Court ruling № 133242512, 08.01.2026, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Cправа № 127/447/26

Провадження № 1-кс/127/182/26

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

08 січня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження № 12025020160000451 внесеного до ЄРДР 17.09.2025, про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Окниця Республіка Молдова, громадянин Республіки Молдови, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 3 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_7 , яке погоджене з прокурором, про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 ..

Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025020160000451 від 17.09.2025, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, у зв`язку із чим в органу досудового розслідування виникла необхідність в продовженні застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що громадянин Республіки Молдова ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), громадянин Республіки Молдова ОСОБА_9 ( ОСОБА_11 ) та громадянка Румунії ОСОБА_10 ( ОСОБА_12 ), за попередньою змовою з невстановленою на даний час слідством особою на ім`я ОСОБА_13 , маючи умисел спрямований на сприяння незаконному переправленню громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, порушуючи визначений порядок перетину державного кордону, встановлений Законами України «Про державний кордон України» та «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, достовірно знаючи, що 05 листопада 2025 року Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 строк дії воєнного стану в Україні подовжено на 90 діб, у зв`язку з чим, діють обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого незаконного збагачення, тобто з корисливих мотивів, за грошову винагороду в сумі 8000 доларів США, домовився про сприяння незаконному переправленню через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, громадянина України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є військовозобов`язаним, тобто, особою в якої обмежено право на виїзд за межі України, шляхом надання засобів та усуненням перешкод для цього.

Так, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи на виконання попередніх домовленостей із невстановленою на даний час слідством особою на ім`я ОСОБА_13 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, будучи обізнаними із способами та порядком здійснення перетину державного кордону між Україною та Республікою Молдова, місцями дислокацій мобільних підрозділів та розташування прикордонних нарядів, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого незаконного збагачення, тобто з корисливих мотивів, прибули на територію України на автомобілі марки «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 , який належить ОСОБА_10 . Прибувши на територію України ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи на виконання свого злочинного задуму та попередніх домовленостей вирушили до м. Вінниця, де 12.10.2025 приблизно о 03 годині 43 хвилини поблизу будинку № 17 по вулиці Шкільна зустрілись із громадянином України ОСОБА_14 , з метою сприяти останньому незаконно перетнути Державний кордон України, шляхом переходу на територію Р. Молдова поза встановленими пунктами пропуску.

Після чого, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 та ОСОБА_14 вирушили вказаним вище автомобілем в бік державного кордону України на територію Чернівецької області. Під час руху вказані особи надавали вказівки та поради ОСОБА_14 щодо уникнення ним пересувних постів та піших патрулів правоохоронних органів, притому ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) демонстрував на карті маршрут руху, із зазначенням місця зустрічі з невстановленими слідством співучасниками вчинення злочину на території Р. Молдови. В свою чергу, ОСОБА_14 на вимогу невстановленої слідством особи, передав грошові кошти в сумі 8000 доларів США вказаним особам.

Рух до державного кордону України здійснювали в об`їзд стаціонарних блок-постів розміщених на шляху їх руху, а саме: при виїзді з м. Вінниці, у селищі Летичів Хмельницької області та при під`їзді до м. Хотин Чернівецької області, однак 12.11.2025 о 11:30 годині на автодорозі Р-63 зі сполученням «Сокиряни - Данківці» на відстані 950 м. від АЗС «Євро Нафта» біля повороту на с. Данківці Дністровського району Чернівецької області на відстані 15 км до кордону з Республікою Молдова біля прикордонного знаку № 918 зазначений вище автомобіль був зупинений працівниками поліції, які припинили їхні незаконні дії.

Таким чином, ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, - тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом надання засобів, усунення перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Крім того, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі Закон «Про національну безпеку») визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

У відповідності до п. 2 ст. 1 Закону «Про національну безпеку», воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.

Згідно п.п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Держава врахує уроки гібридної агресії проти України, бойових дій на Близькому Сході у нових доктринальних підходах до забезпечення воєнної безпеки.

Пунктом 22 частини III Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 (далі Стратегія) визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-ХІІ (далі Закон) Збройні Сили України (далі ЗСУ) це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

У відповідності до ст. 3 Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Згідно ст. 12 Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі Закон «Про оборону України») військове формування створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Збройна агресія застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.

Статтею 4 Закону «Про оборону України» визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3542-XII (далі Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») встановлено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктом 8 ст. 4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно п. 5 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.

Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов`язано громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Пунктом 2 ст. 26 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ст. 17 Закону «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон «Про військовий обов`язок і військову службу») захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.

Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.

Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі він діє строком до 3 лютого 2026 року.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.

Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України і наразі його продовжено з 5 листопада 2025 року на 90 діб до 03 лютого 2026 року.

Так, громадянин Республіки Молдова ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), громадянин Республіки Молдова ОСОБА_9 ( ОСОБА_11 ) та громадянка Румунії ОСОБА_10 ( ОСОБА_12 ), за попередньою змовою з невстановленою на даний час слідством особою на ім`я ОСОБА_13 , маючи умисел спрямований на сприяння незаконному переправленню громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, порушуючи визначений порядок перетину державного кордону, встановлений Законами України «Про державний кордон України» та «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, достовірно знаючи, що 05 листопада 2025 року Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 строк дії воєнного стану в Україні подовжено на 90 діб, у зв`язку з чим, діють обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого незаконного збагачення, тобто з корисливих мотивів, за грошову винагороду в сумі 8000 доларів США, домовився про сприяння незаконному переправленню через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, громадянина України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є військовозобов`язаним, тобто, особою в якої обмежено право на виїзд за межі України, шляхом надання засобів та усуненням перешкод для цього.

Так, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи на виконання попередніх домовленостей із невстановленою на даний час слідством особою на ім`я ОСОБА_13 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, будучи обізнаними із способами та порядком здійснення перетину державного кордону між Україною та Республікою Молдова, місцями дислокацій мобільних підрозділів та розташування прикордонних нарядів, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого незаконного збагачення, тобто з корисливих мотивів, прибули на територію України на автомобілі марки «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 , який належить ОСОБА_10 . Прибувши на територію України ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи на виконання свого злочинного задуму та попередніх домовленостей вирушили до м. Вінниця, де 12.10.2025 приблизно о 03 годині 43 хвилини поблизу будинку № 17 по вулиці Шкільна зустрілись із громадянином України ОСОБА_14 , з метою сприяти останньому незаконно перетнути державний кордон України та поза пунктами пропуску перейти на територію Р. Молдова.

Після чого, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 вирушили вказаним вище автомобілем в бік державного кордону України на територію Чернівецької області. Під час руху вказані особи надавали вказівки та поради ОСОБА_14 щодо уникнення ним пересувних постів та піших патрулів правоохоронних органів, притому ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) демонстрував на карті маршрут руху, із зазначенням місця зустрічі з невстановленими слідством співучасниками вчинення злочину на території Р. Молдови. В свою чергу, ОСОБА_14 на вимогу невстановленої слідством особи, передав грошові кошти в сумі 8000 доларів США вказаним особам.

Рух до державного кордону України здійснювали в об`їзд стаціонарних блок-постів розміщених на шляху їх руху, а саме: при виїзді з м. Вінниці, у селищі Летичів Хмельницької області та при під`їзді до м. Хотин Чернівецької області, однак 12.11.2025 о 11:30 годині на автодорозі Р-63 зі сполученням «Сокиряни - Данківці» на відстані 950 м. від АЗС «Євро Нафта» біля повороту на с. Данківці Дністровського району Чернівецької області на відстані 15 км до кордону з Республікою Молдова біля прикордонного знаку № 918 зазначений вище автомобіль був зупинений працівниками поліції, які припинили їх протиправну діяльність.

Таким чином, ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України, - тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні умисних дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Так, 13.11.2025 під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025020160000451 від 17.09.2025, громадянину Республіки Молдова ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 3 ст. 332 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту громадянина України ОСОБА_14 від 12.11.2025, протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів, протоколом огляду місця події від 12.11.2025, протоколами складеними за результатами проведення НС(Р)Д, протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 13.11.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 13.11.2025, протоколом огляду предметів від 13.11.2025, протоколом огляду речей та документів від 18.11.2025, протоколом огляду предметів від 13.11.2025, протоколом огляду предметів від 13.11.2025, протоколом затримання від 12.11.2025, а також іншими матеріалами даного кримінального провадження у їх сукупності

14.11.2025 щодо підозрюваного ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на шістдесят днів з моменту затримання, тобто до 11 годин 30 хвилини 11.01.2026.

Підставою продовження застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років та тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Обставини по кримінальному провадженню з часу застосування до підозрюваного ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу, не зменшились.

Зважаючи на вищевказане, слідчим з погодженням із прокурором, до Вінницького міського суду Вінницької області подано клопотання про продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 4 (чотирьох) місяців, а саме до 13.03.2026.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України слідчий суддя зобов`язаний в сукупності дослідити всі обставини, у тому числі те, що підозрюваний ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, в тому числі проти основ національної безпеки України, який становить значну суспільну небезпеку, особливо в умовах повномасштабної збройної агресії рф проти України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати.

Наразі, у вказаному кримінальному провадженні існують наступні обґрунтовані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки злочини, в яких підозрюється ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) має високу суспільну небезпечність та останній усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а саме позбавлення волі на тривалий строк;

- незаконного впливу підозрюваного на свідків, оскільки згідно

ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі, підозрюваний, матиме можливість незаконного впливу на свідків, з метою створення сприятливих для себе умов або ж їх залякування для зміни показань (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Також необхідно врахувати, те що підозрюваний не має легальних джерел для належного матеріального існування, а інкриміноване йому діяння було обумовлене, в тому числі і намаганням подолати виниклі матеріальні труднощі, а відтак існує ризик продовження даної злочинної діяльності.

Крім того підозрюваний не має стійких соціальних зав`язків та постійного місця проживання на території України.

Зазначені ризики є суттєвими і їхньому настанню неможливо запобігти у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) будь-яких інших запобіжних заходів.

Тобто, враховуючи вищезазначені ризики у їх сукупності, положення кримінального процесуального законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваному доцільно продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

Таке обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують реальні ознаки суспільного інтересу в умовах воєнного стану, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, для запобігання ризикам, які зазначені в клопотанні, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченої.

З процесуальної точки зору «ризик» розглядається як оціночне кримінальне процесуальне поняття. Виходячи з аналізу ст. 177 КПК «ризик» це перш за все ймовірність небажаної поведінки.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає підтвердження того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до вимог пункту 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім цього, ч.6 ст.176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109114-1, 258258-3, 260, 261, 437442 Кримінального кодексу України.

Беручи до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, їх спрямованість проти основ національної безпеки України, дію воєнного стану на всій території України, визначення застави будь-якого розміру не забезпечить належного виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), обов`язків та не зможе запобігти ризикам, п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За наведених підстав, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, оскільки вчинено особливо тяжкий злочин, по справі необхідно провести слідчі дії, заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, зокрема підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Підозрюваний, його захисник в судовому засіданні заперечили проти продовження строку тримання під вартою, просили застосувати більш м`який запобіжний захід.

Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування продовження застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам ухилитися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

З аналізу зібраних по кримінальному провадженню доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 3 ст. 332 КК України.

Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, раніше не судимий, працює, одружений.

Не дивлячись на вищенаведене органом досудового розслідування в ході розгляду клопотання наведено низку ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В ході розгляду клопотання встановлено, що строк тримання підозрюваногоОСОБА_4 під вартою закінчується 11.01.2026. Разом з тим, по кримінальному провадженню залишилося виконати ряд слідчих дій. Строк досудового розслідування кримінального провадження закінчується 13.03.2026.

Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, тому слідчий суддя вважає, що ризики в обґрунтування тримання під вартою підозрюваного не зменшилися, тривають та ОСОБА_4 може ухилятися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики не зменшилися та є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.

Слідчий суддя вважає термін продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування є обґрунтованим.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, тому слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 183, 193, 197, 199 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 55 (п`ятдесят п`ять) днів, тобто до 11 години 30 хвилини 13 березня 2026 року, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали визначити до 13 березня 2026 року.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_17