Court ruling № 134281746, 23.02.2026, Rivne District Administrative Court

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

за результатами вирішення заяви про самовідвід

23 лютого 2026 року Р і в н е№460/1835/26

Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді Максимчука О.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву про самовідвід у адміністративній справі за позовом Костопільської міської ради до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Костопільська міська рада (далі - позивач) звернулась через свого представника-адвоката до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати нечинною та скасувати постанову Західного міжрегіонального Управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/РВ/39328/023693/НД/СП-ФС від 22.01.2026, якою на Костопільську міську раду накладено штраф у розмірі 24000 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 05.02.2026 суддя залишив позовну заяву без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення (отримання) позивачу або преставнику-адвокату позивача цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху, а також встановив позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви, а саме шляхом подання позивачем до суду заяви позивача із обґрунтуванням та доказами наявності передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору або подання позивачем до суду оригіналу платіжного документа про сплату позивачем за подання позовної заяви до суду судового збору у сумі 2662,40 грн.

23.02.2026 до вирішення судом питання про відкриття провадження у справі суддя Максимчук О.О. заявив самовідвід шляхом подання письмової заяви, яка мотивована тим, що Костопільська міська рада оскаржує постанову відповідача, якою на позивача накладено штраф за порушення вимог статті 259 КЗпП України в ході проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю в частині вчинення мобінгу (цькування), за зверненнями заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, одним із яких є ОСОБА_1 . Водночас, головуючий суддя у цій справі протягом тривалого часу перебуває в товариських стосунках з Ткачуком А.В., що може викликати у будь-якої поінформованої і розсудливої особи сумнів у неупередженості судді при розгляді цієї справи.

Згідно з частиною 1 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження (частина 3 статті 39 КАС України).

При цьому, згідно з частиною 1 статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 2 статті 40 КАС України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.

Пунктом 4 частини 1 статті 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення заявленого самовідводу, суддя зазначає таке.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості, а саме проводить відмінність між: 1) суб`єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб`єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі; 2) об`єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні ("Кіпріану проти Кіпру", "П`єрсак проти Бельгії", "Грівз проти Сполученого Королівства").

Разом з тим чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об`єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний тест), але мова може також йти про його або її особисте переконання (суб`єктивний тест). У зв`язку з цим рішення про те, чи слід застосувати в певній ситуації той чи інший критерій, залежить від конкретних фактів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як зазначається у пункті 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухвалених 17.11.2010, зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку №1 (2001) наголосила: "Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв`язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано". Отже є тісний зв`язок між незалежністю і об`єктивною неупередженістю. З цієї причини Європейський суд з прав людини зазвичай розглядає ці дві вимоги разом ("Фіндлі проти Сполученого Королівства").

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає незалежності від інших гілок влади (тобто виконавчої та законодавчої), а також від політичних партій ("Нінн-Хансен проти Данії"). При цьому, питання завжди полягає в тому, чи дотримуються в конкретній справі вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ("Хенрік Урбан і Ришард Урбан проти Польщі"). Також Європейський суд з прав людини запровадив критерії оцінки незалежності. А саме, при визначенні того, чи може орган вважатися "незалежним", Європейський суд з прав людини бере до уваги такі критерії ("Фіндлі проти Сполученого Королівства"): 1) порядок призначення його членів і тривалість терміну їх повноважень; 2) гарантії від зовнішнього тиску; 3) зовнішні ознаки незалежності. Що стосується третього критерію, то важливою є довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти населенню ("Саінер проти Туреччини"). Сумніви в незалежності відсутні, коли, на думку Європейського суду з прав людини у "об`єктивного спостерігача" не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається ("Кларк проти Сполученого Королівства").

Визначаючи чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду ("Бєлілос проти Швейцарії", "Очалан проти Туреччини"). Європейський суд з прав людини застерігає, що навіть самі лише сумніви "розсудливого спостерігача" в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд ("Ферантелі та Сантанджело проти Італії", "Хаусчілдт проти Данії", "Веттстейн проти Швейцарії"). Суддя, щодо якого є обґрунтовані побоювання недостатньої неупередженості, повинен негайно взяти відвід ("Веттстейн проти Швейцарії", "Кастілло Альгар проти Іспанії", "П`єрсак проти Бельгії") .

За наведеного, лише розгляд справи судом, об`єктивність і неупередженість якого перебуває поза всяким сумнівом є гарантією того, що судове рішення буде сприйняте суспільством як справедливе, незалежне та безстороннє, і лише в такому випадку буде дотримано право сторін на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи наведені у заяві про самовідвід аргументи, суд дійшов висновку про обґрунтованість такої заяви, оскільки за наведених обставин відсутні достатні гарантії для виключення будь-якого обґрунтованого сумніву у безсторонності та неупередженості судді Максимчука О.О.

З урахуванням наведеного, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади, уникнення звинувачень в упередженості та будь-яких спроб посягань на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності, а також для усунення сумнівів у сторін та у суспільства в цілому щодо об`єктивності та неупередженості розгляду адміністративної справи, заява про самовідвід судді Максимчука О.О. підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 41 КАС України у разі задоволення самовідводу судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись статтями 36, 39-41, 241, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву судді Максимчука О.О. про самовідвід у справі №460/1835/26, - задовольнити.

Адміністративну справу №460/1835/26 за позовом Костопільської міської ради до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій, - передати до Відділу документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК