Court ruling № 133214739, 12.01.2026, Kiliya District Court of Odesa Oblast

Справа № 502/636/22

УХВАЛА

12 січня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження №12021162150001114 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кілійського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження №12021162150001114 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні з розгляду відповідного обвинувального акту, захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_4 , подано клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що з 2023 року обвинувачений ОСОБА_6 постійно проходить лікування, однак результатом даного лікування є тільки погіршення стану його здоров`я. В матеріалах справи наявна виписка лікаря установи, яка зазначає, що у ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» лікування обвинуваченого малоефективне. Крім того, відповідно до висновку лікаря, обвинувачений потребує планової операції у зв`язку із виявленням правосторонньої пахової грижі. Подальше тримання обвинуваченого у місцях попереднього ув`язнення є грубим порушенням його права на медичне лікування та прирівнюється до катування, що порушує не тільки норми національного законодавства, а й параграфи статей Конвенції. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 потребує належного та професійного лікування поза межами ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

На підставі вищевикладеного, захисник обвинуваченого, просив змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , запобіжний захід на більш м`який, що не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засідання підтримав клопотання захисника та наполягав на його задоволенні.

Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 , заперечував проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого через його необгрунтованість.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, вважає наступне.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 06.12.2022 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався та спливає 17 січня 2026 року.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

В свою чергу, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом. Законний арешт або затримання особи, здійснене з метою доправлення її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Крім того, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», суд враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого у їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Між тим, як вбачається з медичної довідки за вих. № 1/26 від 02.01.2026 року, виданої Ізмаїльською міською медичною частиною № 22, на теперішній час стан здоров`я ОСОБА_6 , середнього ступеня тяжкості. Приймає призначене лікування від своїх хронічних захворювань, але лікування малоефективне, стан ремісії короткостроковий та нестабільний. Має в наявності хронічне захворювання ускладнений остеохондроз хребта з переважним ураженням попереково крижового відділу хребта, дископатії L3-L5, кила диску L5-S1, яке не піддається лікуванню в умовах слідчого ізолятору. У разі потреби вивозиться на консультування та обстеження у заклади МОЗ.

Враховуючи наявність встановлених раніше судом ризиків, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, його особу, а також беручи до уваги, що обвинуваченому, згідно інформації слідчого ізолятору, надається необхідна медична допомога, оскільки він вивозиться на консультацію та обстеження у відповідні медичні заклади, а надана до клопотання довідка не є належним доказом для підстави зміни запобіжного заходу та підтвердження покращення стану його здоров`я в разі зміни запобіжного заходу на більш м`який, крім того, враховуючи відсутність висновків будь-яких медичних комісій з вказаного питання, суд вважає клопотання сторони захисту не обґрунтованим, у зв`язку з чим, приходить до висновку про необхідність відмови в його задоволенні.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 331, 372, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1