Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 162/104/26
Провадження № 3/162/74/2026
ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2026 року селище Любешів
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Савич А. С., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу, яка 10.02.2026 надійшла з Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, неодруженого, який протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення аналогічного правопорушення, РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 07.01.2026 о 20 год 07 хв у селі Мала Глуша по вулиці Лесі Українки, в порушення вимог п.2.9 а) Правил дорожнього руху, керував буксируваним транспортним засобом марки ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні цього адміністративного правопорушення за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, визнав повністю, щиро розкаявся.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, окрім його пояснень в судовому засіданні, стверджується також наявними у матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 573987 від 07.01.2026 (а.с.1);
- роздруківкою з приладу «Драгер 6820», відповідно до якої вміст алкоголю у видихуваному повітрі ОСОБА_1 становить 0,80 ‰ (а.с.3);
- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким проведено огляд на визначення стану сп`яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу «Драгер 6820», результат огляду 0,80 ‰, тобто встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. З даним результатом огляду ОСОБА_1 згоден (а.с.4);
- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.01.2026 (а.с.2);
- відеозаписом з місця події (а.с.6).
За таких обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Санкція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приймаючи до уваги вимоги Розділу Першого Правил дорожнього руху, де зазначено, що водієм є особа, яка керує транспортним засобом та має відповідне посвідчення водія, тому до ОСОБА_1 не може бути застосовано стягнення у вигляді позбавлення його права керування транспортними засобами, так як такого права він не набував, що стверджується довідкою заступника начальника Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Ольшевського О. В. (а.с.7).
Враховуючи особу винного, характер вчиненого ним діяння, всі обставини справи в їх сукупності, а також те, що посвідчення водія ОСОБА_1 не отримував, вважаю, що йому потрібно обрати стягнення, передбачене санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу.
Дана міра адміністративного стягнення буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, від скоєння нових аналогічних адміністративних правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено стягнення, сплачується збір встановлений законом.
Обставин, що давали б підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, не встановлено.
Тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Керуючись статтями 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя
П О С Т А Н О В И В:
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень (рахунок для сплати штрафу № UA588999980313050149000003001; отримувач: ГУК у Волин.обл/Волинська область/21081300; код банку отримувача (МФО) 899998; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); призначення платежу: адміністративні штрафи та інші санкції).
Стягнути з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору на користь держави (отримувач: ГУК у м. Києві (м. Київ); код отримувача 22030106; рахунок № UA908999980313111256000026001; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; призначення платежу: судовий збір у справі про адміністративне правопорушення, Любешівський районний суд, ЄДРПОУ 37993783).
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з ОСОБА_1 стягнути подвійний його розмір, визначений цією постановою.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд Волинської області.
Суддя Любешівського районного суду
Волинської області А.С. Савич
The court decision No. 134284029, Liubeshiv District Court of Volyn Oblast was adopted on 23.02.2026. The procedural form is On administrative offenses, and the decision form is . On this page, you will find key data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find key data quickly.
This decision relates to case No. 162/104/26. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: