Court ruling № 133901439, 06.02.2026, Shevchenkivskyi District Court of Poltava City (until 25.04.2025 - Oktyabrskyi District Court of Poltava City)

Дата документу 06.02.2026Справа № 554/18908/25 Провадження № 1-кс/554/1177/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2026 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , особи, стосовно якої розглядається клопотання, ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про примусове відібрання біологічних зразків у кримінальному провадженні № 12025175580000223 від 25.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.4 ст.186, ч.4 ст.191 КК України,

в с т а н о в и л а:

Слідчий звернувся до суду із вищезазначеним клопотанням, у якому прохає надати дозвіл на примусове відібрання та вилучення біологічних зразків, а саме: зразків слини (букального епітелію) у підозрюваного ОСОБА_5 із застосуванням заходів фізичного впливу, скручуванням рук, спеціальних засобів, утримання.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчою групою ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025175580000223 від 25.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.4 ст.186, ч.4 ст.191 КК України.

В рамках даного кримінального провадження 26.12.2025 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України.

Обов`язковій державній реєстрації підлягає геномна інформація осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров`я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, або стосовно яких обвинувальний акт у кримінальних провадженнях зазначеної категорії злочинів передано до суду.

30.12.2025 року слідчим, у присутності захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , було запропоновано підозрюваному ОСОБА_5 , відповідно до постанови слідчого про відібрання біологічних зразків від 30.12.2025 року, добровільно надати біологічні зразки для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, але останній відмовився.

Наразі в органу досудового розслідування виникла потреба в примусовому отриманні біологічного зразку (букального епітелію) у підозрюваного ОСОБА_5 для подальшого проведення судових експертиз.

Приймаючи до уваги вище викладене, а також неможливість отримати речі та предмети в інший спосіб, враховуючи те, що у матеріалах кримінального провадження вбачається достатньо підстав вважати, що вказана інформація має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, яка має бути використана у розкритті тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень та як доказу під час досудового розслідування і в суді, в органу досудового розслідування виникла необхідність у примусовому отриманні зразків слини (букального епітелію) підозрюваного ОСОБА_5 .

У судове засідання слідчий ОСОБА_6 не з`явився, одночасно з клопотанням подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримав, прохав задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити. На обґрунтування необхідності у вилученні в підозрюваного ОСОБА_5 біологічних зразків слини (букального епітелію) долучив до матеріалів клопотання постанови про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи щодо підозрюваного ОСОБА_7 , судово-медичної та додаткової судово-медичної експертизи, а також судово-імунологічної експертизи щодо потерпілого ОСОБА_8 .

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України, на його переконання, є необґрунтованою, а також на те, що стороною кримінального провадження не надано доказів призначення експертизи, для проведення якої необхідним було б дослідження біологічних зразків слини ОСОБА_5 .

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» реєстрація геномної інформації проводиться з метою ідентифікації осіб, які вчинили кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» в Україні проводяться обов`язкова та добровільна державна реєстрація геномної інформації.

Обов`язковій державній реєстрації підлягає геномна інформація: осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров`я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, або стосовно яких обвинувальний акт у кримінальних провадженнях зазначеної категорії злочинів передано до суду (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини»).

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» порядок проведення обов`язкової державної реєстрації геномної інформації людини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2023 р. № 978 затверджено Порядок проведення обов`язкової державної реєстрації геномної інформації людини.

Пунктом 3 Порядку проведення обов`язкової державної реєстрації геномної інформації встановлено, що відбір та направлення на проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) біологічного матеріалу осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров`я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, у разі, коли результати експертизи (дослідження) можуть бути використані для забезпечення завдань кримінального провадження, здійснюється згідно із статтею 242 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч.3, 5 ст.245 КПК України у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи, вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом. Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (статті 160-166 цього Кодексу). Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов`язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

Згідно зі статтею 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу.

Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором. У клопотанні зазначаються: короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.

Відповідно до ст.131 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст.163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертав увагу на недопущення застосування до особи примусових заходів задля отримання від неї даних, які можуть бути використані як підстава для висунення обвинувачення такій особі. Право не свідчити проти себе передбачає, зокрема, що у кримінальній справі сторона обвинувачення, намагаючись довести вину обвинуваченого, не може використовувати докази, здобуті всупереч волі обвинуваченого за допомогою методів примусу чи тиску (справа «Яллох проти Німеччини», рішення від 11.07.2006; «Функе проти Франції», рішення від 25.02.1993; «Джей.Бі. проти Швейцарії», рішення від 03.05.2001).

Верховний Суд у своїй постанові від 24.01.2024 року по справі № 163/2245/17 вказав, що біологічні зразки у особи можуть бути отримані поза її згодою лише тоді, коли метою відібрання таких зразків не є отримання доказів обвинувачення особи, яка надає такі зразки.

Слідчим суддею встановлено, що ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025175580000223 від 25.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.4 ст.186, ч.4 ст.191 КК України.

26.12.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України.

30.12.2025 року начальник відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9 виніс постанову про відібрання біологічних зразків букального епітелію у підозрюваного ОСОБА_5 для подальшого проведення експертних досліджень, після ознайомлення з якою ОСОБА_5 відмовився від надання зразків.

З наведених вище положень кримінального процесуального законодавства України вбачається, що примусове відбирання біологічних зразків у особи може здійснюватись лише в межах вже призначеного експертного дослідження, після відмови добровільно надати такі зразки, яка має бути оформлена відповідним процесуальним документом.

Тобто, передумовою для звернення до слідчого судді з клопотанням про примусове відібрання біологічних зразків у підозрюваного є винесення слідчим або прокурором постанови про призначення у кримінальному провадженні відповідної експертизи.

Разом з тим, прокурором не надано будь-яких доказів того, що у кримінальному провадженні призначено відповідну судову експертизу, об`єктом дослідження якої мали б бути саме біологічні зразки сини (букального епітелію) підозрюваного ОСОБА_5 . В самому клопотанні не конкретизовано, для проведення якого саме експертного дослідження є необхідним відібрання у ОСОБА_5 біологічних зразків букального епітелію.

Матеріали клопотання не містять копії постанови про призначення у кримінальному провадженні відповідної експертизи відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

Натомість, зі змісту клопотання та постанови про відібрання зразків від 30.12.2025 року вбачається, що необхідність відібрання біологічних зразків у ОСОБА_5 обґрунтовується стороною обвинувачення лише можливістю їх використання у подальшому, для проведення експертних досліджень, однак, зазначене суперечить положенням ч.1 ст.245 КПК України, якою визначено, що передумовою відбирання біологічних зразків у особи, є призначення експертизи та необхідність отримання біологічних зразків для її проведення.

За вказаних обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про примусове відібрання у підозрюваного ОСОБА_5 біологічних зразків задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.132, 159-166, 372 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и л а:

У задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 про примусове відібрання біологічних зразків у кримінальному провадженні № 12025175580000223 від 25.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.4 ст.186, ч.4 ст.191 КК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та оголошено 09 лютого 2026 року о 14 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_1