Court ruling № 1329930, 18.12.2007, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              Справа: № 22-а-6024/07                                       Головуючий у 1-й інстанції:  Усатенко І.В.

                                                                                                                   Суддя - доповідач: Межевич М.В.  

                                             У Х В А Л А

                             Іменем  України

18 грудня 2007 року                                                                            м. Києва

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Маслія І.В., при секретарі Ковальчук А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 24.04.2007 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва до Комунального підприємства «Електропровідмонтаж», Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Н» про визнання недійсним договору на суму 2390000,00 грн., -

                                        в  с  т  а  н  о  в  и  л  а:

Постановою Господарського суду міста Києва від 24.04.2007 року у позові відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено суду обставини, на які він посилається, а саме: у якої особи був намір порушити вимоги закону; які конкретні нормативні акти, що визначають соціально-економічні основи держави не дотримано;  позивач не надав обгрунтувань щодо розміру шкоди або збитків, заподіяних державі шляхом ухилення від сплати податків та заподіяння її саме укладенням спірного договору, а також не довів факту несплати податків відповідачами згідно оскаржуваного договору.

Не погоджуючись з даною постановою, ДПІ у Деснянському районі м. Києва звернулася з апеляційною скаргою, в якійпросить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 24.04.2007р. та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю, посилаючись на неповне з»ясування обставин справи та на порушення норм матеріального права, зокрема: п. 1.17 ст. 1, п. 8.1 ст. 8, п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими  фондами» № 2181-111 від 21.12.2000 р. (далі – Закон 2181). Також вважає, що за станом на 01.07.2003 року (на дату укладення спірної угоди) все майно КП «Електропівденмонтаж»  знаходилось у податковій заставі і останній не мав права укладати договір та відчужувати нерухоме майно, тобто оспорюваний Договір, укладений між позивачами має бути визнаний недійсним на підставі ст. 48 ЦК України.  

В судове засідання апеляційної інстанції представники апелянта та КП «Електропівденмонтаж» (далі - відповідач-1) не з»явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

ТОВ «В-Н» (далі – відповідач-2) направило заперечення, в яких просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, вважаючи скаргу безпідставною та не обґрунтованою.        

   Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача-2, який заперечив проти задоволення скарги, розглянувши доводи апеляційної скарги та  перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

   Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

              Судом встановлено, що між відповідачами було укладено Договір купівлі–продажу нежилих приміщень незавершеного будівництва, згідно з яким відповідач-1 продав, а відповідач–2 придбав частину цілісного майнового комплексу , розташованого в м. Києві по вул..  рухівська, 1-а, а саме: нежилі приміщення незавершеного будівництва – виробничий корпус , загальною площею 2770 кв.м  з вентсистемами та кран-балкою, лабораторно-побутовий корпус з переходом та трансформаторною підстанцією   загальною площею 1660 м.2.

             Додатковою угодою від 01.07.2003 року до Договору купівлі–продажу від 01.07.2003 р. сторони узгодили питання щодо теплових та кабельних мереж, які знаходяться на земельній ділянці, на якої розташовані не житлові приміщення, які є об»єктом купівлі-продажу.

             Також судом встановлено, що 07.03.2006 року позивачем проведена позапланова перевірка дотримання відповідачем-1 вимог ст. 8 Закону № 2181 за період з 01.01.2003 р. по 02.03.2006 р., про що складений акт №1085/24-4-19246755.

              Із акту перевірки слідує: що відбулося відчуження частки майнового комплексу по вул. Пухівській 1-а, в м. Києві за Договором купівлі продажу від 01.07.2003 р. на суму 2390000,00грн.; що за даними «АІС облік податків і платежів» станом на 01.07.2003 р. КП «Електропівденмонтаж» мало податковий борг в сумі 48653,08грн. і що в  порушення п.п. 8.6.1 п. 8.5 ст. 8 вказаного Законувідповідачем-1 проведено відсудження активів, які перебували в податковій заставі, без отримання попередньої згоди податкового органу. А тому за результатами розгляду акту перевірки №1085/24-4-19246755 від 07.03.2006 р. позивачем 17.03.2006 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0000512400/0, яким, за порушення вимог пп. 8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону 2181 та на підставі пп..17.1.8 п.17.1 ст.17 цього Закону до відповідача-1 застосовані штрафні санкції у розмірі 3722950,00грн.

  З наявного у матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки №1085 від 07.03.2006 р. вбачається, що за відчуження нежилих приміщень незавершеного будівництва за договором від 01.07.2003 р. позивачем відповідачу-1 нарахована штрафна санкція в розмірі 100% від вартості відчуженого майна в сумі 2390000,00грн. Однак всупереч пп.. 6.2.1»а» п.6.2 ст. 6 Закону № 2181 р. податкова вимога № 1 на суму 48653,08 грн. направлена відповідачу-1 тільки 01.08.2003 року, а спірна угода укладена 01.07.2003 року, що свідчить про порушення з боку позивача норм податкового законодавства.

 Судом визнано, що спірні правовідносини регулюються ЦК УРСР, оскільки вони між відповідачами виникли та припинились ( в зв»язку з виконанням спірного договору) до набрання чинності новим ЦК України, але відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не надав доказів перебування активів відповідача-1 в податковій заставі на момент укладення спірного договору і що відсутні докази суперечності спірного договору та спірної додаткової угоди вимогам ст. 8 вказаного Закону.      

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки його зроблено на підставі   встановлених фактичних обставин справита системного аналізу  норм законодавства, яке регулює спірні відносини ( положення ст.48 ЦК УРСР, п. 1.17 ст. 1, п.п. 6.2.1  та 6.2.3. п. 6 ст. 6, п. 8.1 ст. 8,  п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8, п. 8.3 ст. 8,  п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст.8 Закону 2181), а також рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2005 від 24.03.2005 року у справі № 1-9/2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 03.04.2007 року у справі № 11/568-а.

            Отже, наведене свідчить про те, що позивач всупереч ч. 1 ст. 71 КАС України не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.                      

   Оскільки постанова Господарського суду міста Києва 24.04.2007 року прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, а доводи апеляційної скарги не п спростовують висновків суду, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.

   Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

                                                     у  х  в  а  л  и  л  а:

   Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва залишити без задоволення.

   Постанову Господарського суду міста Києва від 24.04.2007 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва до Комунального підприємства «Електропровід монтаж», Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Н» про визнання недійсним договору на суму 2390000,00 грн. - без змін..

   Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

            Головуючий:  

            Судді: