Decision № 133117635, 06.01.2026, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2026 року Справа№200/8254/25

Донецький окружний адміністративний суд у складів головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення зі служби цивільного захисту відповідно;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2016 по 31.12.2022 в сумі 164 201,6 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після звільнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області недоотримала індексацію грошового забезпечення, що стало підставою для звернення до суду. Внаслідок вказаних дій права позивача були захищені, на виконання рішення суду індексація грошового забезпечення була виплачена, проте компенсація, визначена ст. 117 КЗпП України, позивачу не сплачена. На думку позивача, час затримки розрахунку при звільненні складає: 30.06.2023 (наступний день після звільнення) по 30.12.2023 (шість місяців), що складає 184 календарні дні. Згідно з довідкою про грошове забезпечення від 13.10.2025 розмір грошового забезпечення за травень 2023 року склав 27218,10 грн; за червень 2023 року 27218,10 грн. Середньоденне грошове забезпечення становить 892,40 грн. (54436,20 грн. (розмір грошового забезпечення за травень-червень 2023 року) / 61 (кількість календарних днів у травень-червень 2023 року). З наведеного, середнє грошове забезпечення за час затримки виплати при звільненні зі служби становить 164 201,6 грн (892,40 грн х 184 дні), яке і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Ухвалою від 03.11.2025 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

18.11.2025 надано відзив по справі, згідно змісту якого відповідач наголошує, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/2891/25 позивачу було виплачено 234 294,60 грн., а сума заявленої компенсації є завищеною та не відповідає розумним критеріям. Отже, на думку відповідача, суд повинен застосувати критерій співмірності.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебував на службі цивільного захисту в Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2025 у справі № 200/2891/25, яке в набрало законної сили, позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (ідентифікаційний код: 38652962; 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, будинок 54-А) про визнання протиправної бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 включно.

Зобов`язано Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 3804,37 грн у місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 3804,37 грн у місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

26.09.2025 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі 200/2891/25 відповідачем виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 64 391,43 грн і індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у сумі 169 903,17 грн.

29.09.2025 позивач звернулася до ГУ ДСНС України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Листом відповідач від 13.10.2025 повідомлено, що для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу за час затримки сплати індексації грошового забезпечення правові підстави у Головного управління відсутні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Так, економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці, визначає Закон України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», відповідно до статті 1 якого заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Отже, за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними. Тобто, норми КЗпП України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні працівників ДСНС (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За правилами статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 № 810/451/17.

Відтак, оскільки позивач звільнений зі служби цивільного захисту 29.06.2023, а остаточний розрахунок з ним проведений (всі належні при звільненні суми виплачені) лише 25.09.2025 на виконання рішення суду, то періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 30.06.2023 (з дня, наступного за датою звільнення) по 25.09.2025.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду по справі № 489/6074/23, викладеного в постанові від 08.10.2025, зазначено, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи, що зазначена правова позиція є обов`язковою для врахування відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, суд вважає, що в межах спірних правовідносин наявні підстави для зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Повертаючись до висновків Великої Палати по справі №761/9584/15-ц, на яку посилається суд касаційної інстанції в постанові від 08.10.2025 № 489/6074/23, суд вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною.

Згідно з довідкою про грошове забезпечення від 13.10.2025 №50/01-0519 розмір грошового забезпечення позивача за травень 2023 року склав 27218,10 грн; за червень 2023 року 27218,10 грн.

Середньоденне грошове забезпечення становить 892,40 грн. (54436,20 грн. (розмір грошового забезпечення за травень-червень 2023 року) / 61 (кількість календарних днів у травень-червень 2023 року).

Відтак розмір середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку становить: 164 201,60 грн (892,40 грн х 184 дні).

При цьому, відповідачем при звільненні позивача не виплачена сума грошового забезпечення в розмірі 234 294,60 грн.

Таким чином, відповідач при звільненні повинен був виплатити позивачу 269577,22 грн (234 294,60 грн. + 35282,62 грн.).

Частка невиплаченого грошового забезпечення при звільненні складає 86,91% (85 068, 11 грн. х 100% / 92199,10 грн).

Розмір середнього заробітку позивача за весь час затримки розрахунку становить: 164201,6 грн., отже 86,91% від цієї суми складає 136139,55 грн.

З урахуванням наведеного, правових позицій Верховного Суду, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд також вважає, що виплата середнього заробітку позивачу за час затримки розрахунку в розмірі 136139,55 грн., виходячи з принципу пропорційності, є явно неспівмірною та непропорційною зі встановленим розміром заборгованості відповідача з виплати належних позивачу при звільнення сум (234 294,60 грн. + 35282,62 грн.), характером цієї заборгованості.

За таких обставин, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, наявні підстави для зменшення розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача із застосуванням принципу співмірності та належить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.06.2023 (з дня, наступного за датою звільнення) по 31.12.2023 (184 день) в розмірі 10 000 грн.

При цьому суд враховує позицію суду апеляційної інстанції (Перший апеляційний адміністративний суд) у справі №200/9138/24.

Відтак, враховуючи зазначені висновки, суд вважає за належне стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина перша статті 77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (85000, Донецька обл., м.Добропілля, вул.Першотравнева, буд. 54-А, код ЄДРПОУ 38652962) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Повне судове рішення складено 06.01.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.В.Загацька