№ 133673469, 28.01.2026, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа № 522/480/26

Провадження по справі № 3/522/982/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., при секретарі Урум Т.В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

02.01.2026 о 00 год. 06 хв., громадянин ОСОБА_1 керував електросамокатом Jet в м. Одесі по вул. Балтиморській, 17 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер Alcotest, результат якого показав 0,94 % проміль, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

За даним фактом відносно водія ОСОБА_1 поліцейським полку УПП в Одеській області ДПП складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 556932 від 02.01.2026, за яке передбачене адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав, просив провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

22.01.2026 особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням, в якому також просив провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення з огляду на наступне.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає виключно за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за відмову водія від проходження відповідного огляду.

ОСОБА_1 не здійснював керування електросамокатом, що підтверджується його послідовними поясненнями, згідно з якими він разом зі знайомим лише перебував біля електросамокатів та оглядав їх, не приводив транспортний засіб у рух та не здійснював будь-яких дій, які можна кваліфікувати як керування.

Сам по собі факт перебування особи поруч із транспортним засобом, навіть за наявності ознак алкогольного сп`яніння, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є саме керування транспортним засобом.

Зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували факт керування ОСОБА_1 електросамокатом Таким чином, вважає, що подія адміністративного правопорушення не доведена.

Згідно з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, огляд на стан сп`яніння проводиться виключно за наявності законних підстав, які повинні бути чітко оголошені особі.

Як зазначив ОСОБА_1 , працівниками ІПП в Одеській області не було належним чином повідомлено підстави для проведення огляду, що є істотним порушенням вказаної Інструкції.

Крім того, наголосив на тому, що огляд повинен проводитись у присутності двох свідків або із застосуванням технічних засобів відеофіксації, однак під час складання адміністративних матеріалів свідків залучено не було, що ставить під сумнів об`єктивність та законність проведених процесуальних дій.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право на правову допомогу, надавати пояснення, заявляти клопотання та заперечення.

ОСОБА_1 зазначив, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому не було належним чином роз`яснено його процесуальні права, зокрема право на отримання правової допомоги, що є істотним порушенням вимог адміністративного законодавства та принципів справедливого розгляду справи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та усталеної судової практики, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За відсутності беззаперечних та допустимих доказів факту керування транспортним засобом, а також з урахуванням допущених процесуальних порушень, матеріали справи не можуть бути покладені в основу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали адміністративної справи, переглянувши відеозапис, напрацьований ІПП в Одеській області, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з установленою практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій і, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 № 1306, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» тощо.

Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Однак, при цьому, норма ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіброскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 керував електросамокатом, який має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей.

З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керуванням яким в стані алкогольного сп`яніння настає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 130 КУпАП.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Норма ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Зі змісту ч. 1 ст. 266 КУпАП, оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного сп`яніння.

Під час дослідження доданих до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 556932 від 02.01.2026 матеріалів адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_1 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що свідчить довідка про отримання особою посвідчення водія, довідка про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення, чек-драгер, результат якого показав 0,94 % проміле, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та відеозапис, напрацьований працівниками УПП.

Згідно п.2.9(а) «Правил дорожнього руху» України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до даних акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме газоаналізатору «Drager Alcotest № 7510», та результатів тестування за допомогою приладу «Drager Alcotest 0431» від 02.01.2026 ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, виявлено 0,94 ‰ проміле алкоголю.

Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність факту керування електросамокатом.

Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 в частині заперечення факту керування електросамокатом, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Зокрема, з відеозапису, напрацьованого працівниками ІПП в Одеській області із застосуванням технічних засобів відеофіксації, який долучений до матеріалів справи та був безпосередньо досліджений судом у судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 здійснював керування електросамокатом, перебуваючи за його кермом та приводячи вказаний транспортний засіб у рух.

Відеозапис є безперервним, містить чітку фіксацію обставин події, не має ознак монтажу чи переривання, а тому суд визнає його належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. Факт керування електросамокатом ОСОБА_1 підтверджується саме цим доказом, у зв`язку з чим твердження особи про те, що він лише перебував поруч із транспортним засобом, суд вважає такими, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності.

Щодо доводів про порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння.

Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на порушення працівниками поліції вимог Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, в частині незалучення двох свідків під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується дослідженим у судовому засіданні відеозаписом, огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу та за умови здійснення безперервної відеофіксації усіх процесуальних дій працівників поліції.

Відповідно до вимог зазначеної Інструкції, а також усталеної судової практики, у разі здійснення безперервної відеофіксації процедури огляду залучення двох свідків не є обов`язковим, оскільки відеозапис забезпечує об`єктивність, прозорість та фіксацію порядку проведення огляду, дотримання прав особи та результатів огляду.

Будь-яких даних, які б свідчили про порушення процедури огляду, недотримання вимог закону або фальсифікацію результатів відеофіксації, судом не встановлено.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється судом за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Сукупність наявних у справі доказів, зокрема відеозапис з місця події, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали, дає суду підстави дійти переконливого висновку про доведеність факту керування ОСОБА_1 електросамокатом у момент, що зафіксований працівниками ІПП в Одеській області.

Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.

Таким чином, аналіз сукупності усіх досліджених доказів дозволяє суду дійти висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та про доведеність вини ОСОБА_1 в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Як було вище наведено, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 556932 від 02.01.2026 вбачається, що 02.01.2026 о 00 год. 06 хв., громадянин ОСОБА_1 керував електросамокатом Jet в м. Одесі по вул. Балтиморській, 17 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер Alcotest, результат якого показав 0,94 % проміль, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

З викладеного слідує, що ОСОБА_1 порушив вимоги п./п. «а» п. 2.9 ПДР, який передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, з викладеного слідує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Судом враховується характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Суд враховує те, що ОСОБА_1 вчинив умисне правопорушення, характер якого вказує на те, що воно є грубим адміністративним правопорушенням.

Обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до увагу особу ОСОБА_1 , а також безальтернативну санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд дійшов висновку, що з метою його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень на нього необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.

Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 40-1, 130, 268, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, ЗУ «Про судовий збір», суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за редакцією від 01.01.2026 року, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 гривень на користь держави.

У разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси Віктор ІВАНОВ