Decision № 133299784, 14.01.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 січня 2026 року № 520/2521/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (вул. Морозова, буд. 7,м. Харків,61036, код ЄДРПОУ43974281) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61005, код ЄДРПОУ44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000549/2 від 16.09.2024 року та картку відмови № UA807200/2024/000664 від 16.09.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" зазначило, що Позивачем було подано до Харківської митниці електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA807200013702U9 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту. Відповідачем було відмовлено у митному оформленні вищезазначеної митної декларації, винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними та необґрунтованими з огляду на достатність поданих декларантом до митного оформлення документів. Відомості, що були зазначені у поданих документах були достатні для з`ясування та підтвердження митним органом заявленої митної вартості товарів.

Ухвалою суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником відповідача до суду подано відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що діяв в межах чинного законодавства, крім того вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів є правомірним з огляду на те, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій підтримує свої позовні вимоги та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

21 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРІЗОН ТРЕЙД» (Покупець) та RAJHANS TRADING FZCO (Продавець) укладено контракт №RTF20230221.

13 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРІЗОН ТРЕЙД» та RAJHANS TRADING FZCO підписано додаткову угоду № б/н до Контракту, якою внесено зміни до п.3.2 ст. 3 Контракту.

13 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРІЗОН ТРЕЙД» та RAJHANS TRADING FZCO підписано додаткову угоду № б/н до Контракту, якою внесено зміни до банківських реквізитів покупця.

Додатковою угодою № б/н від 21 червня 2024 року до Контракту між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРІЗОН ТРЕЙД» та RAJHANS TRADING FZCO доповнено пункт 3.1. Контракту.

Пунктом 1.1. статті 1 Контракту визначено, що: «Згідно умов, визначених Сторонами в цьому Контракті, Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити товар в кількості, асортименті і по цінам, вказаним в інвойсах (іменований надалі «Товар»), які є невід`ємною частиною цього Контракту». Пунктом 2.1.статті 2 Контракту встановлено: «Сторони погодили, що кількість Товару має бути зазначена в інвойсах». Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Контракту: «Продавець зобов`язується доставити Товар Покупцю на умовах поставки Інкотермс 2020, які зазначені в інвойсі». Пунктом 3.2. статті 3 (з урахуванням змін, внесеними додатковою угодою б/н від 13.04.2023): «Поставка Товару повинна супроводжуватися усіма необхідними документами та обов`язково включати: Інвойс; Пакувальний лист». Згідно зі ст. 4 Контракту: « 4.1.Загальна сума контракту складається із сум всіх інвойсів, які є невід`ємною частиною Контракту. 4.2. Валюта контракту Долар США. 4.3. Валюта платежу вказується в інвойсі. 4.4. Ціна товару вказується в інвойсі…». Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Контракту: «Покупець повинен здійснити платіж протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару або якщо інвойсом визначена передоплата, то протягом 90 днів від дати виставлення інвойсу».

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 34 655,81 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи:

1. Пакувальний лист (Packing list) № RTF/FRZ240613 від 13.06.2024 року;

2. Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № RTF/FRZ240613 від 13.06.2024 року;

3. Коносамент (Bill of lading) № COSU6387272200 від 21.06.2024 року;

4. Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 2094 від 03.09.2024 року;

5. Декларація (Dispatch note model T1) № 24ROGL8920AH9652L6 від 10.09.2024 року;

6. Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № RTF/FRZ240613 від 13.06.2024 року;

7. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-17/09-2024 від 06.09.2024 року;

8. Розрахунок ціни (калькуляція) № RTF/FRZ240613 від 13.06.2024 року (з перекладом);

9. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №RTF20230221 від 21.02.2023 року;

10. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 13.04.2023 року;

11. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 13.06.2023 року;

12. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 21.06.2024 року;

13. Видаткова накладна № RTF/FRZ240613 від 13.06.2024 року (з перекладом);

14. Відвантажувальна специфікація № RTF/FRZ240613 від 13.06.2024 року (з перекладом);

15. Комерційна пропозиція №RAJHANS20230214 від 14.02.2023 року (з перекладом);

16. Лист №0824/16-1 від 16.08.2024 року з інформацією від ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що страховка не здійснювалася;

17. Лист №0924/04-12 від 04.09.2024 року з інформацією від ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту;

18. Лист №RTF/FRZ240613/1 від 13.06.2024 року з інформацією від продавця, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);

19. Лист №RTF/FRZ240613/2 від 13.06.2024 року з інформацією від продавця, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);

20. Лист №RTF/FRZ240613/3 від 13.06.2024 року з інформацією від продавця, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом);

21. Лист №RTF/FRZ240613/4 від 13.06.2024 року з інформацією від продавця, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);

22. Лист №RTF/FRZ240613/5 від 13.06.2024 року з інформацією від продавця, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);

23. Прейскурант (прайс-лист) №RAJHANS20240422/022 від 22.04.2024 року (з перекладом);

24. Якісний опис № RTF/FRZ240613 від 13.06.2024 року (з перекладом).

16.09.2024 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ТОВ «Фрізон (код 43974281) була подана митна декларація №24UA807200013702U9 від 16.09.2024 на товар: «Трикотажне полотно поперечно в`язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні...» код товару 6006320090, що надійшло від SHAOXING LEJINGMIN TEXTILE CO., LTD, NO. 604-1 QINYE PLAZA, HUASHE BLOCK KEQIAO DISRICT, SHAOXING, CHINA на адресу ТОВ «Фрізон Трейд».

У графі 43 ЕМД №24UA807200013702U9 від 16.09.2024 Позивачем зазначено основний метод визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст. ст. 57, 58 МКУ. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу митним органом винесено Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000549/2 від 16.09.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000664 від 16.09.2024.

У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту.

Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: ст. ст.: 54, 55, 57, 58-63 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром (код за УКТ ЗЕД 6006320090) по даному підприємству;

- декларантом не надана митна декларація країни відправлення, передбачена умовами п. 3.2 Контракту від 21.02.2023 №RTF20230221 (з датою експорту та відмітками митних органів країни відправлення);

- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- наданий до митного оформлення прайс-лист від 22.04.2024 №RAJHANS20240422/022є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» та не відображає «дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) це довідник цін (тарифів)на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців;

- інформацію, наведену в калькуляції № RTF/FRZ240613 від 13.06.2024 не можна вважати достовірною, адже заздалегідь (за 3 місяці) не можливо передбачити вартість перевезення, логістику, вантажно-розвантажувальні роботи на такому складному маршруті;

- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту COSU6387272200;

- відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно умов (freight prepaid) коносаменту COSU6387272200;

- наданий до митного оформлення Висновок експерта від 06.09.2024 №20 17/09-2024взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами;

- відсутні документи , що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МКУ та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

- відсутній переклад супровідного документа T1 №24ROGL8920AH9652L6 від 10.09.2024;

- в графі 3 CMR 2094 відсутня інформація про місце розвантаження, у графі 22,23 відсутній підпис відправника і перевізника. а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ.

3 метою забезпечення повноти оподаткування митним органом проведено аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби вказує, що рівень митної вартості подібних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений товар. Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на подібні (аналогічні) товари, оформлені у максимально наближений час: №1) ЕМД від 13.08.2024 UA401060/2024/012070 (№UA401060/2024/012070), код товару згідно з УКТ ЗЕД 6006320090, назва товару: « 1. Трикотажне полотно поперечно в`язане, виготовлено зсинтетичних волокон 100% поліестер…», країна походження CN (Китай), умови поставки CPT, вага нетто 15475,8 кг.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000664 від 16.09.2024 року.

Згідно ч. 7 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Через винесення Відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000664 від 16.09.2024 та з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст.55 та ч. 2 ст. 263 МК України, декларант з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ МД № 24UA807200013733U1, додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, у розмірі 409 476,54 гривень

Не погоджуючись із Рішенням про коригування митної вартості товарів UA807000/2024/000549/2 від 16.09.2024 року та картку відмови № UA807200/2024/000664 від 16.09.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" звернулось до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Досліджуючи зауваження митного органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваних у даній справі рішень про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Так, щодо спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні товари, митне оформлення яких вже здійснено, за допомогою використання ПІК ЄАІС, суд зазначає, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією, обов`язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.

Таким чином, у Харківської Митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.

Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.

Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).

Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Щодо наявних рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, суд зазначає наступне.

З документів, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що доводи митниці про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, є безпідставними, оскільки позивачем був поданий пакет документів, яким підтверджено правильність визначення митної вартості, а митний орган не обґрунтував того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі № 805/2713/16-а.

Щодо висновків експерта, суд зазначає наступне.

Спірне рішення містить наступне посилання митного органу: «наданий до митного оформлення Висновок експерта взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами».

Суд вказує, що відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, встановлюється не у звітах про оцінку майна, а безпосередньо в інвойсах, що надавалися позивачем.

Надані позивачем висновки експерта не є документами, що підтверджують митну вартість у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а є додатковими документами на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару, адже ціна, вказана в інвойсах, відповідає ринковій вартості товару, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Щодо митної декларації країни відправлення у спірному рішенні № UA807000/2024/000549/2 від 16.09.2024 року міститься наступне посилання Відповідача: «декларантом не надана митна декларація країни відправлення, передбачена умовами п. 3.2 Контракту від 21.02.2023 №RTF20230221 (з датою експорту та відмітками митних органів країни відправлення)».

Відповідачу одночасно з Митною декларацією надавалася декларація на підтвердження факту експорту товарів, а саме № 24ROGL8920AH9652L6 від 10.09.2024 року на яку Відповідач посилається й у спірній картці відмови № UA807200/2024/000664 від 16.09.2024 року.

Суд зазначає, що експортна декларація є додатковим документом у розумінні ч.3 ст. 53 МК України, тому її не надання не є підставою для невизнання визначеної декларантом митної вартості, адже ч. 2 статті 53 МК України такий документ не віднесений до обов`язкових для подання.

Такий висновок викладений у постанові ВС від 20 вересня 2023 року у справі №815/6805/17: «Крім того, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення». Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товар у зв`язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами».

Щодо цінової інформації відносно вартості товару, суд зазначає наступне.

Спірні рішення містять наступну підставу коригування: «відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс- лист) виробника товару. Наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" та не відображає дійсну вартість у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців.».

Суд зазначає, що дане твердження митниці не відповідає обставинам справи оскільки відповідач, з-поміж іншого, безпідставно вказував на розбіжності у таких документах, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції.

Такі документи складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації (на цьому також наголошено у постанові ВС від 27.01.2022 року у справі № 810/3667/15 (провадження № К/9901/7943/18)).

Так, відповідачу одночасно з Митною декларацією надавалися прайс-лист №RAJHANS20240422/022 від 22.04.2024 року.

За твердженнями митниці: Наданий до митного оформлення прайс-лист … є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" та не відображає дійсну вартість».

Однак, дане зауваження митниці не підтверджено жодним нормативно-правовим документом, адже відсутні законодавчі вимоги до форми та змісту таких документів, як прайс- лист.

Суд зазначає, що прайс-листи є документами довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до змісту та форми прайс-листів, а тому посилання Відповідача на певні недоліки наданих позивачем прайс-листів на підставі здійснення дослідження відповідачем загальносвітової практики не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості, жодним нормативним джерелом з боку відповідача не підтверджено.

Митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість відомостей прайс-листа, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Така позиція викладена у постанові 23 жовтня 2020 р. Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 810/690/17, а також у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі № 460/2674/20,

Тобто, прайс-лист є додатковим (не підтверджуючим митну вартість) документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Отже, твердження відповідача про певні недоліки прайс-листа №RAJHANS20240422/022 від 22.04.2024 року до Митної декларації є необґрунтованим та не підтвердженим жодними нормативно-правовими документами чи встановленими чинним законодавством нормами, наданий прайс-лист містить достатню цінову інформацію про товар, а коригування митної вартості на підставі додаткового документа, який митну вартість не підтверджує, не відповідає приписам чинного законодавства.

Щодо транспортних витрат.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000549/2 від 16.09.2024 року вказано: «інформацію, наведену в калькуляції № RTF/FRZ240613 від 13.06.2024 не можна вважати достовірною, адже заздалегідь (за 3 місяці) не можливо передбачити вартість перевезення, логістику, вантажно-розвантажувальні роботи на такому складному маршруті».

Пунктом 6 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що серед документів на підтвердження митної вартості товару надаються також: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Дане положення містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Контракту: «Продавець зобов`язується доставити Товар Покупцю на умовах поставки Інкотермс 2020, які зазначені в інвойсі».

У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № RTF/FRZ240613 від 13.06.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2020: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Також Відповідачу одночасно з Митною декларацією за вказаним спірним рішенням надавалася калькуляція собівартості товару № RTF/FRZ240613 від 13.06.2024 року в якій включено фрахт. Відповідачу одночасно з Митною декларацією надавався лист Продавця №RTF/FRZ240613/1 від 13.06.2024 року на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару .

Тобто, до митного оформлення було надано всі документи на підтвердження даних обставин, в т.ч., але не виключно, Контракт, калькуляцію собівартості товару № RTF/FRZ240613 від 13.06.2024 року; лист Продавця №RTF/FRZ240613/1 від 13.06.2024 року; інвойс № RTF/FRZ240613 від 13.06.2024 року, які дозволили встановити, що умовами поставки є CPT, вартість фрахту включено у вартість товару.

Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Таким чином, відповідно до умов поставки CPT, витрати щодо транспортування товару покладаються на продавця.

Отже, за умовами поставки CPT витрати на транспортування вже включені у вартість товару (що також підтверджено наданими документами: Контрактом, інвойсом № RTF/FRZ240613 від 13.06.2024 року та ін. документами).

Враховуючи, що витрати на транспортування покладено на продавця, вимога митниці щодо надання транспортних (перевізних) документів від покупця є безпідставною.

В спірному рішенні № UA807000/2024/000549/2 від 16.09.2024 року зазначено, що «в графі 3 CMR 2094 відсутня інформація про місце розвантаження, у графі 22, 23 відсутній підпис відправника і перевізника».

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Твердження відповідача про відсутність підпису на автотранспортній накладній не може бути підставою для не прийняття до уваги наданого документу митним органом, як і інших документів.

Окрім того, на автотранспортній накладній містяться відтиск печатки відповідного перевізника.

Відсутність підпису на автотранспортній накладній жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості товару.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 820/250/17: «Стосовно ж тверджень відповідача про надання позивачем під час митного оформлення комерційних та транспортних документів, в яких відсутні печатки, підписи уповноважених осіб, відмітки митних органів іноземних держав, які повинні проставлятися при перетині митного кордону у передбачених міжнародними угодами випадках, відмітки офіційних органів країни експортеру, то, як вказали суди, вони не відповідають фактичним обставинам, адже такі комерційні документи як страховий поліс, комерційний інвойс, сертифікати якості та пакувальний лист мають всі необхідні реквізити, підписи та печатки.».

Отже, посилання відповідача на відсутність в CMR підпису Відправника і Перевізника як на підставу для коригування митної вартості товару, є необґрунтованим.

Окрім того, товар поставлявся згідно до умов CPT. CMR №2094 від 03.09.2024 не є тим документом який підтверджує митну вартість товару, тобто умови міжнародного перевезення товарів не стосуються та напряму не впливають на митну вартість товару.

Окрім цього, навіть недоліки щодо оформлення CMR не можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товару, а тому використовувати такі дані як підставу для коригування митної вартості товарів є протиправним та незаконним.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі №380/1221/20 зазначено, що процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відповідно до ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення.

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних СМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів. Окрім того, аспекти оформлення вантажних накладних СМР, на які посилається відповідач як на дефект, були пояснені позивачем і випливають із правовідносин продавця товару щодо його зберігання та відвантаження. Отже, наведена митним органом підстава для відмови у визнанні задекларованої митної вартості також не знаходить свого належного нормативного та фактичного обґрунтування.

Як свідчать матеріали справи, одночасно з електронними митними деклараціями за вказаним спірним рішенням надавалась калькуляція собівартості товару № RTF/FRZ20613 від 13.06.2024, в яку включено фрахт.

Також відповідачу одночасно з ЕМД надавався лист постачальника №RTF/FRZ240613/1 від 13.06.2024 року з інформацією від продавця на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.

До ЕМД також надавалась автотранспортна накладна № 2094 від 03.09.2024, яка, в свою чергу, умовами поставки визначають саме CPT.

Посилання митниці у спірному рішенні № UA807000/2024/000549/2 від 16.09.2024 року на вартість перевезення, логістику, вантажно-розвантажувальні роботи, що на її думку не логічно, у зв`язку із складною логістикою постачання є безпідставним, оскільки в інвойсі № RTF/FRZ240613 від 13.06.2024 року сторони визначили, узгодили та вказали, що умовою поставки є CPT, а тому всі витрати на транспортування вже включено у вартість товару, що додатково було підтверджено листом постачальника №RTF/FRZ240613/1 від 13.06.2024.

Щодо перевізних транспортних документів.

Спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000549/2 від 16.09.2024 року містить наступні посилання: «- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту COSU6387272200;- відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно умов (freight prepaid) коносаменту COSU6387272200».

Пункт 6 ч. 2 ст. 53 МК України містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

У даному випадку витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується, зокрема, але не виключно, п. 3.1. ст. 3 Контракту: «Продавець зобов`язується доставити Товар Покупцю на умовах поставки Інкотермс 2020, які зазначені в інвойсі». У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № RTF/FRZ240613 від 13.06.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine.

Згідно з правилами Інкотермс 2020: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

В коносаменті № COSU6387272200 від 21.06.2024 року зазначено «FREIGHT PREPAID» (фрахт з предоплатою), що підтверджує включення витрат на транспортування, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням, до ціни товарів.

Відповідно вимога Відповідача про надання транспортних/перевізних документів являється незаконною, оскільки з урахування умови поставки CPT всі витрати на транспортування вже включено у вартість товару, а тому ненадання відповідно нормам митного законодавства документів не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Вказана позиція, узгоджується із висновками Верховного Суду, зазначеному в постанові від 23.03.2020 року у справі № 804/4905/15: «…вимоги відповідача щодо надання документів відповідно до пункту 2.6 статті 53 Митного кодексу України, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів до кордону України є безпідставними , оскільки за умовами поставки витрати на транспортування включені у вартість товару та покладені на продавця. Крім того, суд звертає увагу, що згідно з ч. 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а не перевіряється митним органом порядок формування ціни на товар продавцем ».

Частиною 2 ст. 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4, 7 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до вимог "Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно із ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Суд зазначає, що при декларуванні товарів позивач визначив митну вартість виходячи саме з умов Контракту.

Водночас, текст оскаржуваних рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, про обсяги партій, про умови поставок, про зміст письмово відображених комерційних домовленостей між резидентом України та іноземним постачальником, про невідповідність цінових показників товару предмету - імпорту відомостям прайс-листів чи будь-яких аналогічних документів виробника товару. Відповідач не вказав на конкретні обставини, які викликали у митного орану відповідні сумніви, не спростував числові значення складових митної вартості імпортованого товару, спірні рішення не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України, що також зазначено по аналогічній справі у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі № 809/257/17.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу, чого рішення про коригування митної вартості товарів відповідача не містять.

Суд не приймає посилання відповідача на наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 року у справі № 2040/6019/18.

Схожі за змістом висновки, які також враховано судом при розгляді цієї справи, містяться у постановах Верховного Суду 25 серпня 2023 року у справі №810/693/17, від 20 вересня 2023 року у справі №815/6840/17.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару винесені з порушенням вимог Митного кодексу України.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 МК України).

Із наданої позивачем оскаржуваної картки відмови вбачається, що вона прийнята на підставі рішення про коригування митної вартості з причин відсутності усіх відомостей та документів.

Водночас, оскільки суд дійшов висновку про надання позивачем достатніх документів для визначення митної вартості та відсутності у наданих документах розбіжностей, що мали б вплив на правильність визначення митної вартості позивачем, а рішення про коригування митної вартості визнано протиправними, скасуванню підлягають картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, винесені на підставі оскаржуваних рішень.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000549/2 від 16.09.2024 року, а також картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000664 від 16.09.2024 року, прийнятою Харківською Митницею, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД".

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн суд зазначає таке.

Позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді позовної заяви в суді, подано копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 28.01.2025, додаткової угоди № 1 від 28.01.2025 до Договору про надання правової допомоги, додаткової угоди № 2 від 28.01.2025 до Договору про надання правової допомоги, платіжної інструкції від 03.02.2025 про сплату суми в розмірі 20000,00 грн на реквізити Адвокатського бюро "Бідної Оксани Іванівни" за договором про надання правової допомоги б/н від 28.01.2025, ордеру на представництво інтересів ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" адвокатом Бідною Оксаною Іванівною, виданий Адвокатським бюро "Бідної Оксани Іванівни", свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Бідної Оксани Іванівни.

У зв`язку з наведеними обставинами суд зауважує, що відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11серпня 2022 року у справі №300/2050/19.

З урахуванням викладеного суд зазначає наступне.

Так, дослідивши договір про надання правової допомоги від 28.01.2025, додаткову угоду №1 від 28.01.2025 до Договору про надання правової допомоги, додаткову угоду № 2 від 28.01.2025 до Договору про надання правової допомоги, платіжну інструкцію від 03.02.2025 про сплату 20 000,00 грн на реквізити Адвокатського бюро "Бідної Оксани Іванівни" за договором про надання правової допомоги від 28.01.2025, судом встановлено, що за даним договором представник позивача приймає на себе зобов`язання про надання правової допомоги ТОВ "ФРІЗОН ТРЕЙД" з питання скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови.

Згідно копії додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги визначено, що позивач повинен сплатити гонорар Адвокатському бюро "Бідної Оксани Іванівни" за надання правової допомоги у розмірі 20 000 грн.

Згідно копії платіжної інструкції від 03.02.2025 вбачається, що ТОВ "Фрізон Трейд" сплатило Адвокатському бюро "Бідної Оксани Іванівни" суму в розмірі 20 000,00 грн згідно договору про надання правової допомоги від 28.01.2025.

Вивчивши подані представником позивача докази суд встановив, що спір у даній справі не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб`єкта владних повноважень, котрі були покладені в основу оскаржуваних рішень; причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об`єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб`єкта владних повноважень.

Справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін. Представником позивача було подано до суду позовну заяву. Інших дій не вчинялося.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на 20 000,00 грн є неспівмірним з обставинами даного конкретного спору та у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума в розмірі - 10 000,00 грн.

Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 170,15 грн.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (вул. Морозова, буд. 7,м. Харків,61036, код ЄДРПОУ43974281) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61005, код ЄДРПОУ44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000549/2 від 16.09.2024 року

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000664 від 16.09.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ43974281) судовий збір у сумі 9 170 (дев`ять тисяч сто сімдесят) грн. 15 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 (десять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мороко А.С.