№ 13314962, 21.12.2010, Odesa District Administrative Court

Справа № 4698/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року                                                                                                     м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБУНКЕР-ДУНАЙ»до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення –рішення № 0002802301/0 від 13.04.2010р., –

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБУНКЕР-ДУНАЙ»(надалі по тексту –Позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області (надалі по тексту –Відповідач) про скасування податкового повідомлення –рішення № 0002802301/0 від 13.04.2010р.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є упередженим та таким, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов Відповідач в ході перевірки.

          Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку Позивача були встановлені порушення, які знайшли своє відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідачем на підставі направлень від 27.02.2010р. № 18/23 проведена планова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. по результатам якої складено акт від 26.03.2010р. № 98/23-33268420 (а.с.11-50).

13.04.2010р. Відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0002802301/0 (а.с.59), яким Позивачу донараховано податок на прибуток за 2008p. у сумі 179980,00грн., визначено суму штрафу у розмірі 141 726,00 грн. та зазначено, що Позивачем порушено пп. 4.1, п.п. 4.1.2-4.1.6 крім 4.1.5 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.н. 5.2.1, п.п. 5.2.10 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п5.3, п.п. 5.5.1 п. 5.5, п. 5.6 крім абз. 2-3 п.п. 5.6.2, п.п. 5.7.1 и. 5.7, п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.3.3, п.п. 7.3.5, п. 7.3, п.п. 7.8.7 п. 7.8, п. 7.9, ст. 7, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-BP (надалі по тексту –Закон № 334/94-BP).

Судом встановлено, що Відповідачем не визнається право Позивача перераховувати в податковому обліку заборгованість по валютному кредиту, отриманому від нерезидента BUNKER HOLDINGS SA згідно Договору позики № 1 від 30.01.2006 р. При цьому необґрунтовано робиться висновок, що п.п. 7.3.3. п. 7.3. ст. 3 Закону № 334/94-BP нібито передбачає перерахунок в податковому обліку лише заборгованість по кредиту, якщо обидві сторони є платниками податку на прибуток. Таким чином, за твердженням Відповідача, кредити, одержані від нерезидента на підставі п.п. 7.3.3. Закону № 334/94-BP не перераховуються в податковому обліку.

Висновки Відповідача є необґрунтованими, тому що п.п. 7.3.3. Закону № 334/94-BP встановлює, що під «заборгованістю»розуміються крім усього іншого - фінансові кредити.

Відповідно до пп. 1.11.1 Закону № 334/94-BP, фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

З даного терміну виходить, що кредит наданий нерезидентом Позивачу в розумінні Закону є фінансовим кредитом.

Відповідно до п.п. 7.3.3. Закону № 334/94-BP, балансова вартість кредиту, отриманого від нерезидента, відбивається в податковому обліку підприємства. При цьому п.п. 7.3.3. Закону №334/94-BP зазначає, що непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду».

Відповідач вважає, що виручка, отримана від нерезидента не підлягає перерахунку на банківському рахунку, оскільки повинна перераховуватися в такому ж порядку, що і позика, отримана від нерезидента, тобто взагалі не перераховуватися.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перерахунок по заборгованості за договором позики № 1 від 30.01.2006 р. укладеним Позивачем з нерезидентом BUNKER HOLDINGS SA (Кіпр, Лімассол) на загальну суму 437799,00 грн. в т.ч. має бути включений у валові витрати Позивача.

Крім того, судом встановлено, що Відповідачем не визнаються в податковому обліку валові витрати по курсових різницях, що виникли у зв'язку з перерахунком основної суми фінансових кредитів, отриманих від нерезидента і від АКБ «Укрсоцбанк». При цьому такий вивід робиться на підставі п.7.9 Закону № 334/94-BP, який вказує, що позикові кошти не включаються у валові доходи одержувача.

Суд погоджується з Позивачем, що дані висновки Відповідача є необґрунтованими, оскільки ігноруються норми основного п.п. 7.3.3. Закону № 334/94-BP, що передбачає перерахунок в податковому обліку фінансових кредитів отриманих як від нерезидента, так і від банку. У п.п. 7.3.3. Закону № 334/94-BP прямо вказано, що перерахунку в податковому обліку підлягають фінансові кредити, які згідно пп. 1.11.1 Закону № 334/94-BP, включають як кредити від нерезидентів, так і від банків.

Суд погоджується з Позивачем, що п.7.9 Закону № 334/94-BP, мав значення для обліку курсових різниць в податковому обліку до 01.01.2003р. в умови дії старої редакції п.7.3 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість в іноземній валюті за фінансовими кредитами, яка виникла до 01.01.2003p., згідно з нормами п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-BP не підлягає перерахунку для визначення курсових різниць.

Таким чином, висновки Відповідача, ґрунтуються на редакції п.7.3 Закону № 334/94-BP, яка не діє з 2003 року (більше 7 років).

Сума перерахунку основної суми фінансового кредиту за 4 квартал 2008 року за Договором позики № 1 від 30.01.2006 р укладеним з BUNKER HOLDINGS SA (Кіпр, Лімассол) у розмірі 340680,00 грн. і за кредитним договором № 2006/67 від 07.06.2006р. укладеним з АКБ «Укрсоцбанк»у розмірі 1106811,00 грн. відображена в усього в сумі 1 447 491,00 грн. в податковому обліку Позивача цілком правомірно.

Крім того, Відповідачем не визнаються у валових витратах відсотки, сплачені АКБ «Укрсоцбанк»за кредитним договором № 2006/67 від 07.06.2006р., оскільки Позивачем не використано отримані кошти в своїй господарській діяльності, оскільки після будівництва об'єкт був проданий іншій особі.

Відповідно до п. 1.31 Закону № 334/94-BP «продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів».

Судом встановлено, що кредит був призначений для будівництва виробничого об'єкту, який після закінчення будівництва був проданий в квітні 2008 року, в той же момент у валові доходи була включена ціна продажу з урахуванням неоплаченого кредиту і відсотків по ньому. Момент включення у валові доходи був відображений в акті перевірки за 2008 р. № 123/23-33268420 від 17.02.2009 р.

На підставі п.п. 5.5.1. Закону № 334/94-BP, суд вважає за правомірне віднесення Позивачем на валові витрати відсотків, сплачених банку за користування кредитом.

Згідно Статуту TOB «ТРАНСБУНКЕР-ДУНАЙ»п. 2 п.п. 2.2. предметом діяльності підприємства є «виконання будівельних робіт закінченого циклу, будівельна діяльність, проектні і будівельно-монтажні роботи, інженерні вишукування для будівництва, надання інжинірингових та інших послуг;здійснення операцій купівлі-продажу, обміну і в інших формах відчуження об'єктів нерухомості».

Таким чином, висновки Відповідача є такими, що не ґрунтуються на встановлених в ході перевірки та судового засідання фактах та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

          Твердження Відповідача відносно того, що Позивач та ТОВ «Укрчем»є підприємствами які діють з метою мінімізації податкового зобов’язання та належать до групи компаній «Трансбункер»та те, що головним бухгалтером зазначених підприємств є одна й таж сама особа, судом не приймаються у зв’язку з недоведеністю.

Суд вважає, що Відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій до Позивача, не встановлено при проведені перевірки та не доведено суду безтоварності господарських операцій Позивача у перевіряємий період, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч. 2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                                         П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБУНКЕР-ДУНАЙ»до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення –рішення № 0002802301/0 від 13.04.2010р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області № 0002802301/0 від 13.04.2010р.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                    Суддя                                                             С.О. Cтефанов

21 грудня 2010 року