Decision № 132812439, 22.12.2025, Kyivskyi District Court of Kharkiv City

Справа № 638/19334/25

н/п 2/953/4554/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2025 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Лушпай В.О.

розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" звернулось до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 2679368 від 13.05.2024 у розмірі 10 573,20 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав права вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу за кредитними договорами № 2679368 від 13.05.2024 , зобов`язання за якими відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість спочатку перед первісним, а потім перед новим кредитором.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Шевченківський районний суд м. Харкова ухвалою від 02.10. 2025 передав цивільну справу за підсудністю до Київського районного суд м. Харкова.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 справу передано на розгляд судді Вітюку Р.В.

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 27.10.2025 прийняв позовну заяву до розгляду у спрощеному позовному провадженню та призначив судове засідання на 25.11.2025.

Судові засідання відкладалися у зв`язку з неявкою учасників та для належного повідомлення відповідача, зокрема до 22.12.2025.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника. 08.12.2025 подав до суду заяву, в якій вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час і місце судових засідань повідомлялася своєчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та судових повісток на адресу його реєстрації. Поштове повідомлення повернулось з відміткою: "адресат відсутній", що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд ухвалою від 22.12.2025, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача згідно з положенням ст. 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

13.05.2024 ТОВ "Фінансова Компанія "Незалежні Фінанси" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2679368 (далі договір). Перед назвою договору зазначено підписано 13.05.2024 о 15:37 ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 744797.

Відповідно до п. 1.2. 1.6. договору сума кредиту становить 3 000 грн; кредит надається загальним строком на 360 днів; дата остаточного погашення заборгованості 08.05.2025; орієнтовна загальна вартість кредиту 10 958,40 грн; комісія за надання кредиту 0,00 грн; проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду , нараховуються за ставкою 3,65% річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду; тип процентної ставки фіксована.

Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_2 наданою АТ КБ "ПриватБанк" за період 13.05.2024 13.05.2024 вбачається зарахування коштів у розмірі 3 000 грн 13.05.2024

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість за кредитним договором № 2679368 від 13.05.2024 загальний розмір заборгованості становить 10 573,20, з яких: 3 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 3 373,20 грн заборгованість за відсотками; 4 200 грн заборгованість за штрафами.

04.09.2024 ТОВ "ФК" ЕЛ.ЕН.ГРУП" та ТОВ "Фінансова Компанія "Незалежні Фінанси" уклали договір факторингу № 04092024, відповідно до клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплати клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Згідно з витягу з акту приймання-передачі прав № 1 від 04.09.2024 до договору факторингу № 04092024 від 04.09.2024 до ТОВ "ФК" ЕЛ.ЕН.ГРУП» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2679368 від 13.05.2024.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 уклав кредитний договір, шляхом підписання за допомогою одноразового ідентифікатора 744797 кредитного договору. Наведене вказує на те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_2 наданою АТ КБ "ПриватБанк" за період 13.05.2024 13.05.2024 вбачається зарахування коштів у розмірі 3 000 грн 13.05.2024

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Суд встановив, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2679368 від 13.05.2024 відповідно до договору факторингу № 04092024від 04.09.2024, а тому з дати відступлення прав вимоги, а саме з 04.09.2024 позивач став кредитором за вказаним кредитним договором на підставі статті 512 ЦК України.

Отже, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором своєчасно та повністю, надавши ОСОБА_1 кредит, шляхом перерахування суми кредиту на його реквізити, однак в порушення ст. 509, 525, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого в останнього спочатку перед первісним кредитором, а після відступлення права вимоги перед новим кредитором (позивачем) утворилась заборгованість.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги в частині основного боргу та процентів за користування кредитом. Відповідач жодних заперечень або контррозрахунку не подав.

Щодо нарахування неустойки

Суд встановив, що заборгованість відповідача складається, крім тіла кредиту та процентів, ще нарахованою відповідачем неустойкою у розмірі 4 200 грн.

Позивач щодо нарахування неустойки вказав, що відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" пункт 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", яким було передбачена заборона нарахування неустойки виключено і відповідно на підставі змін. За договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Вказані доводи позивача суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69).

Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд враховує, що положеннями цивільного законодавства (ЦК України основний акт цивільного законодавства) передбачено звільнення боржника від сплати неустойки, а у разі її нарахування підлягає списанню. Указана норма є імперативною і підлягає безпосередньому застосуванню.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває по теперішній час.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 зробив висновок, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, оскільки неустойка за кредитним договором нарахована у період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь ТОВ "Фінансова Компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" і суд вважає за можливе безпосередньо застосувати пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, оскільки саме вказаним положенням урегульовані спірні правовідносини.

Положення Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання щодо звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану, а норми ЦК України застосовуються безпосередньо до спірних правовідносин.

А тому, позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 4 200 грн не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягнення заборгованість у розмірі 6 373,20 грн, яка складається з 3 000 грн основний борг; 3 373,20 проценти.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7 000 грн та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1 460,15 грн.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):

- договір № 1 про надання правничої допомоги від 11.11.2024, укладений між ТОВ "ФК" ЕЛ.ЕН.ГРУП" та адвокатом Боденко А.А.;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Боденко А.А., в якому вказано вид наданих робіт, витрачений час на кожний з видів робіт, вартість наданих послуг та загальна вартість 7 000 грн;

- ордер від 28.09.2025;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 09.12.2024 до договору про надання правової допомоги № 1 від 11.11.2024 про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом.

Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. Позивач заявив до стягнення 10 573,20 грн (які частково визнані судом обґрунтованими у розмірі 6373,20 грн), а витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн, тобто більш ніж 66 % від суми позову. При цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції). А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи, є підставою для часткової відмови у задоволенні таких вимог (5 000 грн), пропорційними предмету позову визнаються витрати у розмірі 2 000 грн, які підлягають до задоволення пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 205,53 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" суму заборгованості за кредитним договором 2679368 від 13.05.2024 в розмірі 6 373,20 гривень.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 460,15 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Заву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 205,53 гривень.

У решті заяви відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено та підписано 22.12.2025.

Учасники справи

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (адреса: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 10, код ЄДРПОУ 41240530).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя Роман ВІТЮК