Decision № 134351201, 17.02.2026, Bobrynets District Court of Kirovohrad Oblast

Справа № 383/1209/25

Номер провадження 2/383/69/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кареліної Д.В.,

представника позивача - адвоката Таран В.В. (в режимі відеоконференції),

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Органу опіки та піклування Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області - Безпалко М.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 383/1209/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Левченко М.М., звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову вказує, що з відповідачем у справі вона перебувала у шлюбі з 30 грудня 2011 року, який заочним рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2017 року між ними розірвано. У період шлюбу в них народились діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно проживають разом з нею та перебувають на її утриманні, а відповідач від народження дітей самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Не цікавиться життям синів, не підтримує з ними спілкування, не піклується про них та не бере жодної участі у їх вихованні і розвитку. Вказана поведінка відповідача в тому числі була вагомою підставою для розлучення сторін. Позивач зазначає, що саме вона забезпечує синам належний захист і піклування, необхідні для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, забезпечує житлом та матеріально їх утримує. Крім того вказує, що на виконанні у Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавчий лист № 383/141/17 від 03 жовтня 2017 року, виданий Бобринецьким районним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку батька, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до виповнення повноліття дітей, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 11 вересня 2024 року № 1007, виданим Бобринецьким відділом державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заборгованість по аліментах боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_2 , станом на 31 серпня 2024 року, становить 182 188,33 грн. Також зазначає, що спосіб життя відповідача становить загрозу для морального та психологічного стану дітей, оскільки той регулярно порушував закон та неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що є прямою загрозою для благополуччя та гармонійного розвитку дітей, які у майбутньому можуть отримати лише негативний приклад і також почнуть демонструвати деструктивну поведінку. Крім того, вказує, що наразі діти не мають з батьком емоційного зв`язку і не бажають з ним спілкуватися, для них ОСОБА_2 стороння людина. На цій підставі вважає, що перелічені обставини вказують на обґрунтованість позбавлення відповідача батьківських прав.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02.10.2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.11.2025 року задоволено заяву представника позивача про проведення підготовчого засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Таран В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав зазначених у позові вказавши, що відповідач втратив відчуття любові, піклування, турботи та відповідальності до синів, не виявляє бажання бачитись з ними, не піклується про них та не виконує свої батьківські обов`язки на протязі багатьох років. також у дітей виникають труднощі з оформленням ряду документів та отриманням соціальних пільг, оскільки на отримання яких потрібна згода батька, але той самоусуновся від їх виховання та не надає інформацію про своє місцезнаходження для належної комунікації з ним. На цій підставі просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно синів. Також представник позивача надала згоду на заочний розгляд справи у зв`язку з неякою відповідача в судове засідання.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Безпалко М.М. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечила.

Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду заяв чи клопотань не подав. Відзиву на позовну заяву від відповідача також не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі ст.280 ЦПК України, оскільки належним чином повідомлений відповідач до суду не з`явився, не подав заяв чи клопотань про розгляд справи без його участі та відзиву на позов, тому, враховуючи згоду позивача, суд ухвалює заочне рішення.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази та оцінивши їх у відповідності до вимог ст.89 ЦПК України вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 30 грудня 2011 року позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який 21 березня 2017 року заочним рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області у справі №383/1110/16-ц розірвано. Рішення набрало законної сили 11.04.2017 року (а.с.51-52).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилися діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданим 13.04.2012 року Виконкомом Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, актовий запис №6 (а.с.12) та свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданим 13.04.2012 року Виконкомом Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, актовий запис №6 (а.с.12 зворот).

Відповідно довідки виданої виконкомом Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області від 01.12.2015 року №756, ОСОБА_1 проживає і є власником будинку в АДРЕСА_1 . Дані базуються на підставі книг по господарського обліку за 2015 рік (а.с.18 зворот).

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 13.04.2021 року №1.1.-17/205/4, діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживають разом з матір`ю - ОСОБА_1 (а.с.19).

Заочним рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області у справі № 383/141/17 позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задоволено та стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 1/3 частки від усіх доходів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до виповнення повноліття дітей, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , розпочавши стягнення з 06 березня 2017 року. Рішення суду набрало законної сили 07.06.2017 року (а.с.53-54).

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 за період з березня 2017 року по червень 2025 року, виданого Бобринецьким відділом державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.07.2025 року за №932 вбачається, що станом на 24.07.2025 року заборгованість зі сплати аліментів становить 318177,36 грн (а.с.42-45).

Також, з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 за період з березня 2017 року по жовтень 2025 року, виданого Бобринецьким відділом державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.11.2025 року за №10441 вбачається, що станом на 01.11.2025 року така заборгованість зі сплати аліментів становить 334295,88 грн (а.с.109-114).

Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 07 червня 2021 року провадження № 11-кп/4809/388/21 залишено без змін вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2021 року відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, де його визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі» (а.с.37-39).

З листа Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 06.01.2026 року №52/7-аз/5.3.1/13-26/3/23-26 вбачається, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному реєстрі засуджених та осіб, узятих під варту, станом на 06.01.2026 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах ДКВС України покарання не відбуває та під вартою не тримається. Надати інформацію про можливе перебування ОСОБА_2 в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах ДКВС України Донецької, Луганської областей та АР Крим, розташованих у населених пунктах, на території яких органт державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а також в установах ДКВС України, що знаходяться у оральнихльних громадах, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) не вбачається можливим. Водночас інформують, що згідно з інформацією, що наявна в Департаменті, ОСОБА_2 , станом на 24.02.2022 відбував покарання в державній установі «Дар`ївська виправна колонія (№10)». Однак, після відступу окупаційний військ російської федерації було виявлено відсутність в установах ДКВС України в Херсонській області засуджених та осіб, узятих під варту (а.с.147).

Відповідно висновку фахівця від 02 червня 2025 року за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за зверненням їх матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановлено, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діагностовано тісну, надійну прив`язаність до матері та між собою. Діти мають позитивно забарвлений психоемоційний зв`язок із матір`ю. Середовище, в якому знаходяться хлопці поряд із матір`ю, є для них сприятливим та таким, що забезпечує задоволення їх базових потреб та всебічний розвиток. Мама для дітей є опорною особою. Натомість, біологічний батько дітей ОСОБА_2 не приймає участі у їх вихованні, фізично та морально відсутній у їх житті (а.с.20-28).

Згідно з листом начальника служби у справах дітей Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Ю.Піц від 01.08.2025 року №2.5.1-21/12, мається інформація, що громадянин ОСОБА_2 не звертався до служби у справах дітей Кетрисанівської сільської ради із заявою щодо обмеження його права на спілкування або щодо встановлення порядку спілкування з малолітніми синами: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.50 зворот).

Відповідно посвідок на тимчасове проживання позивач ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на даний час проживають у Фінляндії (а.с.13-18), позивач винаймає квартиру та має офіційну роботу, отримує зарплатню та самостійно забезпечує дітей, що підтверджується також договором про оренду житла, трудовим договором та довідками про заробітну плату (а.с.29-36).

Рішенням виконавчого комітету Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №294 від 05.11.2025 затверджено висновок органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Кетрисанівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.91-94).

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 пояснила, що є матір`ю позивачки, а діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доводяться їй онуками. Зазначила, що її донька з відповідачем припинили спільне проживання з 2016 року, з того часу відповідач не бачився з дітьми, припинив будь-яке спілкування з ними та надання матеріальної допомоги, також самоусунувся від їх виховання, не цікавиться їх життям та станом здоров`я. Вказує, що відповідач притягувався до кримінальної відповідальності та веде антисоціальний спосіб життя.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

За змістом роз`яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 у справі № 243/13192/19-ц зазначив, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною, однак не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом, на підставі вище досліджених належних та допустимих доказів, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 свідомо та умисно ухиляється протягом тривалого часу від виконання своїх обов`язків по вихованню синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не займається їх утриманням та вихованням, не забезпечує необхідного харчування та утримання, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дітьми взагал, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу та не створює умов для отримання ними освіти, та створює умови, які шкодять інтересам дітей, при цьому перешкод з боку інших осіб для належного виконання батьківських обов`язків відповідачем, судом не встановлено.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги найвищі інтереси дітей, які є пріоритетом при розгляді даного спору, враховуючи також наявність обставин, з якими закон, що регулює сімейні відносини, пов`язує позбавлення батьківських прав, суд вважає доцільним позбавити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Але, оскільки відповідно заочного рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10.05.2017 року у справі №383/141/17 з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тому відсутні підстави для застосування ч.3 ст.166 СК України.

Відповідно ст.169 СК України, суд також роз`ясняє, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280, 354, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення суду або апеляційна скарга, або якщо рішення суду залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт Серії НОМЕР_3 виданий Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області від 27.06.2017 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт Серії НОМЕР_5 виданий Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградської області від 09.11.2010 року, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 45321272, місцезнаходження: с.Кетрисанівка, Кропивницького району, Кіровоградська область, поштовий індекс 27247.

Повне рішення суду складено 25.02.2026 року.

Суддя І.М. Адаменко