Court ruling № 133908930, 09.02.2026, Pidvolochysk District Court of Ternopil Oblast

604/160/26

1-кс/604/31/26

У х в а л а

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2026 року сел. Підволочиськ

Слідчий суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого групи слідчих начальника СВ ВП № 1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області майора поліції ОСОБА_4 , внесеному в кримінальному провадженні №12026211100000016 від 7.02.2026 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження : с.Артищів, Городоцького району, Львівської області, місце реєстрації : АДРЕСА_1 ; місце проживання : АДРЕСА_2 , одружений, з середньою освітою, військовослужбовець, -

В С Т А Н О В И В:

І. Суть клопотання.

09 лютого 2026 року старший слідчий групи слідчих начальник СВ ВП № 1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області майор поліції ОСОБА_4 в кримінальному провадженні №12026211100000016 від 7.02.2026 року звернувся до слідчого судді Підволочиського районного суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України

Клопотання обґрунтоване тим, що першим слідчим відділом Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні N 12026211100000016 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 лютого 2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.

На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні;

- продовжити злочинну діяльність;

На думку слідчого застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_7 процесуальних обов`язків.

II. Позиція учасників судового засідання

2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.

2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 , заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту по місцю його фактичного поживання

2.4. Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника.

III. Мотиви слідчого судді.

3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.

3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя

Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

3.3. Оцінка обґрунтованості підозри

Зміст повідомлення про підозру

07.02.2026 о 16 год. 40 хв. ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обстави.

В ході досудового розслідування встановлено,що ОСОБА_7 з 07.11.2025 призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проходив військову службу на посаді стрілець номер обслуги 3 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Згідно з вимогами п. 1 додатку № 1 до Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна» зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси не можуть перебувати у власності громадян.

Відповідно до ч.2 ст.178 Цивільного Кодексу України, види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, встановлюються законом. Частина 1 статті 263 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Враховуючи те, що спеціального закону, який регулює порядок придбання, зберігання та носіння зброї, вибухових припасів та вибухових речовин немає, дозвіл на володіння об`єктами, які обмежені в цивільному обороті, на законних підставах, фізичним особам-загального статусу, виданий бути не може.

Разом з тим, ОСОБА_7 , в порушення вимог вказаного законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на громадську безпеку, що супроводжувалось незаконним поводженням з бойовими припасами, вчинив їх незаконне придбання, носіння та зберігання за наступних обставин.

Так, точної дати не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу м.Вільнянськ Запорізького району Запорізької області, під час проходження військової служби, діючи з прямим умислом, протиправно, не маючи передбаченого законом дозволу на придбання, носіння та зберігання бойових припасів, посягаючи на громадську безпеку, придбав, шляхом привласнення, знайдені ним боєприпаси, а саме три ручні осколкові наступальні гранати RGD-5, 89 патронів калібру 5,45 мм, які являються бойовими припасами, які переніс та зберігав разом із особистими речами до 06.02.2026 року.

06.02.2026 ОСОБА_7 , вирішив самовільно залишити свій підрозділ, після чого діючи з прямим умислом, протиправно, не маючи передбаченого законом дозволу на придбання, носіння та зберігання бойових припасів, посягаючи на громадську безпеку, перевіз три ручні осколкові наступальні гранати RGD-5, 89 патронів калібру 5,45 мм, які являються бойовими припасами, з м.Вільнянськ Запорізького району Запорізької області до сел. Підволочиськ, Тернопільського району, Тернопільської області, прямуючи до місця проживання у с.Артищів, Львівському району, Львівської області, після чого 07.02.2026 біля 10 год. на стаціонарному пості поліції «Підволочиськ» АД М-30 (191 км) в с. Мислова, Підволочиської ТГ, Тернопільського району, Тернопільської області зупинений для перевірки поліцейськими і в подальшому вказані бойові припаси у нього були вилучені в ході огляду місця події.

07.02.2026 о 13 год. 27 хв. ОСОБА_7 був затриманий начальником СВ відділення поліції №1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , в порядку ст. 208 КПК України.

Щодо обґрунтованості підозри.

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування "обґрунтована підозра". Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях "Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства", "Нечипорук та Йонкало проти України" під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри повністю підтверджується доказами зібраними під час досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, а саме :

- повідомленням поліцейського про виявлення злочину від 07.02.2026;

- протоколом огляду місця події від 07.02.2026;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07.02.2026;

- довідками УВТС ГУНП в Тернопільській області;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбачених ч.1ст. 263 КК України.

Слід наголосити, що стандарт доказування "обґрунтована підозра" обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Клішин проти України" наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілого, свідків та іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого про те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч. 1ст. 263 КК України.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі "Ілійков проти Болгарії").

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. А тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_7 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв`язків, може безперешкодно виїхати з місця проживання, таким чином переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, і тривалий час не повертатися до місця постійного проживання з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.

3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні

Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:

- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;

- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного.

3.7 Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Даний ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 самовільно залишив розташування свого підрозділу ВЧ НОМЕР_2 , незаконно зберігав та носив боєприпаси, перебуваючи на волі, може знову вчинити умисний злочин.

3.9. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Також ч. 2 ст. 183КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_7 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.

Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваного кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватого у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначеній ч. 1 ст. 197КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

3.10. Щодо визначення розміру застави

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

У рішенні "Мангурас проти Іспанії" (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Враховуючи вищезазначене, а також розмір предмету кримінального правопорушення, на переконання слідчого судді, застава у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не становитиме надмірного тягаря для ОСОБА_7 та не є непомірним для нього. Зазначений розмір застави є значним та цілком здатним забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а ризик її втрати буде фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків.

3.11. Щодо покладення на підозрюваного обов`язків

У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_7 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; прибувати до старшого слідчого ВП № 1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області із встановленою періодичністю.

Зазначені обов`язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.

Строк дії обов`язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, враховуючи обґрунтованість підозри та наявність підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, враховуючи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, вважаю за необхідне застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись статтями 177 - 178, 182, 183, 193-197, 369 - 372 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого задовольнити.

Обрати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 7 квітня 2026 року.

Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в сумі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста ) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA738201720355269001500003454, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26198838, банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО)- 820172 , отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов`язки строком до 07 квітня 2026 року включно, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;прибувати до старшого слідчого ВП № 1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області; із встановленою періодичністю.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_7 , що відповідно до ч. 8, ч. 10, ч. 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1