Decision № 133974052, 10.02.2026, Khortytskyi District Court of Zaporizhzhia City

Справа № 335/9132/25

Номер провадження 2/337/535/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.

за участю секретаря - Кабалюка Д. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

15.09.2025 року представник позивача ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №8592163 у сумі 26040 грн. та судових витрат.

14.10.2025 з Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя до Хортицького районного суду міста Запоріжжя надійшла справа для розгляду за підсудністю.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року справа прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в спрощеному провадженні з повідомленням сторін.

12 листопада 2025 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог по цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором позики №8592163 від 19.10.2024 року у розмірі 26040 грн., витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 3028 гривень, а всього 29068 грн.

25.12.2025 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 12 листопада 2025 року по справі №335/9132/25 за позовною заявою ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, заочне рішення від 12 листопада 2025 року скасоване, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 19 січня 2026 року об 11-00 год.

06.01.2026 відповідачкою, через систему Електронний суд, надано відзив, в якому викладені заперечення проти позову, зокрема відповідачка посилається на відсутність її підпису на електронному договорі, неузгодження істотних умов кредитування та неотримання кредитних коштів та відсутності належних та допустимих доказів з боку позивача на підтвердження заявлених вимог. Кредитний договір з додатками, надані позивачем у електронних копіях без підписів, не був укладений ні в паперовій, ні в електронній формі тому, що його оригіналу не існує. Відповідачка вказала, що вона не має власного примірника оригіналу вказаного договору і не визнає наданих позивачем копій, оскільки особисто їх не підписувала жодним способом і не отримувала відповідного примірника, підписаного кредитором, докази ідентифікації та верифікації відповідача, реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, фактичного надсилання одноразового паролю-ідентифікатора, фактичного підписання примірника оригіналу кредитного договору та додатків до нього відповідачем та самим кредитором - відсутні. Довідки, видані самим кредитором, за відсутності інших доказів, на думку відповідача, не є належним, допустимими та достатнім доказом таких обставин; не підписані відповідачем умови кредитування не можуть бути застосовані до правовідносин сторін; позивачем не доведено факту видачі кредиту відповідачу, оскільки до позову не додано первинних банківських документів та виписки з рахунку кредитора про фактичну видачу позики; нарахування комісії та пені є нікчемними. Також відповідачка надіслала до суду клопотання, у якому, зокрема просила перевірити у судовому засіданні при огляді оригіналів наданих електронних доказів за допомогою державного веб-сайту htrps://czo.gov.ua/verify Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України: факт наявності підписів сторін, дату, час, особу підписантів даних електронних документів, чинність сертифікатів ключа електронних цифрових підписів на дату підписання, їх реєстрацію в уповноваженій установі, сформувавши про це протокол та приєднавши його до матеріалів справи. Перевірити у судовому засіданні при огляді оригіналів наданих електронних доказів властивості файлів: формат і час створення, відомості про особу створення, наявність електронних цифрових підписів, особи підписантів. У випадку ненадання оригіналів витребуваних доказів для огляду, просила виключити (відхилити) при прийнятті рішення копії документів з числа доказів на підставі ч.6 ст.95, ч.5 ст.100 ЦПК України, як такі, що викликають сумнів у їх достовірності.

Ухвалою суду від 19 січня 2026 року витребувані докази.

У судове засідання представник позивача та відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи сповіщені у встановленому порядку, в матеріалах справи в процесуальних документах викладені клопотання щодо проведення судового засідання у відсутність сторін.

При цьому суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" ("AlimentariaSandersS.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86). Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»). Європейський суд з прав людини наголошував, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( пункт 1 частини третьої статті 223 ЦПК України). Наслідки, визначені в статті 223 ЦПК України, настають і в разі, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засідання.

Враховуючи викладене, суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи з урахуванням їхніх доводів, викладених у процесуальних заявах.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У судовому засіданні встановлено, що 19.10.2024 року між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики №8592163, за умовами якого:

2.2.1. Сума кредиту 8000.00 (вісім тисяч гривень нуль копійок) грн.

2.2.2. Строк кредитування/Строк договору 30 днів

2.2.3. Процентна ставка/день 0.01% (фіксована)

2.2.4. Комісія за надання кредиту 25.21% від суми наданого Кредиту (що у

грошовому виразі складає грн.) 2016.80

Дата надання Кредиту 19.10.2024

Дата повернення Кредиту (останній день) 17.11.2024

Денна процентна ставка/день, % 0.85

Проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною), %/день 5.00

Пеня %/день 5.00

Орієнтовна реальна річна процентна ставка, % 1644.02

Орієнтовна загальна вартість кредиту, грн. 10040.00

Суд, надаючи оцінку оригіналу кредитного договору позики №8592163 від 19.10.2024 року, враховує наступне.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Законом України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що до складу електронних довірчих послуг належать, зокрема кваліфіковані електронні довірчі послуги створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису, а також формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису (статті 18, 20 цього Закону).

Міністерство цифрової трансформації України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг і виконує функції центрального засвідчувального органу.

Згідно із наказом Мінцифри від 27.08.2021 року № 115 «Про затвердження Регламенту роботи центрального засвідчувального органу», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року за № 1313/36935, Державне підприємство «ДІЯ» визначено адміністратором інформаційно-телекомунікаційної системи центрального засвідчувального органу, що здійснює технічне та технологічне забезпечення виконання функцій центрального засвідчувального органу.

Згідно із пунктом 5 Регламенту роботи центрального засвідчувального центру, затвердженого наказом Мінцифри від 27.08.2021 року № 115 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року за № 1313/36935, адресою електронного інформаційного ресурсу центрального засвідчувального органу, доступ до якого забезпечується через телекомунікаційні мережі загального користування цілодобово є: www.czo.gov.ua.

Отже, висновок про те, що електронний документ не підписаний ЕЦП, має ґрунтуватися на результатах відповідної перевірки (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі № 2-317/11 (провадження № 61-6880св22)). Верховний Суд наголошує на тому, що суд, отримавши процесуальні документи в електронній формі, має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов`язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного.

Судом було проведено перевірку оригіналу вказаного доказу на предмет підписання його електронним цифровим підписом.

За результатами такої перевірки судом встановлено, що згідно із протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 10.02.2026 року, підпис файлу 8592163_____2026-02-02_12-13-56-95561.pdf, створено та перевірено успішно, цілісність даних підтверджено. Договір позики №8592163 від 19.10.2024 року підписано 12:23:26 19.10.2024 року директором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» ОСОБА_2 . Час підпису підтверджено кваліфікованою позначкою часу для даних від надавача. Сертифікат виданий КНЕДП «Депозит Сайн» за серійним номером 6FA97849F1B2570D04000000CCBE0000964C0200 Тип носія особистого ключа: ЗНКІ криптомодуль ІІТ Гряда-301 Серійний номер носія особистого ключа: Не визначено Алгоритм підпису: ДСТУ 4145 Тип підпису: Кваліфікований Тип контейнера: Підпис та дані в одному файлі (CAdES enveloped) Формат підпису: З повними даними для перевірки (CAdES-X Long) Сертифікат: Кваліфікований

Отже, договір позики підписаний кваліфікованим електронним підписом керівника кредитодавця 19.10.2024 року об 12:23:26, що підтверджується також написом на оригіналі вказаного кредитного договору, отриманого на ухвалу суду про витребування доказів.

19.10.2024 року об 12:22:33 год. ОСОБА_1 ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача ІКС ClickCredit. Одноразовий ідентифікатор 383543 відправлений позичальнику 19.10.2024 року об12:22:33 год. на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ідентифікатор введено позичальником/відправлено Кредитору 19.10.2024 року об 12:22:41 год., Перерахування грошових коштів позичальнику 19.10.2024 року об 12:24:04 год.

Форма послідовності дій учасників електронної комерції (кредитора та позичальника), щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі договору позики № 8592163 від 19.10.2024 року підтверджена відповідним LOG file, отриманим судом на виконання ухвали про витребування доказів, відповідно до якого:

-ОСОБА_1 здійснила реєстрація через BankId ще 10.03.2024 об 11:38:40 год - ідентифікатор BankId = privatbank PhoneNumber = НОМЕР_1 NBUStateId = 0102e8c56ebc-a9c4-454e-be48- a51c5e62204f ;

-19.10.2024 об 12:09:47 год ОСОБА_1 увійшла в мобільний додаток СlickCredit. [login] = НОМЕР_1 [password] = ********** IpAddres = 2a09:bac2:4849:265a::3d2:23

-19.10.2024 об 12:11:40 ОСОБА_1 оформила заявку на позику (вибір суми, термін позики) та Заявки опитувальника - Amount = 8000.00 Term = 30 CreditProduct = 'Економія з комісією 2.0' Процентна ставка за перший день користування Позикою % = 0.00 Процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення Позики % = 0.00

-19.10.2024 об 2:22:19 год ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» здійснило формування паспорта позики та оферти, шляхом розміщення в особистому кабінеті, генерування та відправку одноразового ідентифікатора для підписання паспорта позики. PublicId = 8592163 LoanId = dee73ce3-509d-41ce-08eb08dcefbedd50 [Email] = ІНФОРМАЦІЯ_1 [IsSent] = True {"FirstName":"Валерія", "ContractNumber":"8592163", "ClientDigitalSignature":"382783", "CreatedDate":"19.10.2024"}

-19.10.2024 об 12:22:30год ОСОБА_1 ознайомилася та підписала паспорт позики ContractNumber = 8592163 ClientDigitalSignature = 382783

-19.10.2024 об 12:22:33год ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» здійснило розміщення підписаного паспорта позики в особистому кабінеті та його відправка на електронну пошту клієнта, генерування та відправка одноразового ідентифікатора для підписання електронного повідомлення про прийняття оферти. Email] = ІНФОРМАЦІЯ_1 [IsSent] = True {"FirstName":"Валерія","ContractNumber":"8592163","ClientDigitalSignature":"383543", "CreatedDate":"19.10.2024"}

-19.10.2024 об 12:22:41год ОСОБА_1 підтвердила повну та безумовну згоду з усіма умовами оферти та підписання електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти договір (акцепт). ContractNumber = 8592163 ClientDigitalSignature = 383543

-19.10.2024 об 12:24:04 год ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» повідомило про укладення договору, його розміщення в особистому кабінеті та відправка на електронну пошту клієнта. [Message] = ІНФОРМАЦІЯ_1 [IsSent] = True

Без проходження попередньої реєстрації в ІКС, проходження ідентифікації за посередництвом системи BankID НБУ, отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля, без надання Боржником особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору кредиту та правил надання грошових коштів у кредит - укладання договору кредиту технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Договір підписано електронним підписом, відтворений шляхом використання Боржником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 383543, що був надісланий на вказану Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_3) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер її мобільного телефону НОМЕР_1 - зазначені і в процесуальних документах відповідачки, скерованих на адресу суду.

Відповідно до довідки № КД-000116966/ТНПП від 02.02.2026 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (Рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфраструктури та видачу ліцензіі? від 27 квітня 2023 року № 21/764-рк), підтвердило прийняття до платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код за ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції : 1) Дата 19.10.2024 року; 2) Номер платежу ec152b34-b8a5-471a-a591-4a6c6e6ee5c6; 3) Сума 8000.00 грн.; 4) Отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_2 . Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» не перераховує кошти на рахунки клієнтів, а переказ коштів, в тому числі за договором від 19.10.2024 № 8592163, укладеним між Товариством та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник/Заявник), здійснювався ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» на підставі договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №23-01-18/5 від 23.01.2018 року укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Факт перерахування грошових коштів підтверджений отриманою на виконання ухвали суду копією платіжної інструкції ec152b34-b8a5-471a-a591-4a6c6e6ee5c6.

Номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 був зазначений в п.12 укладеного договору.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Відповідачка не спростувала належним доказами факт не належності їй електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 , клопотань про витребування відповідної інформації з банку щодо зарахування грошових коштів учасники справи не заявили, відповідачка мала можливість надати суду виписку щодо належного їй рахунку та спростувати факт надходження грошових коштів на банківську картку, однак цього не зробила, тому суд відхиляє доводи відповідачки щодо неперерахування позивачем кредитних коштів.

Також відповідачка не зверталася до правоохоронних органів, з метою захисту своїх прав щодо незаконного заволодіння кредитними грошовими коштами від її імені та незаконного використання її персональних даних, зазначених при укладанні договору позики.

Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідачка зі свого боку умови договору не виконувала належним чином, що привело до утворення заборгованості.

14.06.2021 року між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, за яким ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає надані йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №43 від 21.02.2025 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 в сумі 26040 грн., з яких: 8000 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу, 23,20 грн.- сума заборгованості за відсотками, 0 грн.- сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою, 16000 грн.- сума заборгованості за пенею, 2016 грн.- комісія за надання позики.

Наразі між сторонами існує спір щодо стягнення за рішенням суду заборгованості за кредитним договором.

При вирішенні спору суд враховує наступне.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У п.п. 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови: використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19 дійшов такого висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено.

А у постанові Верховного Суду у справі від 07.10.2020 №127/33824/19 наголосив, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позичальником та ТОВ не був би укладений.

Таким чином, підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором - це: отримання певного набору літер та/або цифр за допомогою смс-повідомлення на фінансовий номер позичальника, прив`язаний до банківської картки, реєстрація в особистому кабінеті з допомогою логіна та пароля на сайті продавця товарів/надавача послуг, отримання електронного листа на електронну пошту позичальника, за допомогою якого підтверджується реєстрація в особистому кабінеті шляхом здійснення входу на вебсайт продавця/надавача. Вчинення таких дій з ідентифікацією особи позичальника за ПІБ, фінансовим номером телефону, прив`язаним до банківської картки, та e-mail вказують на укладення електронного договору, підписаного електронним підписом одноразового ідентифікатора.

Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 року в справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Отже, одноразовий Ідентифікатор відомий як One-Time Password - технологічне рішення, яке, будучи інтегрованим у належну юридичну та технічну форму існування перетворює просту електронну дію на юридично значущий акт волевиявлення. Сам ідентифікатор зберігається у складі електронного документа, що дозволяє у майбутньому довести факт підписання договору саме цією особою. Юридична природа такого підпису полягає в тому, що він є аналогом власноручного підпису у випадках, коли закон не вимагає використання кваліфікованого електронного підпису, використання одноразового коду є достатнім способом підтвердження особи у відносинах електронної комерції, якщо сторони попередньо погодилися на такий порядок ідентифікації. Кожен код створюється лише один раз, має обмежений строк дії та прив`язується до конкретної транзакції або дії користувача. Це означає, що повторне його використання неможливе, а підтвердження волевиявлення залишається у системі у вигляді цифрового сліду, який можна перевірити у разі спору.

На виконання ухвали суду наданий цифровий слід відповідача щодо реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що виступив позикодавцем у вигляді LOG file, в якому після введення відповідачкою одноразового коду 383543 електронна система зафіксувала час, IP-адресу, канал комунікації та інші технічні параметри, що в сукупності дають можливість однозначно встановити факт підписання договору ОСОБА_1 , при цьому клопотань про дослідження зазначеного цифрового сліду відповідачкою заявлено не було, доказів на його спростування також не надано.

Отже, суд вважає доведеним, що кредитодавцем та позивальником -відповідачкою були узгоджені умови кредитування, волевиявлення сторін підтверджено електронним підписом (одноразовим ідентифікатором), договір є чинним і має таку ж юридичну силу, як і укладений у паперовій формі, а відтак відкидає доводи відповідачки щодо факту не підписання договору та непогодження його умов.

Також суд враховує і те, що договір позики від 19.10.2024 року у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст.1077 УК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Права набуття позивачем вимог за укладеними договорами підтверджено наданими суду договорами факторингу, з додатками, додатковими угодами до догорів, акт прийому-передачі Реєстру боржників, витягами з Реєстру боржників перерахування коштів від фактора клієнту за договорами факторингу, а тому позивач вважає цілком доведеними, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як новий кредитор, набуло право вимоги до відповідача за укладеним кредитним договором.

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Як зазначалось вище, позивач, з метою досудового врегулювання спору направляв на адресу відповідача повідомлення про відступлення клієнтом прав вимоги заборгованості фактору та про порядок погашення заборгованості за кредитними договорами, договорами позики та включення персональних даних останнього до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Проте всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов`язань, не погасив наявну заборгованість ні попередньому кредитору, ні новому.

Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено з метою придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже до вказаних правовідносин застосовуються вимоги Закону України «Про споживче кредитування», яким визначаються загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

22.11.2023 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року, яким внесено зміни до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», та доповнено вказану статтю частиною 5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Оцінюючи вимоги щодо нарахування відсотків у розмірі 0,85% суд вважає норми укладеного договори позики між сторонами відповідають Закону України «Про споживче кредитування», відсотки в розмірі 23,20 нараховані в межах строку кредитування, тому підлягають стягненню за судовим рішенням разом з тілом кредиту , яке становить 8000 грн.

Щодо комісії, встановленої пунктом 1.12 та п. 2.2.4 договору позики за надання кредиту в розмірі 2016,8 грн, суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Пунктом 2.2.4 кредитного договору від 19 жовтня 2024 року встановлено комісію 25.21% за обслуговування кредитної заборгованості, що становить 2016.8 грн щомісячно

Однак в договорі позики від 19.10.2024 року не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на зазначене, відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісією у розмірі 2016,8 грн.

Стосовно стягнення з відповідачки на користь позивача пені в розмірі 16000 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які були чинні, як на день укладення договору позики від 19.10.2024 року , так і на час ухвалення судового рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно із вимогами п.6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023 року) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

З огляду на те, що спірний договір позики було укладено 16.04.2024 року, відповідачка належним чином кредитні зобов`язання не виконує, з огляду на положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, п.6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023 року) у стягненні неустойки з відповідачки на користь позивача слід відмовити.

При цьому суд враховує, що відповідачеою не надано доказів на спростування заявлених позовних вимог, не оспорений факт отримання та користування кредитними коштами та розмір заборгованості за тілом кредиту, нарахованими відсотками та комісією, також суд враховує, що відбулась заміна кредитора - до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшли права ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів», і він має право вимагати від відповідачки сплати заборгованості за вказаним договором, при цьому надані позивачем письмові та електроні докази та докази витребувані судом відповідають вимогам ст.ст.95,100 ЦПК України, підстави для визнання їх недопустимими та неналежними у суду відсутні. А відтак такі докази прийняти до уваги суду.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками є законними, обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно задоволеним позовних вимогам -30,81% у розмірі 932,93 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 526, 527, 530, 554, 611 ЦК України, ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , що мешкає: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30, ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_4 в АТ ТАСкомбанк») суму заборгованості за договором позики 38592163 у розмірі 8023.20 грн., витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 932,93 гривень, а всього 8956 (вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн.13 коп.

В іншій частині заявлених вимог -відмовити.

Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Суддя: Л.Г. Салтан