№ 13434302, 24.12.2010, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 грудня 2010 р. № 2-а- 14512/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

у присутності

представника позивача Дудки Я.А.,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості

до ОСОБА_2

провідшкодування матеріальних збитків,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фонд загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з відповідача вартість матеріального забезпечення у сумі 19924грн. на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України в особі Харківського міського центру зайнятості.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що при поданні заяви про надання статусу безробітного відповідачка не повідомила Центр зайнятості про те, що вона не припинила підприємницької діяльності, тобто була зайнятою особою.

Відповідачка в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала в повному обсязі, посилаючись на те, що на момент звернення до суду вона була знята з податкового обліку у ДПІ Київського району м.Харкова

Заслухавши пояснення учасників, що прибули у судове засідання, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається в тому числі із з центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості. У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357 (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з постановою від 31 січня 2007 року № 98), якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.

Згідно ст. 30 “Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування” та ст. 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” на застрахованих осіб покладено обовязок повідомляти страховика (страховиком є Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообовязкового державного соціального страхування та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обовязків, стягується з цієї особи у судовому порядку.

Судовим розглядом встановлено, відповідачка перебувала на обліку в центрі зайнятості в статусі безробітної з 18.10.2007р. по 15.07.2009р. і отримувала матеріальне забезпечення на випадок безробіття. При проведенні звірки центра зайнятості з Державною податковою адміністрацією , встановлено, що на момент подання заяви про надання статусу безробітного відповідачкою по справі не повідомлено центр зайнятості про те, що вона є суб'єктом підприємницької діяльності, тобто зайнятою особою, про що фахівцем відповідача 08.09.2010 р. складено відповідний акт.

Згідно п. 6 та п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13 лютого 2009 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 200 р. за № 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманої матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформляється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим лисом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

На виконання приписів п. 6 та п. 7 вказаного Порядку директором центру зайнятості 08.09.2010 р. винесено наказ № 698, яким визначено вжити заходи по поверненню коштів у сумі 19924,36 грн., виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2 за період з 18.10.2007р. по 14.07.2009р. На виконання вказаного наказу відповідачці надіслано лист-претензію від 09.09.2010 року № 12127, яку вона отримала та не оскаржила, проте на момент розгляду справи кошти у сумі 19924,36грн. службі зайнятості не відшкодовані.

У судовому засіданні відповідачка просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що на момент звернення до центру зайнятості, вона була знята з податкового обліку у ДПІ Київського району м.Харкова, проте суд не погоджується з правовою позицією відповідачки з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст..2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Особи які здійснюють підприємницьку діяльність відповідно до п.б ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-ХІІ віднесені до категорії зайнятого населення.

Порядок припинення підприємницької діяльності врегульований ст..47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003, № 755-IV, відповідно до якого державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи здійснюється за відповідною заявою підприємця та відповідно до ч.3 ст.46 зазначеного Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Зняття з податкового обліку не є доказом припинення підприємницької діяльності.

Із дослідженого в судовому засіданні копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2, копія якого наявна у матеріалах справи, вбачається, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 проведена 02.11.2009 року. Тобто на момент звернення до центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та під час перебування на обліку у центрі зайнятості відповідачка в силу приписів п.б ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-ХІ була зайнятою особою та не мала підстав для отримання допомоги по безробіттю.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідачка належними доказами не довела факту погашення заборгованості у розмірі 19924,36 грн. або правомірності набуття статусу безробітного та отримання відповідної допомоги, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Відповідно ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.160,167,185,256 КАС України

постановив:

Адміністративний позов Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2про відшкодування матеріальних збитків задовольнити у повному обсязі

Стягнути з ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61085) на користь Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості (61013, м. Харків, вул.. Шевченка,137-А, р/р 37177300802007 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, ОКПО 36224721)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 29.12.2010 року

Суддя Зоркіна Ю.В.