Decision № 13401310, 08.12.2010, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/33108.12.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Геобуд Компані"

до                    Дочірнього підприємства "135 Домобудівельний комбінат" товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство "Кристал Торг"

про                    стягнення 105 738,92грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Миклуш М.І., Марініч В.К.

від відповідача - Дубов Г.О.

від третьої особи -Мороз В.В.

У судовому засіданні 08.12.2010 за згодою присутніх представників сторін судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геобуд Компані" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "135 Домобудівельний комбінат" товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме" 106 105738,92грн. заборгованості .

Позовну заяву 18.08.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/331.

Представник відповідача 09.11.2010 подав суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.10.2010 задоволено клопотання Відповідача та залучено Приватне підприємство "Кристал Торг" у якості третьої особи,яка не заявляє самостійних прав на предмет спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством "Кристал Торг"(Первісний кредитор) та Дочірнім підприємством «135 Домобудівельний комбінат»Товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме»(Відповідач) було досягнуто згоди щодо виконання поставки товару. Крім того, між сторонами також було досягнуто згоди щодо поставлення Відповідачем Первісному кредитору бетону.

Так, Первісним кредитором на адресу Відповідача була здійснена поставка 7709,96т. піску на загальну суму 362 369,88 гривень, що підтверджується накладними та довіреностями на отримання вантажу, які містяться в матеріалах справи, а також сплачено передоплати за поставлений Відповідачем бетон коштів у розмірі 219 126,67грн., тобто, сукупно вартість зобов"язань, виконаних первісним кредитором на користь Відповідача складає 581 496,55грн.

Відповідачем була здійснена часткова оплата на суму 168 203,70 грн., що підтверджується банківськими виписками(копії наявні у матеріалах справи) та поставка бетону на суму у розмірі 307 025,14грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідача за неналежне виконання своїх збов"язань перед Первіним кредитором становить 106 267,71грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов’язань і, тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою позивач взяв на себе зобов’язання продавця, а саме: поставляти відповідачу товар, а останній прийняти та оплатити товар.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

20 березня 2010 року Первісний кредитор та Товариство з обмеженою відповідальністю "Геобуд Компані" (далі-Позивач) уклали Договір №12/120310 про відступлення права вимоги(цесії)(далі- Договір(належним чином засвідчена копія наявна у матеріалах справи) , відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає Позивачу , а Позивач набуває право вимоги, належне Первісному кредитору у відповідності до документів, оформлених у відносинах між Первісним кредитором і Відповідачем, та визначених у додатку №1 до Договору, який є невід"ємною частиною цього Договору. За цим Договором Позивач набуває право вимоги від Відповідача належного виконання сплати боргу у сумі 106 267,71грн.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України: Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 Цивільного кодексу України).

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов’язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час боржник повинен виконати сплату боргу в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги.

Судом встановлено пред’явлення вимоги Відповідачу, про що свідчить лист від 20.05.2010року.

У своєму відзиві Відповідач позов не визнає, мотивуючи наступним.

Як випливає зі змісту всіх підтверджуєючих потавки документів, одержувачем товарно-матеріальних цінностей являється Філія "Завод залізобетонних виробів" дочірнє підспиємство "135 Домобудівельний комбінат" товариства з обмеженою відповідаьнісю ""Реноме".

Відповідно до Положення про філію "Завод залізобетонних виробів" дочірнє підспиємство "135 Домобудівельний комбінат" товариства з обмеженою відповідаьнісю ""Реноме", затвердженого Наказом ДП "135 Домобудівельний комбінат" товариства з обмеженою відповідаьнісю ""Реноме" від 06.10.2006 року №23 у відповідності до ст.95 Цивільного кодексу України даною вілією є відокремлений підрозділ Відповідача, розташований поза місцем його знаходження та який здійснює всі або частину його функцій(п.1.2).

Відповідно до п.1.4 Положення філія не має прав юридичної особи.

Згідно до п.4.3 директор Філії здійснює різного роду правочини на суму, що не перевищує 100 000,00гривень самостійно, на суму, що перевищує 100 000,00грн гривень за письмовим погодженням із Засновником, тобто Відповідачем.

Таким чином Відповідач вважає, що даний спірний правочин не може зумовлювати появу цивільних обов"язків у Відповідача, оскільки вчинений із перевищенням повноважень представника Філії та не був схвалений безпосередньо Відповідачем та його власником.

Крім того, Відповідач також заперечує та ставить під сумнів факт здійснення поставок Товару, посилаючись на неналежним чином оформлені видаткові накладні та довіреності.

Дані заперечення відповідача судом не приймаються з наступних причин.

За змістом частини 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов"язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно до п.4.3 директор Філії здійснює різного роду правочини на суму, що не перевищує 100 000,00гривень самостійно, на суму, що перевищує 100 000,00грн гривень за письмовим погодженням із Засновником, тобто Відповідачем.

Судом встановлено, що позивачу не було відомо про наявність обмежень щодо укладення правочинів, які перевищують суму у розмірі 100 000,00грн., які здійснюються тільки за письмовим погодженням із Засновником, а у Відповідача, в свою чергу,відсутні документи, що можуть свідчити про обізнаність Позивача стосовно зазначених обмежень.

Крім того, слід зауважити, що у матеріалах справи міститься копія акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2009, який підписано директорами та скріплено петатками сторін, яким Відповідач визнав борг у сумі 106 267,83грн.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа відповідає за своїми зобов"язаннями усім належним їй майном. Таким чином, філії здійснюють представництво інтересів юридичної особи, яка несе відповідальність за зобов"язаннями своєї філії.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за отриманий товар підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 106 267,71 грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процентів річних від простроченої суми .

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 105 207,58 грн. суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 531,34 грн.

Що стосується трьох процентів річних, то суд зазначає, що Позивачем їх не вірно розраховано.

Отже, відповідно до розрахунку суду з Відповідача підлягає стягненню 366,84грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 105 207,58 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 366,84грн. три проценти річних .

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 1055,20грн. та 235,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 92,95,96, 202,509, 512,514, 525, 526, 530, 610,611,614, Цивільного кодексу України, ст. 193, 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Геобуд Компані" задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "135 Домобудівельний комбінат" товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме"(02093, м. Київ, вул. Бориспільська,19 код ЄДРПОУ 34474732), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геобуд Компані"(02232, м. Київ, вул. Закревського,63, код ЄДРПОУ 36939898) 105 207(сто п"ять тисяч двісті сім)грн. 71 коп. - основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 366(триста шістдесят шість)грн.84коп-3% річних, 1055(одна тисяча п"ятдесят п"ять)грн. 20коп.- витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять п"ять) грн. 52 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Геобуд Компані" відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата складення рішення:27.12.2010