Court ruling № 134352626, 23.02.2026, Shevchenkivskyi District Court of Zaporizhzhia City

ЄУН: 331/3527/24

Провадження №: 1-кп/336/458/2026

УХВАЛА

Іменем України

23 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні за звинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Макіївка Донецької області, відомості про місце проживання відсутні, раніше не судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ст. 114-2 ч. 3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду перебуває кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 114-2 ч. 3 КК України.

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, не має постійного місця проживання та роботи, стійких соціальних зв?язків, не є громадянином України, у нього відсутній дійсний документ, який посвідчує його особу, оскільки він має лише паспорт громадянина ссср, щодо нього розглядається інше кримінальне провадження, за яким він був оголошений у розшук, тож наявний ризик переховування від слідства та скоєння інших злочинів.

Захисник та обвинувачений проти заявленого клопотання щодо запобіжного заходу заперечували, вказуючи на недоведеність прокурором наявності ризиків, на які він посилається в обґрунтування підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Захисник заявила клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. Обвинувачений вказував, що в умовах перебування під вартою стан його здоров`я стрімко погіршується без надання належної медичної допомоги, отримання якої в умовах слідчого ізолятору неможливе, наразі він потребує подальшого обстеження та лікування, однак фактично можливість лікування обмежується з урахуванням переміщення його між закладами пенітенціарної системи.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

По даній справі суд враховує те, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких.

Як пояснив обвинувачений, він є особою без громадянства, адже не зміг оформити паспорт громадянина України, не має стійких соціальних зв?язків, наразі не має постійного місця проживання на території м. Запоріжжя, працював неофіційно. Також прокурором зазначено, що відносно ОСОБА_7 іншим судом розглядається кримінальне провадження, в якому він певний період часу перебував у розшуку.

Зазначені прокурором обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи документами. Натомість стороною захисту не представлено суду доказів того, що ОСОБА_7 має якесь постійне місце проживання на території м. Запоріжжя, отримав діючий паспорт чи принаймні вживав заходів для його отримання, також обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків чи джерела доходів.

Обвинувачений стверджував, що стан його здоров`я значною мірою погіршився за час перебування під вартою, вказавши, що має відповідні медичні документи. Натомість суду таких документів щодо проведених обстежень та їх результатів, визначеного діагнозу та призначеного лікування ОСОБА_7 не надав, а відтак, враховуючи те, що ці документи містять інформацію, яка охороняється законом та обмежена у доступі, та, відповідно, може бути надана виключно самим обвинуваченим, суд вважає, що стороною захисту не надано доказів того, що ОСОБА_7 не може за станом здоров`я утримуватись під вартою або що перебування його в умовах слідчого ізолятора погіршує стан його здоров`я.

Враховуючи вищезазначені відомості про обвинуваченого, суд вважає, що ризик переховування від суду достатньо високий, а, враховуючи і зміст обвинувачення, наявний також і ризик скоєння інших злочинів.

Крім того, суд враховує також і те, що тривалість судового провадження обумовлена частково позицією та діями самого обвинуваченого, адже дослідження доказів сторони обвинувачення судом завершено кілька місяців тому.

Суду не надано доказів того, що ОСОБА_7 має на праві власності будь-яке житло або право користування житлом, власник якого згоден на його проживання у ньому, що унеможливлює обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Запропонований ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, на переконання суду, не здатен гарантовано забезпечити належну поведінку обвинуваченого, унеможливити скоєння ним інших правопорушень та запобігти переховуванню від суду.

Підсумовуючи вищевказане, суд виходить з того, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, в Україні наразі діє воєнний стан, у зв?язку з чим безумовно наявні ризики переховування від суду та скоєння інших кримінальних правопорушень, а рівно і продовження протиправної діяльності.

Такі ризики у своїй сукупності є достатньо вагомими для застосування щодо обвинуваченого найбільш суворого запобіжного заходу.

Інші альтернативні запобіжні заходи, на думку суду, не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

На переконання суду продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який в цьому випадку полягає у необхідності забезпечення права учасників справи на розгляд справи у розумний строк та усунення небезпеки вчинення протиправних діянь обвинуваченим та, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Водночас, враховуючи тривалість судового провадження, завершення дослідження судом доказів сторін, адже на цей момент залишився лише допит обвинуваченого, тож ризик впливу на подальший перебіг їх дослідження значною мірою знижено, суд вважає необхідним визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Статтею 182 ч. 5 КПК України визначено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні злочину проти основ національної безпеки України, скоєному в період дії воєнного стану, не має громадянства України, суд вважає необхідним визначити розмір застави, який перевищує розмір, визначений ст. 182 ч. 5 КПК України.

Керуючись ст. 331 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , звинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 114-2 ч. 3 КК України, задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 квітня 2026 року включно.

Визначити розмір застави у п`ятсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює сумі у 1664000 гривень (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисяч гривень).

У разі внесення суми застави обвинуваченим або іншою особою та надання документу, що це підтверджує, ОСОБА_7 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави на ОСОБА_7 покладаються обов?язки:

прибувати за викликом суду;

не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.

Попередити заставодавця, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Реквізити для внесення застави:

Отримувач: ТУ ДСА України в Запорізькій області,

Код банку отримувача (МФО)- 820172;

Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ,

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26316700

Рахунок отримувача: UA928201720355289002015001205

В призначенні платежу необхідно вказувати:

вид платежу (застава, вартість частки майна тощо);

П.І.Б. особи, за яку вноситься застава, або сторін по цивільній справі;

номер справи (провадження);

суд, в якому розглядається справа.

Ухвала суду діє до 23 квітня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали до суду апеляційної інстанції.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3