Court ruling № 133288205, 14.01.2026, Ivanivka District Court of Odesa Oblast

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/814/24

Провадження № 1-кс/499/4/26

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву потерпілого ОСОБА_3 про відвід судді Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 120241762000012 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями в провадження судді ОСОБА_1 передано заяву потерпілого ОСОБА_3 про відвід судді Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 120241762000012 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Заяву про відвід судді потерпілий обґрунтував наступним.

У даному кримінальному провадженні наявні об`єктивно підтверджені підстави, які викликають сумнів у безсторонності судді ОСОБА_4 , а саме:

Процесуальний тиск і затягування. Суд неодноразово призначав та переносив судові засідання без узгодження дат та часу з потерпілим та його представником, чим порушив принципи змагальності й рівності сторін (ст. 22 КПК). Незважаючи на подану потерпілим через «Електронний суд» заяву про розгляд справи без його участі, суд після відкладення розгляду все одно викликав і допитав потерпілого, створюючи додатковий психологічний і процесуальний тиск.

Долучення неналежного доказу. Маючи у матеріалах належно оформлені документи про мобілізацію потерпілого, суд долучив довідку про нібито перебування його у розшуку, копія якої не була належним чином засвідчена. Це суперечить статтям 86-89 КПК та принципу допустимості доказів, а також позиції Верховного Суду, згідно з якою суд не може ґрунтувати висновки на документах без підтвердженої автентичності.

Порушення розумних строків. Провадження стосується кримінального проступку, для якого законодавець вимагає особливо швидкого розгляду. Проте повторні відкладення та неузгоджені виклики свідчать про порушення принципу reasonable time (ст. 318 КПК, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; рішення ЄСПЛ Kudla v. Poland, Humen v. Poland).

Сумнів у неупередженості суду. Сукупність наведених дій створює об`єктивно виправдані сумніви у неупередженості судді, що, відповідно до правової позиції ЄСПЛ (Hauschildt v. Denmark, Micallef v. Malta), є достатньою підставою для його відводу.

Постійна відсутність на судових засіданнях адвоката обвинуваченої особи ОСОБА_6 , та його участь в засіданнях в режимі відеоконференції при цьому жодних повідомлень про участь, саме копії заяви про участь він та його представник ОСОБА_7 не отримували.

Суддя ОСОБА_4 виніс ухвалу від 18.06.2025 р. про накладенння грошового стягнення з потерпілого ОСОБА_3 , в розмірі 1514 гривень.

В процесі судового розгляду неодноразово звучала особистість колишнього працівника Іванівського районного суду та секретаря пана ОСОБА_4 , ОСОБА_8 що на думку потерпілого впливає на розгляд справи.

З вищезазначених підстав просив відвести суддю Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження № 120241762000012

Розгляд заяви призначено на 14 січня 2026 року у відкритому судовому засіданні з викликом учасників провадження.

ОСОБА_3 у судовому засіданні наполягав на задоволенні заяви про відвід посилаючись підстави які викликають сумнів у обєктивності та упередженості судді ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 заперечував проти задовлення заяви про відвід так як , даний відвід є необгрунтований та безпідстав, та всі псилання потерпілого не підтверджені жодним доказом

Суддя ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, заяв клопотань не надавав, про причини неявки не повідомляв, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Неявка учасників справи в судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді, а отже суд уважав можливим провести розгляд за відсутності учасників, які не з`явились.

Суд, розглянувши заяву про відвід судді, прийшов до таких висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.75 Кримінального процесуального кодексу України, передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

В провадженні судді Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження № 120241762000012 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Заявник ОСОБА_3 є потерпілою стороною у даному кримінальному провадженні.

Вивчивши та узагальнивши посилання ОСОБА_3 вбачається що, підстави для задоволення заявлено відводу відсутні.

Посилання потерпілого на наявні об`єктивно підтверджені підстави, які викликають сумнів у безсторонності судді ОСОБА_4 є необгрунтовані та жодним доказом не підтверджені, а саме:

посилання щодо процесуальний тиск і затягування, долучення неналежного доказу, порушення розумних строків, сумнів у неупередженості суду, постійна відсутність на судових засіданнях адвоката обвинуваченої особи ОСОБА_6 , та його участь в засіданнях в режимі відеоконференції є безпідставними та доведеними.

Посилання на ту обставину, що суддя ОСОБА_4 виніс ухвалу від 18.06.2025 р. про накладенння грошового стягнення з потерпілого ОСОБА_3 , в розмірі 1514 гривень, не може свідчити про наявні об`єктивно підтверджені підстави, які викликають сумнів у безсторонності судді ОСОБА_4 .

Посилання на ту обставину, що в процесі судового розгляду неодноразово звучала особистість колишнього працівника Іванівського районного суду та секретаря пана ОСОБА_4 , ОСОБА_8 що на думку потерпілого впливає на розгляд справи також не обгрунтоване та відсутній причинно-слідчий зв`язок з підставами для відводу судді.

Дані посилання ОСОБА_3 не є підставами для задоволення відводу, оскільки не підтверджені доказами та не знаходять свого підтвердження.

Частиною 1 статті 80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених ст.ст. 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засіданні зобов`язані заявити самовідвід. Відповідно до ч.2 ст.80 КПК України, за цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Суд не може погодитися з посиланнями потерпілого у заяві про відвід судді, оскільки вони не обґрунтовані та не надано жодного належного та допустимого доказу наявності підстав для задоволення відводу судді ОСОБА_4 .

З цього питання у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» роз`яснено, що процесуальні дії судді, законність та обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно незгода сторони з винесенням суддею судового рішення, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Суд не знаходить в доводах ОСОБА_3 доказів сумніватися у безсторонності судді ОСОБА_4 в розгляді даного кримінального провадження.

Для висновку про наявність у конкретній справі правомірної підстави сумніватися у безсторонності судді думка особи може враховуватися, але вона не має вирішального значення. Вирішальним є те, чи можна вважати такі сумніви об`єктивно виправданими (див. рішення у справі : «Хаусшільдт проти Данії», рішення від 24 травня 1989 року, п. 48).

У заяві про відвід судді ОСОБА_4 не наведено конкретних обгрунтованих фактів, які б викликали сумнів у необ`єктивності чи неупередженості судді ОСОБА_4 , а зазначені підстави на які посилається заявник взагалі не підтверджують та не вказують чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі, що є лише факт постановлення ухвал, з якими сторона захисту не згодна та розцінює процесуальні дії судді як такі, що викликають сумнів та упередженість, не згода з процесуальним рішенням, яке не оскаржується не свідчить про упередженість та необ`єктивність судді і, як наслідок, не тягне за собою усунення судді від розгляду справи, оскільки не є підставою для відводу та доказом неупередженості та безсторонності судді ОСОБА_4 .

Суд вважає, що для відводу судді мають бути обґрунтовані наявні факти, покладені в основу заяви про відвід, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість, а їх наявність повинна бути доведеною.

Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови в його задоволенні. Зловживання правом на відвід (самовідвід) не допускається та означає недобросовісне використання незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Таким чином, обставини, які наведені у заяві, не є такими, що ставлять під сумнів безсторонність судді, не наведена наявність його особистої заінтересованості, відсутні докази, які б вказували про прихильність чи уподобання стосовно однієї із сторін та жодним чином не вказують про порушення ним норм КПК України.

Крім того , так як ОСОБА_3 посилається на п.4 ч.1 ст.75 КПК України , то слід зазначити, що при тлумаченні змісту поняття «інші підстави, які викликають сумніви у неупередженості суду» необхідно дотримуватися балансу між виправданою необхідністю застосування широкого тлумачення цієї категорії та недопустимістю зловживання наявністю такого права.

Суд наголошує, що КПК визначені підстави для відводу судді, а його неупередженість презумюється тим, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним від будь-якого незаконного впливу та керується верховенством права, здійснюючи правосуддя на основі Конституції, законів України з додержанням принципу верховенства права.

Суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання, особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.

Суддя може розглядати справу за наявності обставин, які на думку поміркованої, розумної, законослухняної та поінформованої людини, можуть здаватися такими, що створюють конфлікт особистих інтересів судді з його професійними обов`язками, за умови, що він повідомив про існування таких обставин сторонам і вони не заперечують проти участі судді в розгляді справи, а сторони та їх адвокати мають можливість порадитися і прийняти рішення щодо продовження слухання справи цим суддею. Відчуття упередженості це формування в судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заява про відвід судді не є вмотивованою та обґрунтованою, оскільки не містить достатніх, належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав відводу, що передбачені ст.75 КПК України, крім того не встановлено інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді ОСОБА_4 у розгляді кримінального провадження № 120241762000012 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а тому у її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76, 80 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_3 про відвід судді Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 120241762000012 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_9