Court ruling № 133412466, 19.01.2026, Rozhyshche District Court of Volyn Oblast

Справа № 167/9/26

Номер провадження 2/167/225/26

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

19 січня 2026 року м. Рожище

Суддя Рожищенського районного суду Волинської області Гармай І. Т., вивчивши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

05 січня 2026 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») Незамай А. Д. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Судом в порядку підготовки справи до розгляду надіслано запит до Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно відповіді № 2210398 від 06 січня 2026 року місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 06 січня 2026 року вищевказану позовну заяву залишено без руху, оскільки до позовної заяви на підтвердження сплати судового збору додано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 60135 від 05 березня 2024 року, згідно якої сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України по іншій справі, а саме по справі № 167/328/24 та надано позивачу строк для усунення недоліків.

14 січня 2026 року представником позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Омельяновою Є. Ю. через підсистему «Електронний суд» надіслано заяву про усунення недоліків в якій остання просила відкрити провадження у справі, оскільки ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило судовий збір у встановленому законом порядку та розмірі.

Суддя, вивчивши заяву про усунення недоліків, доходить такого висновку.

Так, Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Тобто, суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2021 року у справі № 160/5879/20.

З виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України та довідки старшого секретаря Рожищенського районного суду Волинської області вбачається, що сплачений згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 60135 від 05 березня 2024 року судовий збір в розмірі 3028 грн був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України по іншій справі, а саме по справі № 167/328/24 та поєднаний з даною справою 26 березня 2024 року.

Згідно відомостей з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми 28 березня 2024 року позовну заяву у справі № 167/328/24 було повернуто позивачеві.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Тобто в разі повернення заяви заявник має право на повернення сплаченого судового збору у такій справі, від сплати судового збору при повторному зверненні до суду він не звільняється та зарахування раніше сплаченого судового збору по іншій справі до нової справи, що надійшла до суду, Законом України «Про судовий збір» не передбачено.

Отже, ознайомившись зі змістом заяви про усунення недоліків з додатками, доходжу висновку, що ухвала судді Рожищенського районного суду Волинської області від 06 січня 2026 року про залишення позовної заяви не виконана.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

В рішеннях ЄСПЛ, постановлених за результатами розгляду справ «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави.

В контексті цього, залишення позовної заяви без руху та в подальшому повернення позовної заяви з підстав не усунення недоліків позивачем/заявником не може розглядатись, як порушення "права на справедливий суд".

У зв`язку з тим, що позивач та представник позивача вимоги ухвали суду від 06 січня 2026 року не виконали, доходжу висновку, що позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості необхідно вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що ч. 7 ст. 185 ЦПК України передбачено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту ухвали суду 19 січня 2026 року.

Суддя І. Т. Гармай