Decision № 133682913, 12.12.2025, Dobrovelychkivka District Court of Kirovohrad Oblast

ЄУН 387/1191/25

Номер провадження по справі 2/387/639/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2025 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 21.07.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 50740,00 грн. за договором кредитної лінії №8849881 укладеного 20.02.2025.

Свій позов ТОВ "Фінпром Маркет" обґрунтовує тим, що 20.02.2025 між ТОВ "1Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем укладено договір кредитної лінії №8849881, підписанням якого останній акцептував публічну пропозицію банку та беззастережно приєднався до умов договору. Відповідно до умов договору позики первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 20000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Між ТОВ "1Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінпром Маркет" 26.06.2025 укладено Договір факторингу №26/06/25, відповідно до якого ТОВ "Фінпром Маркет" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті відсотків, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 50740,00 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У пункті 1 прохальної частини позовної заяви просив розглядати справу без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання останній повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведеного, судова повістка у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131 ЦПК України, вважається врученою.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 11.08.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 23.09.2025.

За наслідками судового засідання 23.09.2025, розгляд справи відкладено на 11.11.2025.

За наслідками судового засідання 11.11.2025, розгляд справи відкладено на 12.12.2025, про що 11.11.2025 постановлено відповідну ухвалу.

Суд, ухвалою від 12.12.2025, постановив провести заочний розгляд справи та винести заочне рішення.

Враховуючи, що відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`явив, з огляду на положення ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 20.02.2025 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №8849881 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти, в сумі 20000,00 гривень строком на 360 днів, зі сплатою процентної ставки 0,998 % від суми кредиту на день. Дата надання позики 20.02.2025, дата повернення позики 14.02.2026. Згідно п.2.2.8 договору комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 3450,00 грн). Відповідно до п.9.6 договору, якщо позичальником не сплачено/сплачено не в повному обсязі перший обов`язковий платіж/мінімальний обов`язковий платіж (платежі), за договором нараховується неустойка у розмірі, визначеному п.2.2 договору ( 1000,00 грн/день), починаючи з першого дня прострочки та закінчуючи датою оплати несплаченого/ сплаченого не в повному обсязі першого обов`язкового платежу/ мінімального обов`язкового платежу (платежів) та неустойки (а.с.16-23).

Позивачем надано довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 (а.с.24).

ТОВ ФК "Фінекспрес" на підставі договору про переказ коштів №23-08-18/5 від 23.01.2018 здійснив переказ кредитних коштів від ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" на картку НОМЕР_1 у сумі 20000,00 грн, дата 20.02.2025, що підтверджено копією платіжної інструкції/ операція fa186862-ec2c-441d-b531-b773e988f0cf (а.с. 25,26).

З інформації наданої АТ КБ "Приватбанк" від 27-08-2025 №20.1.0.0.0/7-250819/50637-БТ, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . З виписки за договором вбачається рух коштів за період з 20.02.2025-23.02.2025, встановлено, що 20.02.2025 зараховано кошти в сумі 20000,00 грн..

Наведеним підтверджується виконання ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" зобов`язань за договором, шляхом надання відповідачу грошових коштів у позику.

Проте, ОСОБА_1 не виконав взятих на себе за договором зобов`язань, грошові кошти та відсотки за їх користування не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 25748,80 грн, яку переуступлено ТОВ "Фінпром Маркет" за договором факторингу №26/06/25 від 26.06.2025 (а.с. 28-37).

Відповідно до копії реєстру прав вимог №26/06/25-01 від 26.06.2025 до договору факторингу №26/06/25 від 26.06.2025 за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором №78849881 у розмірі 50740,00 грн, з яких:20000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 17290,00 грн заборгованість за відсотками, 10000,00 грн неустойка (а.с.38-41).

Згідно копії платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579937077.1 від 08.07.2025 ТОВ "Фінпром Маркет" оплатив ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" згідно реєстру прав вимог №26/06/25-01 від 26.06.2025 згідно договору факторингу №26/06/25 від 26.06.2025 суму у розмірі 582689,25 грн. (а.с.42).

Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості, за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором позики №8849881 від 20.02.2025 у розмірі 50740,00 грн, з яких: 20000,00 грн заборгованість за тілом позики, 17290,00 грн заборгованість за відсотками, 10000,00 грн заборгованість за несплаченою пенею, 3450,00 грн заборгованість за несплаченою комісією (а.с.5).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію"зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.1046, ч. 1 ст.1047, ч. 1 ст.1048 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1ст. 527 ЦК Україниборжник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4ст. 631 ЦК України).

З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 20.02.2025 між відповідачем та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" з дотриманням наведених норм законодавства, було укладено договір позики, та відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами зазначеного договору та прийняв їх.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору позики.

Умовами договору кредитної лінії №8849881 передбачено строк повернення кредиту - 14.02.2026.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 21.07.2025, тобто до спливу строку кредитування, тож предметом цього спору є вимога про дострокове повернення кредиту.

У відповідності до вимог статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (статті 251, 253 ЦК України).

Отже аналіз означених норм та умов договору кредитної лінії №8849881, що згідно з правовою кваліфікацією є договором споживчого кредитування, дозволяють суду дійти висновку, що позивач звернувся до суду з позовом до спливу встановленого договором строку повернення кредиту.

Підстави та порядок реалізації кредитодавцем права вимагати дострокового повернення споживчого кредиту встановлені частиною 4 статті 16 ЗУ «Про споживче кредитування», якою передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Підстави та порядок реалізації кредитодавцем права вимагати дострокового повернення споживчого кредиту передбачені також умовами кредитного договору, про що вже зазначено вище, вони відповідають вимогам Закону.

Судом встановлено, що позивачем дотримано приписів наведених положень закону по договору, шляхом направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту.

Відтак, оскільки відповідач взяв на себе певні зобов`язання, належним чином в установлений договором строк не виконав, за розрахунком позивача, на час звернення до суду, за ним рахується заборгованість за договором кредитної лінії укладеного 20.02.2025, у загальному розмірі 50740,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 20000,00 грн , заборгованість за відсотками-17290,00 грн, заборгованість за несплаченою пенею -10000,00 грн , заборгованість за несплаченою комісією 3450,00 грн (а.с.5).

Таким чином, відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит та на отримання процентів за користування кредитом, тому позивач правомірно звернувся до суду з зазначеними вимогами.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення комісії, суд виходить з такого.

Так, положеннями п.2.2.8 договору комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 3450,00 грн).

При цьому суд зважає на положення ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21 ЗУ "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).

Суд на підставі приписів статті 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів у редакції», чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті3та частини третьої статті509 ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).

У даній справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні вимоги про стягнення комісії за надання кредиту слід відмовити, з огляду на нікчемність положень пунктів кредитного договору, що визначають плату за обслуговування кредиту.

Розглядаючи вимоги про стягнення неустойки/пені у розмірі 10000,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.9.6 договору, якщо позичальником не сплачено/сплачено не в повному обсязі перший обов`язковий платіж/мінімальний обов`язковий платіж (платежі), за договором нараховується неустойка у розмірі, визначеному п.2.2 договору ( 1000,00 грн/день), починаючи з першого дня прострочки та закінчуючи датою оплати несплаченого/ сплаченого не в повному обсязі першого обов`язкового платежу/ мінімального обов`язкового платежу (платежів) та неустойки

Відповідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За розрахунком позивача, неустойка нарахована за період з 25.06.2025 по 14.07.2025, що, з огляду на наведені вище положення Цивільного кодексу України, виключає правові підстави для стягнення неустойки.

Таким чином позивачу в стягненні неустойки в сумі 10000,00 слід відмовити.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ "Фінпром маркет" посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідача на підставі укладеного 26.06.2025 між ТОВ "Фінпром маркет" та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" договору факторингу №26/06/25.

Згідно з ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови вказаного договору, не повернув отримані в борг грошові кошти та не сплатив проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права.

Отже, наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту у розмірі 20000,00 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 17290,00 грн.

Вирішуючи питання судови витрат у справі, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті133 та частин першої - третьої статті137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмоюстатті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Фінпром Маркет"в особі директора Гедзь ОС. та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено Договір №01-11/24 про надання правової допомоги від 01.11.2024 (а.с.43-47).

Відповідно до витягу з Акту №16-П приймання - передачі наданої правничої допомоги за договором №01-11/24 про надання правової допомоги від 01.11.2024 , сторони погодили надання наступних правових (юридичних послуг) між товариством та адвокатом : вивчення наявних у клієнта документів вартість наданої послуги 500,00 грн, підготовка/складання позовної заяви вартість 3000,00 грн. (а.с. 48-50)

Згідно платіжної інструкції №579937082.1 від 11.07.2025 ТОВ "Фінпром Маркет" здійснило оплату за правничу допомогу згідно акту №16-П приймання - передачі наданої правничої допомоги у розмірі 350000,00 грн, отримувач ОСОБА_2 (а.с.51).

У розумінні ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, тому понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 2572,23 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведененого, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 1780,28 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 11, 207, 256, 258-259, 261, 267, 526, 530, 549, 629, 634, 638, 1054, 1077, 1080, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" заборгованість за договором кредитної лінії №8849881 укладеного 20.02.2025 у розмірі 37290 гривень 00 копійок (тридцять сім тисяч двісті дев`яносто гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за основною сумою боргу -20000,00 грн; заборгованість за відсотками 17290,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1780 гривень 28 копійок (одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 28 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2572 гривні 23 копійки (дві тисячі п`ятсот сімдесят дві гривні 23 копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" ( 08205, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха Михала,9А, офіс 204, ЄДРПОУ 43311346);

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО