Decision № 133494313, 22.01.2026, Desnianskyi District Court of Chernihiv City

Справа № 750/802/26

Провадження № 2-а/750/37/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря Левченка К.С.,

за участю представника позивача Федоренка О.Ю.,

відповідача ОСОБА_1 ,

адвоката Котенка А.П.,

перекладача Алієва І.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою забезпечення видворення за межі території України,

в с т а н о в и в:

22 січня 2026 року Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області звернулося до суду з позовом до відповідача, в якому просить затримати громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 20 липня 2026 року.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що він самостійно бажає покинути територію України після оформлення документів на малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком якої він не являється, проте записаний ним за спільною заявою з матір`ю дитини.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

20 січня 2026 року Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі УДМС у Чернігівській області) було виявлено громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який незаконно перебуває на території України.

Перевіркою УДМС у Чернігівській області стосовно відповідача встановлено, що він прибув на територію України 07.08.2025 у приватних справах та проживав на території України за паспортом громадянина Азербайджанської Республіки № НОМЕР_1 , виданим 13.02.2021, терміном дії до 12.02.2031 (а.с. 9), термін законного перебування в Україні закінчився 05.11.2025; документи на продовження терміну перебування в Україні або документи, які дають право на законне перебування в Україні не оформив, перебуває в Україні незаконно, а саме з перевищенням дозволеного строку перебування; із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до територіальних органів Державної міграційної служби України не звертався; 07.11.2025 Новозаводським відділом у м. Чернігові УДМС У Чернігівській області відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме за перевищення встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів, з 05.11.2025 та ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного строку перебування, за частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн (протокол серії ПР МЧГ № 001927 від 07.11.2025 та постанова серії ПН МЧГ № 001913 від 07.11.2025); 07.11.2025 у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства Новозаводський відділ у м. Чернігові УДМС у Чернігівській області на підставі статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) прийняв стосовно відповідача рішення № 7 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яким його зобов`язано покинути територію України до 05.12.2025; відповідач власними підписами засвідчив, що рішення про примусове повернення отримав особисто 07.11.2025, від його виконання не відмовляється та наміру оскаржувати не має; українську мову розуміє; зобов`язується не пізніше 05.12.2025 залишити територію України; рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни відповідач у встановлений строк не виконав.

20.01.2026 працівниками УДМС у Чернігівській області відповідача було затримано в адміністративному порядку у зв`язку з вчиненням правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 203 КУпАП, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу (рішення про примусове повернення не виконано) та з`ясування обставин правопорушення (забезпечення вирішення питання примусового видворення), про що складено протокол про адміністративне затримання № МЧГ 000046 (а.с. 18).

Відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме за перевищення строку перебування в Україні більш як на 30 днів та ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного строку перебування з 06.12.2025 (не виконав рішення про примусове повернення), за частиною 2 статті 203 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 4080 грн., що підтверджується протоколом серії ПР МЧГ № 001981 від 20.01.2026 та постановою серії ПН МЧГ № 001967 від 20.01.2026 (а.с. 19-20).

Також, 20 січня 2026 року, внаслідок порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та на підставі положень статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі Закон № 3773-VI), УДМС у Чернігівській області прийнято рішення № 7401100100000675 про примусове видворення відповідача з України (а.с. 21-22).

Відповідач власним підписом засвідчив, що йому повідомлено, що за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства стосовно нього прийнято рішення про його примусове видворення з України та роз`яснено порядок оскарження цього рішення.

Відповідач у судовому засіданні повідомив, що погоджується з рішенням позивача про його примусове видворення з України, але хоче виїхати з України разом зі співмешканкою та їх дитиною, батьками якої вони записані у актовому записі про народження дитини.

20 січня 2026 року УДМС у Чернігівській області прийняло рішення про поміщення відповідача до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення примусового видворення (а.с. 23-24).

Конституція України встановлює, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (стаття 26). Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33).

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, встановлює Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).

Засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства визначено в статті 3 Закону №3773-VI, відповідно до якої іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

За визначенням пункту 7 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Згідно пункту 14 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 3773-VI, нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

За приписами ч.ч. 2-3 ст. 25 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

У силу вимог частини 1 статті 26 Закону № 3773-VI, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

У відповідності до частини 1 статті 30 Закону № 3773-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, керуючись положеннями частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», прийнято рішення, яким вирішено примусово видворити з України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 .

Положеннями ч. ч. 3-4 ст. 31 Закону № 3773-VI, передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

Суд зазначає, що захід у вигляді затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України не застосовується автоматично, а реалізується шляхом подання позову та за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 289 КАС України, а саме: 1) обґрунтованих підстав уважати, що іноземець (стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення) ухилитиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 2) або якщо існує ризик його (її) втечі; 3) у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 303/5363/24.

Із позовної заяви Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області слідує, що підставою звернення до суду з позовом щодо затримання відповідача з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення примусового видворення за межі території України стала відсутність у громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, доказів легального перебування в Україні, а також те, що ним не виконано у встановлений строк без поважних причин рішення УДМС у Чернігівській області про примусове повернення, хоча він зобов`язувався його виконати.

Оскільки відповідач тривалий час нелегально перебуває на території України, порушуючи міграційне законодавство України; офіційно не працює, наявні підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення. Щодо доводів відповідача про те, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі в Україні та проживає зі співмешканкою, яка є його далекою родичкою, в якої народилася малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком дитини він не являється, проте записаний ним за спільною заявою з матір`ю дитини та бажає виїхати з України разом зі співмешканкою та дитиною, то вказане не надає йому права порушувати покладені на нього обов`язки та не скасовує встановлених законом повноважень суду щодо прийняття рішення про затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або звернення до міграційного органу з метою легалізації чи оскарження прийнятих міргаційним органом рішень стосовно відповідача.

Також, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження порушення права відповідача на сімейне життя. До того ж, чинним законодавством України не передбачено виключень (в тому числі, у зв`язку з наявністю родинних відносин) із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняє особу від дотримання законодавства України.

Ураховуючи зазначене, оскільки, відповідач тривалий час нелегально перебуває на території України, порушуючи міграційне законодавство України, не виконав у встановлений строк без поважних причин рішення УДМС у Чернігівській області про примусове повернення, хоча зобов`язувався його виконати, а також є чинним рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про його примусове видворення з України, а тому суд знаходить підстави для задоволення позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття рішення про затримання відповідача з поміщенням до ПТПІ строком на 6 (шість) місяців з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

Керуючись статтями 9, 90, 241-246, 271, 272, 289, 371 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

позов Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 51-А, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 37804450) до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 ) про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою забезпечення видворення за межі території України - задовольнити.

Затримати громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 20 липня 2026 року.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Оскарження рішення про затримання іноземця або особи без громадянства не зупиняє його виконання.

Повний текст рішення складено 22.01.2026.

Суддя