Єдиний державний реєстр судових рішень
2/130/326/2026
522/19264/25-Е
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" лютого 2026 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Костянтина Шепеля,
із секретарем судового засідання Раїсою Буга,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
приходить до такого.
Позиція позивача
Представник позивача Столітній М.М. через систему «Електронний суд» звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість у розмірі 39800 грн, а також 2422,40 грн судових витрат та 10000 грн витрат на правову допомогу. Позов обґрунтовано тим, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту не виконує, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
На підтвердження позовних вимог представник позивача надав електронні копії паперових документів, а саме: кредитний договір, паспорт кредиту, розрахунки заборгованості, правила надання коштів у позику, договір факторингу, реєстри боржників, договір про надання правової допомоги.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позов не надіслав, свою позицію не виклав.
Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
26 серпня 2025 року до Приморського районного суду Одеської області з позовною заявою звернулось ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості .
В порядку частини восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України 29 серпня2025 року отримано відповідь щодо місця реєстрації відповідача (а.с. 30).
Ухвалою Приморського районного суду Одеської області від 29 серпня 2025 року передано дану справу за підсудністю на розгляд до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області (а.с. 31).
Справа надійшла до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області 20 жовтня 2025 року (а.с. 37).
Разом з позовною заявою до суду представником позивача подано клопотання про витребування доказів, в якому він просив витребувати у АТ «А-Банк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки та зарахування коштів.
Представник позивача Столітній М.М. в позові заявив клопотання провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 Цивільного процесуального кодексу України. Також цією ж ухвалою витребувано в АТ «А-Банк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки та зарахування коштів відповідачу, яка 11 листопада 2025 надійшла до суду (а.с. 47).
Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу рекомендованим листом за дійсною адресою зареєстрованого місця проживання.
Однак, 29 жовтня 2025 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою на довідці Укрпошти про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 42).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи згідно з положеннями частин сьомої та восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.
Відповідач заяви про неможливість подання відзиву на позов через введення воєнного стану у країні, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин
З електронних копій паперових документів поданих в електронному вигляді через підсистему "Електронний суд", що відповідно до договору № 1473025 про надання споживчого кредиту від 2 березня 2024 року, ТОВ «Слон Кредит» та відповідач уклали договір про надання споживчого кредиту, згідно з яким Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 4000 грн, тип кредиту кредит. Строк кредиту 360 днів, з кінцевим терміном повернення 25 лютого 2025 року (включно). Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Знижена процентна ставка 0,010% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 1 квітня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Загальні витрати на дату укладення Договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 36 000 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 33 012 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90 465,53% річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 13 702,21% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 40 000 грн. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 37 012 грн. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача № НОМЕР_1 . Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором E375 «02.03.2024 01:01:29 / ОСОБА_2 ».
Згідно з паспортом споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), сторони погодили усі істотні умови кредитування. Паспорт підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором K575, 02.03.2024 01:01:08 / ОСОБА_3 .
Згідно з довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК», що надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 2022-06-06. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»: 02.03.2024 01:02:14 на суму 4000 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 2eb1485e-ba9c-49e2-83ed-6dc7a893c8b0. Номер транзакції в системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 14730251709334130. Session ID 023350000352. Сайт торгівця - https://sloncredit.ua. Код авторизації - 176A62. Банк-еквайр - АТ «ПУМБ». Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Згідно з електронною копією договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» (Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (Первісний кредитор), укладено договір про те, що Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим Договором.
Відповідно до копії платіжної інструкції від 26 грудня 2024 року № 6308, ТОВ «Діджи Фінанс» перерахувало ТОВ «Слон Кредит» грошові кошти у розмірі 2 159 760,91 грн, як плату за придбані права згідно Договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1473025 від 2 березня 2024 року в загальному розмірі 35500 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 29500 грн - заборгованість за відсотками та 2000 грн заборгованість за пенею. Кількість днів прострочення виконання кредитних зобов`язань 267 днів.
Позивачем після набуття права грошової вимоги до відповідача було нараховано заборгованість по відсоткам за 63 календарних дні, в межах строку договору, в сумі 6300 грн. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору не сплачена і складається з 4000 грн тіла кредиту, 29500 грн нарахованих відсоткам первісним кредитором за 267 днів та 6300 грн нараховані відсотки позивачем за 63 календарних днів, а всього 39800 грн.
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25 листопада2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Відповідно до витребуваної судом інформації у АТ «А-Банк» на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 2 березня 2024 року були успішно зараховані кредитні кошти в сумі 4000 грн (а.с. 47-51).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Юридична кваліфікація встановлених обставин
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639 Цивільного кодексу України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 Цивільного кодексу України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Також, відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 1077, частиною першою статті 1078 та частиною першою статті 1082 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (стаття 514, частина перша стаття 1084 Цивільного кодексу України).
Суд встановив, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» перерахувало позичальнику кредитні кошти у розмірі 4000 грн на його рахунок. Також з матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Вказана заборгованість нарахована у повній відповідності до умов кредитного договору.
За встановлених обставин, вказана заборгованість на підставі статтей 526, 530 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у повному обсязі.
Що стосується застосування судом приписів частини десятої , одинадцятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України, а саме вирішення питання про нарахування 3% річних та інфляційних витрат до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, суд зазначає наступне.
За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц зазначила, що «стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц».
Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом по сьогоднішній день, а тому нарахування процентів, визначених статтею 625 Цивільного кодексу України, в період воєнного стану є безпідставним.
Крім того суд зазначає, що застосування приписів частини десятої, одинадцятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України під час винесення рішення є правом суду, а не обов`язком.
З огляду на викладене суд не вбачає підстав для нарахування інфляційних втрат на 3% річних.
Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки суду
Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем, при зверненні до суду в електронній формі, сплачено судовий збір із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а тому із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн .
Крім того, представник позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідачки витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 10000 грн.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд звернув увагу на таке. У розумінні положень частини п`ятої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, принципи диспозитивності та змагальності, не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони, саме тому витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн підлягають стягненню з відповідача в повному розмірі.
Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», на підставі статей 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 634, 1048, 1077, 1078, 1082 Цивільного кодексу України, суд -
у х в а л и в :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1473025 від 2 березня 2024 року в сумі 39 800 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот) грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрати на правову допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн.
В частині вирішення питання про нарахування 3% річних та інфляційних витрат відмовити.
На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ім`я (найменування) сторін:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2; код ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ
The court decision No. 133962896, Zhmerynka City and District Court of Vinnytsia Oblast was adopted on 09.02.2026. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find important data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find useful data quickly.
This decision relates to case No. 522/19264/25-Е. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: