Decision № 132861949, 24.12.2025, Dolynska District Court of Kirovohrad Oblast

справа № 388/1307/25

провадження № 2/388/456/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2025м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кнурова О.А.,

при секретарі судового засідання Гриненко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на житловий будинок,

за участі:

представника позивача Проценко О.М.,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом, підписаним та поданим її представником адвокатом Проценко О.М., що діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 13.05.2025, що підтверджується ордером про надання правничої допомоги серія ВА № 1115386, до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, в якому (позові), просить:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений 10.08.2001 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрований на Долинській філії товарної біржі «Кіровоградська біржа нерухомості» за реєстраційним № 270/01 та визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 11.08.2001 вона придбала у ОСОБА_3 за 1800,00 грн. житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вони уклали договір купівлі-продажу, який було зареєстровано у Долинській філії товарної біржі «Кіровоградська біржа нерухомості». Рішенням державного реєстратора їй було відмовлено у реєстрації права власності на зазначений будинок у зв`язку із відсутністю нотаріального посвідчення зазначеного договору. Нотаріально посвідчити зазначений договір не представляться можливим оскільки ОСОБА_3 за життя ухилявся це зробити і ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Таким чином вона вимушена звернутися до суду за захистом свого права власності, яке не визнається.

Ухвалою від 13.06.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом з постановленням здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження у справі із призначенням підготовчого судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.

Зазначеною ухвалою за клопотанням позивача у приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Шумейко Ірини Юріївни витребувано копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До суду надійшли витребувані докази.

Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Ухвалою від 24.09.2025 підготовче провадження у справі закрито та її призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

До суду надійшли письмові пояснення від відповідача, у яких остання зазначила, що вона є єдиним спадкоємцем свого батька ОСОБА_3 , яка подала заяву про прийняття спадщини до нотаріуса, але ще не отримала свідоцтво про право на спадщину. Інші спадкоємці відсутні.

Зазначила, що їй відомо, що батько у 2001 році продав належний йому будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Батько продав його з власної волі, таке було його волевиявлення, яке підтримала вся сім`я.

Повідомила, що їй достеменно відомо, що батько отримав кошти від продажу будинку та передав ключі від будинку, документи та, і власне, сам будинок ОСОБА_1 . З того часу батько не користувався вказаним будинком, багато часу проживав за межами України та помер.

Відповідач посилаючись на зазначене заявила, що, визнає пред`явлений до неї позов повністю та не заперечує проти його задоволення.

У своїх поясненнях відповідач просила розглянути справу за її відсутності.

Третя особа, яку було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи участь у судовому засіданні свого представника не забезпечила, із клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталась.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та третіх осіб на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі, просила його задовольнити обґрунтовуючи свої вимоги аналогічно викладеному у позові. Просила покласти судові витрати на позивача.

Судом було оголошено про відкладення ухвалення та проголошення судового рішення та оголошено дату та час його проголошення.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази у справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулась позивач, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у заявах по суті справи та заявах з процесуальних питань, які було подано до суду, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, - суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1 - ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено такі обставини.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 10.08.2001 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 1800,00 грн.

Зазначений договір купівлі-продажу від 10.08.2001 було зареєстровано у Долинській філії товарної біржі «Кіровоградська біржа нерухомості» за № 270/01.

Право власності на зазначений будинок було зареєстроване на ОСОБА_3 , що підтверджується архівною довідкою ОКП «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації».

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Солощенко А.А. Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області № 78987600 від 20.05.2025 ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації права власності на зазначений будинок у зв`язку із відсутністю нотаріального посвідчення зазначеного договору.

За даними спадкової справи № 47/202 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповітів, складених ОСОБА_3 не зареєстровано. Із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 . Свідоцтво про прийняття спадщини ОСОБА_2 не отримувала.

Зазначені вище, встановлені судом обставини сторонами у справі не заперечувалися.

З огляду на наведені вище правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, судом відзначається таке.

Положеннями ч. 3 ст. 5 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, до укладеного у 2001 році на товарній біржі договору купівлі-продажу, слід застосовувати законодавство, яке було чинне на час його укладення.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

За договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 224 ЦК УРСР).

Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах (ч. 1 ст. 153 ЦК УРСР).

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин (ст. 227 ЦК УРСР).

Правочин чи договір з`являються як юридичний факт в момент їх вчинення. Недійсність може «вражати» правочин чи договір, і вона стосується саме моменту його вчинення, а не виконання.

Саме на момент вчинення правочин чи договір перевіряються на те чи він відповідає, зокрема, вимогам щодо його дійсності, яка форма встановлена законом щодо правочину чи договору на момент його вчинення. Тому при вирішенні питання щодо кваліфікації правочину чи договору як недійсного має застосовуватися той закон, який був чинний на момент його вчинення.

В ЦК УРСР 1963 року не передбачалося конструкції нікчемності правочину чи договору.

Правочин чи договір, які вчинялися під час чинності ЦК УРСР 1963 року, могли бути визнанні недійсними на підставі рішення суду; норми ЦК України 2003 року щодо недійсності правочинів не можуть бути застосовані при вирішенні спору про недійсність правочину чи договору, який вчинявся під час чинності ЦК УРСР 1963 року.

На рівні ЦК УРСР 1963 року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. У ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень ст. 47 та ст. 227 ЦК УРСР 1963 року. Адже ст. 47 і ст. 227 ЦК УРСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а ч. 2 ст. 15 Закону «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - як укладеного на товарній біржі. Спеціальна норма (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (ст. 47 та ст. 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин))) має перевагу над загальними (ст. 47 та ст. 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex posterior derogat priori). Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду наведеному у постанові від 25.03.2024 (справа №336/6023/20).

Після укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна 10.08.2001 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який був зареєстрований на Долинській філії товарної біржі «Кіровоградська біржа нерухомості» за № 270/01, попередній власник - ОСОБА_3 звільнив проданий будинок та передав його ОСОБА_4 , яка продовжила тривалий час відкрито володіти та користуватися будинком. При цьому попередній власник усунувся від подальшого нотаріального посвідчення зазначеного договору. Зазначені обставини підтверджено сторонами у справі.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, захистити право позивача на придбаний житловий будинок, угода щодо купівлі-продажу якого була зареєстрована на товарній біржі у 2001 році, тобто захистити його майнове право на нерухоме майно, яке не визнається у зв`язку із відсутністю нотаріального посвідчення зазначеної угоди, - іншим чином аніж шляхом визнання дійсним такого договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на таке майно неможливо, і такий спосіб захисту не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення процесуальних норм та норм матеріального права, розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог з урахуванням предмету та підстав пред`явленого позову, беручи до уваги встановлення судом дійсності укладення договору-купівлі продажу спірного житлового будинку з урахуванням досягнення його сторонами згоди по всіх істотних умовах такої угоди, не визнання іншими особами права власності нового власника, - суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на житловий будинок є обґрунтованими та доведеними з урахуванням наведених судом мотивів, а тому такі вимоги підлягають задоволенню, що не суперечить чинному законодавству і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ.

З урахуванням позиції сторони позивача у справі щодо розподілу судових витрат суд дійшов висновку, що судові витрату у справі слід вважати фактично понесеними позивачем.

Керуючись статтями 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на житловий будинок - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений 10.08.2001 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрований на Долинській філії товарної біржі «Кіровоградська біржа нерухомості» за реєстраційним № 270/01.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати у справі вважати фактично понесеними позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду безпосередньо або через Долинський районний суд Кіровоградської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- третя особа Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, місцезнаходження: вул. Соборності України буд. 50, м. Долинська, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28500, ЄДРПОУ 04055222.

Суддя О.А. Кнуров