Decision № 133530421, 23.01.2026, Poltava District Court of Poltava Oblast

Справа № 545/1151/24

Провадження № 2/545/618/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Стрюк Л.І.,

з участю секретаря Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Комунального підприємства бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району Полтавської районної ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю ,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Комунального підприємства бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району Полтавської районної ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю.

В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає зі своєю дочкою ОСОБА_2 з 2000 року в квартирі N? 35, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . зазначена двокімнатна квартира, на підставі трудового договору, була надана для проживання ОСОБА_3 та членам його сім?ї, а саме: ОСОБА_4 - дружина; ОСОБА_5 - дочка; ОСОБА_6 - син.

Зазначала, що ОСОБА_4 є її хрещеною матір`ю. Оскільки ОСОБА_3 зі своєю сім?єю виїжджав на роботу в іншу місцевість на тривалий час, з його дозволу в 2000 році вона разом з дочкою вселилися та стали проживати у спірній квартирі. 5 червня 2003 року Виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради було видане охоронне свідоцтво/броня ОСОБА_3 щодо бронювання за ним та членами його сім?ї жилого приміщення, яке складається з двох кімнат в квартирі за вищезазначеною адресою, у зв?язку з виїздом ОСОБА_7 на роботу по трудовому договору в ОСОБА_8 та членів його сім?ї, яки виїжджають разом з ним.

Відповідно до цього документу, бронь визначалась на строк з 27 травня2003року по 26 травня2006року.

По завершенню зазначеного строку ОСОБА_9 та члени його сім?ї в Україну не повернулись, інформація про продовження строку бронювання квартири за ОСОБА_3 та членами його сім?ї відсутня. Право власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_10 не зареєстровано, а також воно не зареєстровано і за будь-яким іншими особами.Оскільки інформація про право власності на спірне нерухоме майно відсутня, тому вважає, що, починаючи з 27 травня 2006 року, вона почала фактично володіти квартирою, сплачувати комунальні послуги та всі інші витрати, пов`язані з її утриманням, зберігають у ній свої речі, проводять поточні та капітальні ремонти за власні кошти та утримують квартиру в належному стані.

Посилаючись на те, що вона відкрито, добросовісно та безперервно володіє квартирою АДРЕСА_3 , несе тягар щодо її утримання, проживає протягом останніх 24 років, ніяких дій для приховування цього факту не вчиняла, просила визнати за нею право власністю за набувальною давністю на вищезазначену квартиру.

Також просила зобов`язати КП «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району» Полтавської районної ради здійснити технічну інвентаризацію об`єкта нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_3 , та на підставі проведеної технічної інвентаризації зазначеного об`єкта нерухомого майна виготовити та видати їй технічний паспорт на вищезгадану квартиру.

У судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримав та просив задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, попередньо надавши заяви про розгляд справи без їх участі, при ухваленні рішення покладалися на розсуд суду.

Судом встановлено, що виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради від 05.06.2003 видане гр. ОСОБА_3 охоронне свідоцтво/броня в тому, що займане ним жиле приміщення розміром 25,8 кв.м, яке складається з 2-х кімнат у квартирі за адресою АДРЕСА_4 , у зв`язку з виїздом на роботу по трудовому договору в ОСОБА_8 заброньоване за ним та членами його сім`ї, які виїжджають разом з ним: ОСОБА_4 дружина, ОСОБА_5 - дочка; ОСОБА_6 син, на строк з 27.05.2003 по 20.05.2006 (а.с. 11).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов у складі комісії депутат Чемшит М.В., сусід ОСОБА_11 , сусідка ОСОБА_12 громадянка ОСОБА_1 не зареєстрована, але проживає за адресою: АДРЕСА_5 зі своєю дочкою ОСОБА_2 та володіє даним нерухомим майном добросовісно, відкрито і безперервно протягом 24 років, починаючи з 2000 року (а.с. 6). Згідно наданими квитанціями за період із серпня 2002 по листопад 2020 від імені ОСОБА_3 сплачувались комунальні послуги (а.с. 7-8, 15-23).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом.

Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних вище тобто передбачених чинним законодавством умов у їх сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження№ 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.

Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивач має довести факт існування такого нерухомого майна; відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше десяти років.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року, у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наведено такі висновки.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21 (провадження № 61-4347 св 22).

Будь-які докази на підтвердження того факту, що спірна квартира, на яку просить визнати право власності позивач, є об`єктом нерухомого майна, право власності ні за ким не зареєстроване та не є річчю безхазяйною.

Отже, зазначений факт унеможливлює набуття на спірне приміщення права власності за набувальною давністю.

Сам по собі факт тривалого проживання та користування квартирою не є підставою для виникнення права власності на неї за набувальною давністю.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265,280-282,352 ЦПК України , суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Комунального підприємства бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району Полтавської районної ради про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк