Decision № 133801484, 02.02.2026, Zviahel City and District Court of Zhytomyr Oblast (until 25.04.2025 - Novohrad-Volynskyi City and District Court of Zhytomyr Oblast)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

Справа № 285/6559/25

провадження у справі №2-адр/285/1/26

02 лютого 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

при секретарі судового засідання Янковій Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом Ковальчук Руслани Миколаївни, в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Звягельський відділ державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Звягельського міськрайонного суду від 22.01.2026 по справі №285/6559/25 адміністративний позов задоволено частково:

- скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.09.2025 № R44471 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП.

- надіслано справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.

28.11.2025 представник позивача адвокат Ковальчук Р.М. звернулася до суду з заявою, у якій просила ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Свою заяву обґрунтовує тим, що судом при винесенні рішення у справі, яким було задоволено позовні вимоги, не було вирішено питання про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.

На підтвердження витрат позивача на правничу допомогу надано:

- копію договору №19-11/2025 про надання правової (правничої) допомоги від 19.11.2025 між адвокатом Ковальчук Русланою Миколаївною та ОСОБА_1 ;

- копію додаткової угоди №1 до договору №19-11/2025 від 19.11.2025 про надання правничої допомоги;

- копію звіту від 28.01.2026 щодо виконання роботи за період із 19.11.2025 по 28.01.2026, згідно з Договором №19-11/2025 від 19.11.2025 про надання правничої допомоги, Додаткової угоди від 19.11.2025;

- копію акту №28-01/2026 від 28.01.2026 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з Договором №19-11/2025 від 19.11.2025 про надання правничої допомоги, Додаткової угоди від 19.11.2025.

30.01.2026 представником відповідача подано заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу. Посилався на те, що заявлена до відшкодування сума 10000 грн не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру. Крім того, відсутній детальний розрахунок вартості наданих послуг адвоката та доказ їх оплати позивачем.

З`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідивши надані представником позивача докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст.ст. 134, 139, 143 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм дає підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної в них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі.

Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки до заяви представником позивача не додано жодного документа (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), що свідчить про оплату правничої допомоги, заявлені витрати не підтверджені належними доказами, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, є підставою для відмови у їх відшкодуванні.

Відповідно до статті 12 КАС України справа про оскарження рішення про притягнення до адміністративної відповідальності є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Включення адвокатом до звіту окремої послуги з представництва інтересів у суді не відповідає фактичним діям, оскільки справу розглянуто без участі сторін.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими заперечення відповідача щодо невідповідності заявленої до відшкодування суми 10000 грн критеріям реальності витрат та розумності їх розміру.

Складений адвокатом звіт щодо виконаної роботи не містить інформації про її обсяг та вартість конкретних дій, вчинених в інтересах клієнта.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої представником позивача вимоги про стягнення відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 223 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні вимоги представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Помогаєв