Decision № 134092340, 10.02.2026, Konotop City and District Court of Sumy Oblast

Справа № 577/6837/25

Провадження № 2/577/174/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області у складі :

головуючого судді Логіна Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Скляр О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Конотоп, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь невиплачені при звільненні одноразову матеріальну допомогу в сумі 65 787,20 грн., додаткову матеріальну допомогу в сумі 13 157,44 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023-2024 роки в сумі 34 272 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 57 335,74 грн., а всього 170 552,38 грн., задовільнивши дану вимогу станом на день ухвалення рішення, а також судові витрати на сплату судового збору.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він працював на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду виробничого підрозділу «Експлуатаційно-ремонтне вагонне депо Конотоп» філії «УЗ Вагон-сервіс», який є одним з підрозділів Акціонерного товариства «Українська залізниця» 20 років , звідки звільнився 28.08.2025 року за власним бажанням, згідно наказу від 18.08.2025р. № 196/ос, у зв`язку з виходом на пенсію за віком, на підставі статті 38 КЗпП України.

Між адміністрацією підрозділу «Експлуатаційно-ремонтне вагонне депо Конотоп» філії «УЗ Вагон-сервіс» та профспілковим комітетом укладено Колективний договір, який діє по теперішній час. В колективному договорі закріплено соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію.

Однак при звільненні, йому роботодавцем безпідставно не було здійснено всіх належних виплат, зокрема передбачених пунктом 8.13 Колективного договору, а саме одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 65 787,20 грн, додаткової матеріальної допомоги в розмірі одного середньомісячного заробітку в сумі 13 157,44 грн, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023- 2024 роки в сумі 34 272,00 грн. З врахуванням наведеного просить також стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, згідно ст. 117 КЗпП України, який станом на момент звернення до суду, згідно розрахунку позивача становить 57335,74 грн. Останню вимогу просить задовільнити станом на день ухвалення рішення. Інформація про зобов`язання роботодавця виплатити одноразову, додаткову матеріальні допомоги та на оздоровлення, відображена також у наказі про звільнення. Зазначає, що кошти, які не були виплачені роботодавцем при звільненні входять до структури оплати праці (заробітної плати) згідно із діючим законодавством України.

Ухвалою судді від 18.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

05.12.2025 р. представник відповідача ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача повністю заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Свою позицію мотивує тим, що наказом № 196/ОС від 18.08.2025 року ОСОБА_1 звільнено з роботи, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Дійсно, умовами колективного договору передбачені виплати працівникам інших додаткових виплат та матеріальної допомоги, але з 14.03.2022 Правлінням АТ «Укрзалізниця» на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, керуючись ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», було прийнято рішення про призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів. Таким чином, з березня 2022 року інші додаткові виплати, передбачені колективними договорами, були призупинені, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. Тобто, дія призупинення виплат, була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб. Виплата інших додаткових виплат саме призупинена, а не відмінена. Зазначає, що спірні додаткові виплати позивач отримає після окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця».

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи без участі позивача і представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зіславшись на обставини та факти, викладені в позові.

Представник відповідача Мельник К.О. в судове засідання не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно Наказу № 196/ОС від 18.08.2025 року «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 28.08.2025 року звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП. (а.с.9)

Цим же наказом постановлено виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у розмірі п`яти середньомісячних заробітків (посадових окладів), додаткову матеріальну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку (посадового окладу) , що передбачено колективним договором виробничого підрозділу «Експлуатаційно-ремонтне вагонне депо Конотоп» на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки р.8 п.8.13 (стаж роботи в галузі складає 20 років 0 місяців 22 дні) та матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, за 2023 та 2024 роки, що передбачено колективним договором виробничого підрозділу «Експлуатаційно-ремонтне вагонне депо Конотоп» на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки після отримання окремого рішення керівництва АТ "Укрзалізниця". (а.с.9).

Відповідно довідки виробничого підрозділу «Експлуатаційно-ремонтне вагонне депо Конотоп» структурного (відокремленого) підрозділу АТ «Укрзалізниця» середньомісячна заробітна ОСОБА_1 за 12 місяців з серпня 2024 року по липень 2025 року становить 13157,44 грн., середньоденна 744,62 грн. (а.с. 12).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (Ст.58 Конституції України).

Згідно ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Ч.1 ст.9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Згідно ст.10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст.13 КЗпП України та ст..7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії (Ст.13 КЗпП України).

Згідно зі ст.18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Як зазначено у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 р. у справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18), «належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)».

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 р. у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

Так, згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Як зазначалось вище, згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Як на підставу своїх заперечень, викладених у відзиві на позов, відповідач посилається на умови колективного договору, яким передбачені виплати працівникам інших додаткових виплат та матеріальної допомоги, однак, з 14.03.2022 Правлінням АТ «Укрзалізниця» на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, керуючись ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», було прийнято рішення про призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів. Виплата інших додаткових виплат саме призупинена, а не відмінена. Зокрема, вказує, що листом від 06.09.2022 за №Ц-3-91/1459/ЦПроф/30-22 за підписом Голови правління АТ «Укрзалізниця» та професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, повідомлено всіх керівників АТ «Укрзалізниця», що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити вищевказане рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше зроботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової,матеріальної допомоги, що їм належить. (а.с. 28-30).

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022р. набрав чинності 24.03.2022р., в той час як рішення АТ «Українська залізниця», яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року.

Між тим, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не може застосовуватися судом при розгляді цієї справи.

Окрім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 про залишення в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно не виплатив позивачу при звільненні, одноразову та додаткову матеріальну допомогу на оздоровлення, що зазначені в наказі відповідача від 18.08.2025 (а.с. 9).

Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути невиплачені при звільненні одноразову матеріальну допомогу в сумі 65 787,20 грн., додаткову матеріальну допомогу в сумі 13 157,44 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023-2024 роки в сумі 34 272 грн.

Суд також дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 29.08.2025р. по 14.11.2025р. включно, який становить 57 335,74 грн (744,62 грн * 77 робочих днів), що не перевищує загального розміру невиплаченої при звільненні заробітної плати, тобто є пропорційним. Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати ВС від 26.06.2019 № 761/9584/15-ц.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1705 (одну тисячу сімсот п`ять ) грн. 60 коп

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 141 , 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України

ухвалив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачені при звільненні одноразову матеріальну допомогу в сумі 65 787,20 грн., додаткову матеріальну допомогу в сумі 13 157,44 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023-2024 роки в сумі 34 272 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 57 335,74 грн., а всього 170 552 (сто сімдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 38 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1705 (одну тисячу сімсот п`ять ) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення його повного тексту до Сумського апеляційного суду.

Повне найменування сторін :

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (юридична адреса : 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815).

Повне рішення суду виготоволено до 13 лютого 2026 року.

Суддя Логін Є. В.