враховуючи те, що виконавче провадження відкрито 22.01.2026 року, а строк пред`явлення виконавчого документа, відповідно до чинного законодавства був до 10.03.2026 року, виконавче провадження №80067648 відкрито з урахуванням строку пред`явлення виконавчого документа та вимог чинного законодавства.

Від представника відповідача надійшли письмові пояснення в яких просить звернути увагу на те, що відповідно до чинного законодавства державний виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішення на підставі тих відомостей та тієї інформації, що зазначена у виконавчих документах, однак не має повноважень перевірки законності таких рішень.

Від представника третьої особи надійшли письмові пояснення в яких зазначено, що відповідно до інформаційно-комунікаційної системи податкового органу станом на 12.02.2026 стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується заборгованість з єдиного внеску (б/к 71040000 ) у сумі 37 788,74 гривень

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини: ГУ ДПС в Одеській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16 березня 2020 року №Ф-104596-50 У в якій зазначено, що станом на 09 грудня 2025 року заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 складає 29 293,44 грн. Дата набрання чинності 09 грудня 2025 року.

Постановою головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білаш Євгенієм Геннадійовичем від 22.01.2026 року за вимогою №Ф-104596-50У ГУ ДПС в Одеській області виданою 16.03.2020 відкрито виконавче провадження за №80067648.

03.02.2026 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білаш Євгенієм Геннадійовичем винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, відповідно до якої внесено виправлення до документу Постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2026: Виправити помилку, що була допущена під час реєстрації виконавчого провадження, а саме в реквізиті "Дата набрання рішенням чинності" вважати вірним "09.12.2025 року" замість "16.03.2020 року".

Позивач не погодився із правомірністю постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2026 року у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб) та інших виконавчих документів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Як визначено ст.1 Закону України №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно зі статтею 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 3 Закону №1404 визначені рішення, що підлягають примусовому виконанню:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Сттатею 4 Закону №1404 встановлені вимоги до виконавчих документів.

Так, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Частиною 4 статті 4 Закону №1404 визначені підстави, за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до ст. 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону.

Згідно пункту 2 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція № 512/5), виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону.

Відповідно до п. п. 4, 5 розділу III Інструкції №512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Так, позивач зазначає, що відповідачем відкрито виконавче провадження з порушенням тримісячного строку для пред`явлення вимоги до виконання, державним виконавцем не було перевірено чи набрала вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-104596-50У від 16.03.2020 законної сили та чи не порушений строк її пред`явлення до виконання.

Відповідно до 12 Закону №1404 виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Щодо набрання законної сили вимогою про сплату недоїмки, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що вимога № Ф-104596-50У датована 16.03.2020 року та містить визначену у ній дату набрання чинності 09.12.2025 року, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до пунктів 1 та 6 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повинен містити як дату його видачі, так і дату набрання рішенням законної сили (чинності). У даному випадку обидва реквізити у вимозі зазначені, що свідчить про її відповідність формальним вимогам статті 4 Закону №1404-VIII.

Суд зазначає, що дата складення вимоги (16.03.2020 року) та дата набрання нею чинності (09.12.2025 року) є різними юридичними категоріями. Перша відображає момент прийняття акта контролюючим органом, тоді як друга визначає момент виникнення узгодженого обов`язку, який підлягає примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону №1404-VIII перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання починається з наступного дня після набрання ним чинності.

Отже, саме 09.12.2025 року є юридично значимою датою для обчислення строку пред`явлення вимоги до виконання.

Оскільки виконавче провадження відкрито після набрання вимогою чинності та в межах установленого законом строку пред`явлення, підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII відсутні.

Щодо інших доводів позивача суд наголошує, що позивач, отримавши податкову вимогу № Ф-104596-50У датована 16.03.2020, законодавством при винесенні спірної постанови не позбавлений права на її оскарження.

Принагідно, суд зауважує, що абзацом 3 частини третьої статті 74 Закону №1404-VIIІ передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Відтак, за наявності необхідності, помилки у процесуальних документах державного виконавця виправляються шляхом винесення відповідної постанови.

03.02.2026 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білаш Євгенієм Геннадійовичем винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, відповідно до якої внесено виправлення до документу Постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2026: Виправити помилку, що була допущена під час реєстрації виконавчого провадження, а саме в реквізиті "Дата набрання рішенням чинності" вважати вірним "09.12.2025 року" замість "16.03.2020 року".

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що доводи позивача, які були підставою звернення до суду з даним позовом, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється згідно з приписами статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул.Пастера, 58, м.Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 41404999), за участю третьої особи Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К.Василяка

.