№ 13315708, 22.12.2010, Cherkasy District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-5643/10/2370 22 грудня 2010 року м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Трофімової Л.В.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю: представника позивача Дорош М.Г. за довіреністю; відповідача не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Черкаському районі Черкаської області звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 2 712 грн. 81 коп., посилаючись на наявність у відповідача податкового боргу із сплати податку на доходи фізичних осіб.

Приймаючи до уваги, що ФОП ОСОБА_2 не перерахував кошти до бюджету, позивач просив стягнути з відповідача 2 712 грн. 81 коп. в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач заперечень проти позову не надав, в судове засідання не зявився.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ОСОБА_2 зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності Черкаською районною державною адміністрацією Черкаської області 23.04.2003 р.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-XII податок на доходи фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

На період спірних правовідносин обовязок щодо здійснення підприємствами, установами та організаціями нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 року № 13-92 (надалі за текстом «Декрет») та Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV.

Зокрема, частинами першою та другою статті 9 Декрету визначено, що нарахування, утримання i перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями всiх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів. Обчислення податку протягом року провадиться з суми місячного сукупного оподатковуваного доходу за ставкою, визначеною відповідно до статті 7 цього Декрету.

Згідно частини першої статті 10 Декрету підприємства, установи i організації усiх форм власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого i утриманого прибуткового податку за минулий місяць.

Частиною другою статті 19 Декрету встановлено обовязок підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності: своєчасно i в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати; своєчасно подавати податковим органам відомості за встановленою центральним податковим органом формою про нараховані та виплачені громадянам суми доходів та суми утриманих з них податків, що підлягають обліку і оподаткуванню.

У разі невиконання обовязку з нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів громадян, статтею 20 Декрету надано право податковим органам стягувати суми прибуткового податку з доходів громодян.

З 01 січня 2004 р. набув чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV (надалі за текстом «Закон № 889-IV»).

Пункт 1.15 статті першої Закону № 889-IV визначає податкового агента як юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізичну особу чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до статті восьмої Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 19.2 статті 19 19.2. Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи.

Стаття 20 Закону № 889-IV встановлює, що відповідальними за порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, є такі особи.

З урахуванням викладених вище норм Декрету та Закону № 889-IV відповідач несе відповідальність за нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Законом, що установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом «Закон № 2181-III»).

Стаття перша Закону № 2181-III визначає податкове зобов'язання, як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України

Відповідно до пункту 1.3. статті 1 названого Закону податковий борг (недоїмка) це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181-III встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Підпунктом «б»підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону № 2181-III визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

На підставі статті 11 Закону № 509-ХІІ податковим органом проведено перевірку, на основі якої складено розрахунок авансових платежів прибуткового податку з доходів громадян від 24.02.2010 р., яким нараховано податок в сумі 4743 грн. та зроблено перерахунок за 2009 р. в результаті чого визначено суму податкового зобовязання в сумі 1218 грн.

Згідно з підпунктом 17.1.5. пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, штрафні санкції не застосовуються, за винятком випадків, які підпадають під дію підпункту 17.1.7 цього пункту.

З огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002261701/0 від 24.02.2010 р., № 00022651701/0 від 24.02.2010 р., якими визначено зобовязання відповідача щодо сплати податкового зобовязання в сумі 5 961 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення отримано особисто відповідачем 01.03.2010 року.

Відповідачем вищезгадані податкові повідомлення-рішення не оскаржено, визначені ними суми податкових зобов'язань не сплачено.

За даними облікової картки платника станом на 11.11.2010 р. за відповідачем обліковувалась переплата з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3 248 грн. 19 коп., що враховано позивачем при розрахунку суми позову.

З урахуванням вищевикладеного недоїмка перед бюджетом ФОП ОСОБА_2 складає 2 712 грн. 81 коп.

Позивачем вживались заходи щодо примусового стягнення податкового боргу шляхом направлення першої та другої податкових вимог. Вжиті заходи не забезпечили погашення податкового боргу.

Пункт 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII передбачає право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у позивача є підстави для примусового стягнення за рішенням суду 2 712 грн. 81 коп. у рахунок погашення податкового боргу та знаходить позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем субєктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 11, 86, 89, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (19631, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід бюджету через державну податкову інспекцію у Черкаському районі Черкаської області (18000, м. Черкаси, вул. Енгельса, 157, ідентифікаційний код 34503239) податковий борг в сумі 2 712 (дві тисячі сімсот дванадцять) грн. 81 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2010 р.

СуддяЛ.В.Трофімова