Decision № 134190035, 19.02.2026, Komunarskyi District Court of Zaporizhzhia City

Справа №333/4399/25

Провадження №2/333/228/26

рішення

Іменем України

19 лютого 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Варнавської Л.О.

за участю секретаря судового засідання Бабак З.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каршеринг Сольюшинз» до ОСОБА_2 про сплату неустойки та відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

Представник позивача Денисенко А.Л. 22.05.2025 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути збитки у розмірі 35 450 грн., та штраф в сумі 75 000 грн., а також судові витрати та витрати на правову допомогу. Посилається на те, що між ТОВ «Каршеринг Сольюшинз» та відповідачем виникли правовідносини з приводу користування автомобілем на підставі договору публічної оферти на короткостроковий прокат автомобіля (каршерінг), до якого відповідач приєдналася шляхом реєстрації у мобільному додатку Getmancar, надання необхідних персональних даних, документів та підтвердження згоди з умовами договору. Позивач зазначає, що 09 грудня 2023 року відповідач здійснила бронювання та користування автомобілем Mitsubishi Outlander Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Після завершення користування транспортним засобом автомобіль був залишений із пошкодженнями передніх та задніх правих дверей, що були виявлені наступним користувачем та зафіксовані у встановленому договором порядку. Згідно з умовами договору каршерінгу, користувач зобов`язаний у разі пошкодження автомобіля негайно повідомити службу підтримки, викликати поліцію, оформити відповідні документи та діяти відповідно до пункту 17 договору. Відповідач зазначених обов`язків не виконала, місце події залишила, про пошкодження позивача не повідомила, чим порушила умови договору. На підтвердження розміру завданих збитків позивач надав рахунок та акт виконаних робіт СТО на суму 35450 грн., які свідчать про фактичне проведення відновлювального ремонту автомобіля. Крім того, відповідно до пункту 21.2.2.5 договору каршерінгу, у випадку залишення місця ДТП або залишення автомобіля з пошкодженнями, користувач зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 75000 грн., а також відшкодувати завдані збитки в повному обсязі. Позивач вказує, що на адресу відповідача було направлено вимогу про добровільне відшкодування збитків, однак остання залишена без задоволення, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 28.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі.

21.08.2025 року через канцелярію суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кірсанової А.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» скеровано відзив на позовну заяву. Вважає вимоги позивача незаконними та необґрунтованими. Посилається на те, що ОСОБА_2 09 грудня 2023 року дійсно користувалася каршерінговим автомобілем позивача для власних потреб. Під час поїздки в автомобілі перебували її неповнолітня донька та дві подруги, одна з яких заявлена як свідок. За твердженням відповідача, жодних пошкоджень транспортному засобу не завдано, дорожньо-транспортна пригода не відбувалася. Відповідач вказує, що після завершення поїздки автомобіль було залишено у передбаченій договором зоні, здійснено його фотографування з необхідних ракурсів та надіслано відповідні фотозвіти через мобільний додаток. На наданих нею фотографіях, за її твердженням, автомобіль перебуває у належному стані без пошкоджень, із відображенням дати, часу, місця паркування та державного номерного знака. Крім того, відповідач зазначає, що після завершення поїздки з її банківської картки було списано оплату за користування автомобілем у розмірі 824,20 грн., а вже 10 грудня 2023 року позивачем було розблоковано суму застави, що, на її думку, свідчить про відсутність будь-яких претензій та прийняття автомобіля без зауважень. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме вона спричинила пошкодження автомобіля. Додані до позову фотографії не містять даних про дату, час, місце зйомки та не дають можливості ідентифікувати транспортний засіб.

Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 75000 грн., відповідач зазначає, що позивач неправомірно застосовує положення п. 21.2.2.5 Публічного договору оферти, який передбачає відповідальність у разі використання автомобіля в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, під впливом лікарських засобів, у хворобливому або стомленому стані, а також у разі залишення місця ДТП. На думку відповідача, жодних доказів на підтвердження наявності таких обставин позивачем не надано. Також відповідач зазначає, що 20 грудня 2023 року позивачем було списано з її банківського рахунку 2 500 грн., а згодом надіслано вимогу про сплату штрафу у розмірі 75 000 грн. за пошкодження автомобіля під час поїздки 20 грудня 2023 року. Відповідач стверджує, що після 09 грудня 2023 року послугами позивача не користувалася та будь-яких поїздок не здійснювала, а тому не має відношення до зазначених подій. У зв`язку з викладеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

22.08.2025 року через канцелярію суду від представника позивача ТОВ «Каршеринг Сольюшинз» адвоката Денисенко А.Л. за допомогою підсистеми «Електронний суд» скеровано відповідь на відзив. В обґрунтування зазначається, що ТОВ «Каршеринг Сольюшинз» здійснює діяльність з надання в оренду автомобілів на підставі договору публічної оферти, текст якого розміщений на сайті getmancar.com.ua, та який є договором приєднання і публічним договором у розумінні ст.ст.633, 634, 787 ЦК України. Позивач вказує, що відповідачка ОСОБА_2 приєдналася до умов договору шляхом реєстрації у мобільному додатку та вчинення конклюдентних дій, що свідчать про акцепт оферти відповідно до ст. 642 ЦК України. Договір є обов`язковим для виконання сторонами згідно зі ст. 629 ЦК України, а його правомірність презюмується відповідно до ст.204 ЦК України. 09 грудня 2023 року о 10 год. 59 хв. відповідачкою було здійснено бронювання автомобіля Mitsubishi Outlander Sport, державний номер НОМЕР_2 , та завершено користування ним о 14 год. 03 хв. того ж дня. Після повернення автомобіля, під час його прийняття наступним користувачем, було виявлено пошкодження передніх та задніх правих дверей, які були зафіксовані у встановленому договором порядку. Позивач стверджує, що відповідачкою не було виконано передбачених п. 17 договору дій у разі пошкодження автомобіля або ДТП, зокрема не повідомлено службу підтримки, не викликано поліцію та не оформлено відповідні документи. Крім того, позивач вважає, що відповідачка умисно здійснила фотофіксацію автомобіля з ракурсів, які не відображають наявні пошкодження, з метою їх приховування. Позивач посилається на п.14.6 договору, відповідно до якого автомобіль вважається повернутим лише з моменту його прийняття наступним користувачем або представником виконавця, а всі пошкодження, виявлені до такого прийняття, покладаються на попереднього користувача. На підтвердження розміру матеріальних збитків позивачем надано рахунок СТО ФОП ОСОБА_3 №201223/9346 від 20 грудня 2023 року на суму 35450 грн. та акт виконаних робіт від 29 грудня 2023 року на зазначену суму, що, на думку позивача, підтверджує фактичне понесення витрат на відновлювальний ремонт автомобіля. Також позивач зазначає, що відповідно до п.21.2.2., 21.2.2.5 договору каршерінгу, у разі залишення автомобіля з пошкодженнями користувач зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 75000 грн. У зв`язку з тим, що 20 грудня 2023 року з банківської картки відповідачки було списано 2500 грн. у безакцептному порядку на підставі п.5.5.5 договору, позивач просить зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до 72500 грн. Позивач наголошує, що відповідачкою не надано належних доказів на спростування наданих ним доказів, а тому просить суд частково задовольнити позов та стягнути з відповідачки 107 950 грн., з яких 35 450 грн. відшкодування збитків та 72500 грн. штраф, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 04.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно і належним чином, разом із позовною заявою до суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність та недоведеність. Зазначила, що 09 грудня 2023 року відповідач користувалася автомобілем без вчинення будь-яких пошкоджень та без настання дорожньо-транспортної пригоди. Після завершення поїздки транспортний засіб було залишено у дозволеній зоні, здійснено фотофіксацію його стану через мобільний додаток, а наступного дня позивачем було розблоковано заставну суму, що свідчить про відсутність зауважень щодо стану автомобіля. Вказала, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що пошкодження виникли саме під час користування автомобілем відповідачем, а додані фотографії не містять достатніх ідентифікуючих даних щодо часу та обставин їх здійснення. Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 75000 грн., представник відповідача зазначила, що позивачем не доведено обставин, передбачених п.21.2.2.5 договору, зокрема факту ДТП, залишення місця пригоди чи використання автомобіля у стані сп`яніння. У зв`язку з викладеним просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, заслухавши показання свідка, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.7681, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

В судовому засіданні допитано свідка з боку відповідача - ОСОБА_4 , яка пояснила, що 09.12.2023 року в першій половині дня за нею заїхала відповідачка на орендованому автомобілі. Разом вони на цьому автомобілі їздили містом та приблизно о 15-00 годині відповідачка цей автомобіль залишила на стоянці біля продуктового магазину в м. Дніпро. Під час поїздки в ДТП не потрапляли, пошкоджень на автомобілі вона не бачила. Вона цікавилась у відповідачки процедурою оренди автомобіля, та пояснила, що знімається з картки депозит перед поїздкою, який потім повертається та сказала, що депозит вже їй повернули.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з користування транспортним засобом на підставі договору публічної оферти (договору приєднання). Факт укладення договору та користування відповідачем автомобілем 09 грудня 2023 року сторонами не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною 6 ст.81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обов`язок доведення факту заподіяння шкоди, причинного зв`язку між діями відповідача та пошкодженням транспортного засобу, вини відповідача, а також підстав для застосування штрафних санкцій покладається на позивача.

Згідно зі ст.ст.22, 1166 ЦК України для покладення обов`язку з відшкодування шкоди необхідною є наявність сукупності умов цивільно-правової відповідальності: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини особи, яка її завдала. Відсутність хоча б однієї з зазначених умов виключає можливість покладення відповідальності.

Сторонами у справі не спростовується та не оспорюється факт укладення договору на короткостроковий прокат автомобіля (каршерінг), а також факт приєднання відповідача до його умов шляхом вчинення конклюдентних дій через мобільний додаток.

Таким чином, суд вважає встановленим факт виникнення між сторонами договірних правовідносин, що регулюються положеннями укладеного договору та нормами цивільного законодавства України. Обставини щодо існування та чинності договору є визнаними сторонами та відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Суд також враховує, що відповідно до умов договору каршерінгу повернення автомобіля здійснюється через мобільний додаток шляхом завершення поїздки та обов`язкової фотофіксації транспортного засобу. Пунктами договору (зокрема розділом щодо порядку завершення поїздки та повернення автомобіля) передбачено, що користувач зобов`язаний здійснити фотофіксацію стану автомобіля з визначених ракурсів та надіслати відповідний звіт через додаток.

Посилання позивача на п.14.6 договору, відповідно до якого автомобіль вважається повернутим лише з моменту його прийняття наступним користувачем або представником виконавця, а всі пошкодження, виявлені до такого прийняття, покладаються на попереднього користувача, не може розцінюватися як безумовна підстава для автоматичного покладення відповідальності на відповідача.

Зазначене положення договору не звільняє позивача від обов`язку довести:

- що пошкодження виникли саме в період користування автомобілем відповідачем;

- що між завершенням поїздки відповідачем та фіксацією пошкоджень не було доступу третіх осіб до транспортного засобу;

- що стан автомобіля був належним до початку користування відповідачем та змінений саме її діями.

Суд зазначає, що умови договору, які покладають відповідальність за пошкодження, виявлені до прийняття автомобіля наступним користувачем, на попереднього користувача, не можуть тлумачитися як встановлення безумовної (абсолютної) відповідальності без доведення вини.

Позивач посилається на те, що відповідачка після завершення поїздки зробила фото із ракурсу, на якому не відображаються пошкодження автомобіля Mitsubishi Outlander Sport, державний номер НОМЕР_2 та надає три фотознімки вказаного автомобіля: фото задньої частини автомобіля на якому зафіксований номерний знак та задня права фара; фото передньої частини автомобіля, на якому зафіксована передня ліва фара; фото передньої частини автомобіля, на якому зафіксована передня ліва фара.

Тобто, відсутнє фото лівого боку автомобіля та задньої лівої фари автомобіля.

Відповідачка доводи позову про відсутність фотознімків всього автомобіля, в тому числі місць пошкодження, не спростувала, своїх фотознімків автомобіля після закінчення поїздки не надала.

Проте, суд вважає, що позивач не довів, що на автомобілі Mitsubishi Outlander Sport, державний номер НОМЕР_2 після завершення поїздки відповідачкою, мались будь-які пошкодження.

Позивач посилається на фотографії пошкоджень, виконані іншим користувачем. Разом із тим зазначені матеріали не містять належних ідентифікуючих даних щодо автомобіля. На фото не відображені номерні знаки автомобіля, час створення фотознімків.

Суду не наведені обставини отримання цих фотознімків. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до поліції з приводу участі вказаного автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді та отриманих результатів з`ясування обставин можливої дорожньо-транспортної пригоди.

Надані позивачем рахунок СТО та акт виконаних робіт від 20.12.2023 року підтверджують лише факт здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу Mitsubishi Outlander Sport, державний номер НОМЕР_2 та розмір понесених витрат у сумі 35450 грн. не можуть бути враховані судом в якості доказу, оскільки вони складені фізичної особою підприємцем ОСОБА_3 , але доказів того, що вказана особа має право здійснювати підприємницьку діяльність з ремонту автомобілів суду не надано.

Крім того, сам по собі факт проведення ремонту не є належним доказом відповідальності конкретної особи, оскільки відповідно до ст.22, 1166 ЦК України для покладення обов`язку з відшкодування шкоди необхідно встановити наявність протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку та вини. Надані документи СТО не підтверджують жодного з цих елементів у сукупності.

Відповідно до принципів цивільного права та положень ст.614 ЦК України особа відповідає за порушення зобов`язання за наявності вини, якщо інше прямо не встановлено законом або договором. При цьому навіть договірне положення не звільняє кредитора від обов`язку довести факт порушення зобов`язання конкретною особою.

Матеріали справи не містять доказів безперервності контролю за автомобілем у проміжок часу між завершенням поїздки відповідачем та моментом фіксації пошкоджень наступним користувачем. Відсутні також дані системи, які б підтверджували точний час виявлення пошкоджень та їх співвідношення з періодом користування відповідачем.

Крім того, позивачем не надано: первинної фотофіксації стану автомобіля безпосередньо до початку користування відповідачем; даних системи GPS або телеметрії, які б підтверджували факт можливого зіткнення; доказів відсутності доступу третіх осіб до автомобіля після завершення поїздки; технічного висновку експерта щодо характеру пошкоджень та можливого часу їх утворення.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, що пошкодження виникли саме у період користування транспортним засобом відповідачем.

Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 75 000 грн., суд зазначає наступне.

Позивач посилається на п.21.2.2.5 договору каршерінгу. З аналізу змісту цього пункту вбачається, що штраф у розмірі 75 000 грн., підлягає сплаті у випадку використання автомобіля в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, під впливом лікарських препаратів, у хворобливому або стомленому стані, у тому числі у разі скоєння ДТП за таких обставин, а також у разі залишення місця ДТП (зникнення та/або втеча з місця пригоди), залишення автомобіля з пошкодженнями.

Таким чином, застосування штрафу за цим пунктом договору прямо пов`язується з наявністю конкретних обставин, зокрема: факту дорожньо-транспортної пригоди; встановлення факту залишення місця ДТП; наявності стану сп`яніння або інших визначених договором обставин.

Жодних доказів на підтвердження настання ДТП за участю відповідача, звернення до правоохоронних органів, складення відповідних матеріалів чи встановлення факту залишення місця пригоди матеріали справи не містять. Так само відсутні будь-які докази перебування відповідача у стані, передбаченому п.21.2.2.5 договору.

Фактично позивач просить суд застосувати штрафну санкцію, не довівши наявності жодної з обставин, які прямо визначені договором як підстава для її застосування.

Відповідно до ст.549 ЦК України штраф є видом неустойки, яка підлягає стягненню у разі порушення зобов`язання.

Оскільки судом не встановлено факту порушення відповідачем зобов`язань, передбачених п.21.2.2.5 договору, відсутні правові підстави для застосування штрафної санкції.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Покладення відповідальності виключно з огляду на те, що пошкодження були виявлені після користування автомобілем відповідачем, без належного встановлення причинного зв`язку та вини, є недопустимим.

Отже, як вимога про відшкодування збитків, так і вимога про стягнення штрафу не підтверджені належними та допустимими доказами, що унеможливлює їх задоволення.

Оцінивши докази у їх сукупності відповідно до ст.89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння відповідачем шкоди, причинного зв`язку між її діями та пошкодженням транспортного засобу, вини відповідача, а також підстав для застосування штрафної санкції.

Суд наголошує, що цивільно-правова відповідальність не може ґрунтуватися на припущеннях або презумпції вини без належного доказового підтвердження. За відсутності належних, допустимих та достатніх доказів сукупності умов відповідальності позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За відсутності встановленої сукупності умов цивільно-правової відповідальності підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.4, 15, 16, 18, 22, 23, 265, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст.4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Каршеринг Сольюшинз» до ОСОБА_2 про стягнення збитків, штрафу та судових витрат відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, відповідно до вимог ст.273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку складення повного тексту рішення відповідно до ст.268 ЦПК України з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19 лютого 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя Л.О. Варнавська