Decision № 132490608, 09.12.2025, Zdolbuniv District Court of Rivne Oblast

Справа № 562/3182/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2025 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., секретаря судових засідань Бєлявської А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4834162 від 23 липня 2024 року та додатковим до нього договором у сумі 178300,04 гривень, а також судових витрат по справі, що складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що заукладеним електроннимкредитним договоромз Товариствомз обмеженовідповідальністю «ЛінеураУкраїна»(далі ТОВ «Лінеура Україна») у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка у зв`язку з отриманням ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» прав на грошову вимогу підлягає стягненню на користь останнього в судовому порядку.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 жовтня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позов представник відповідача адвокат Безсмертний С.М. просив позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по тілу кредиту у розмірі 28000 грн., мотивуючи тим, що умови договору є несправедливими, розрахунки за кредитним договором було проведено, застосовуючи відсоткову ставку 1,5 %, що є незаконним та порушує Закон України «Про споживче кредитування», тому вважає, що вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками не підлягають задоволенню через їх недоведеність. Вказав на незаконність нарахування 3% річних та інфляційних втрат у період дії воєнного стану на території України. Зазначив, що розмір витрат позивача на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. є неспівмірним і завищеним та просив стягнути з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на користь відповідача судові витрати по оплаті послуг за надання професійної правничої допомоги в розмірі 8008,13 грн. Також надав додаткові пояснення у справі від 02.12.2025, у яких провів власний контррозрахунок заборгованості по процентам за обліковою ставкою НБУ.

У відповіді на відзив позивач з доводами відповідача не погодився, мотивуючи тим, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами у кредитному договорі, а тому підстави виникнення заборгованості є законними та позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у передбаченому ЦПК України порядку, клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки в суд з поважних причин не надходило.

За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд дійшов до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд бере до уваги необхідність розгляду справи у розумні строки.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 01 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4834162, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням передбачених Законом України «Про електронну комерцію» особливостей, за яким останній отримала кредит у сумі 20500 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом за зниженою процентною ставкою 0,38 % від суми кредиту на кожен день користування перші 30 днів та стандартною процентною ставкою 1,50 % від суми кредиту на кожен день користування з періодичністю платежів кожні 30 відсотків.

Відповідно до умов додаткового договору до указаного договору від 30.07.2024 сторони домовились збільшити суму кредиту на 7500 гривень, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до договору: 1.2 викласти п.1.2 Договору в новій редакції: «1.2. Сума кредиту(загальний розмір) складає: 28000. Тип кредиту кредит.»

Кредитор свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав йому кредит у розмірі 28000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення», довідкою ТОВ «Пейтек», окрім того з витребуваної інформації згідно ухвали суду, АТ «Універсал Банк» слідує, що платіж надійшов на платіжну картку - емітовану на ім`я ОСОБА_1 . При цьому суд враховує, що відповідачем отримання кредитних коштів у загальній сумі 28000 гривень не оспорюється.

Відповідно до укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» договору факторингу№31/03/2025від 31березня 2025року,ТОВ «ЛінеураУкраїна» відступилоТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату належні йому права вимоги, зокрема, за кредитним договором №4834162 від 23 липня 2024 року, що підтверджується витягами до реєстру боржників до договору факторингу та свідчить про заміну кредитора у спірних правовідносинах.

Позичальник свого обов`язку з повернення використаних кредитних коштів у строки, на умовах та в розмірах, передбачених правочинами, належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась певна заборгованість.

Заявлена до стягнення заборгованість складається з 28000 гривень за тілом кредиту; 104940,04 гривень за процентами, нарахованими первинним кредитором; 45360 гривень заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», загальна сума заборгованості - 178300, 04 гривень.

Приходячи до переконання про часткове задоволення позовних вимог, суд бере до уваги таке.

Як встановлено судом, 31 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК«Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №31/03/2025. Зі змісту договору та витягу з реєстру боржників видно, що його предметом є, зокрема право вимоги за укладеним між ТОВ ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем кредитним договором та додатковим договором до нього.

Реєстр боржників містить інформацію про прізвище, ім`я та по батькові боржника за кредитним договором, розмір заборгованості, яка є предметом відступлення права вимоги.

Тобто в матеріалах справи містяться належні та достатні докази на підтвердження набуття позивачем права вимоги до відповідача і жодних сумнівів щодо цього факту вказані копії документів не викликають.

Отже, право нового кредитора підлягало захисту в судовому порядку.

Разом з тим судом установлено відсутність підстав для стягнення нарахованих саме новим кредитором відсотків після укладення договору факторингу.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до п.1.1. договору факторингу за ним позивач (фактор) зобов`язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт - відступити право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить первинному кредитору.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід`ємною частиною договору.

Між тим, згідно з п.1.2 договору факторингу перехід від клієнта до позивача вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого позивач стає кредитором щодо боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

В договорі факторингу визначено перелік термінології, що використовуються в ньому.

З огляду на застосовані терміни "заборгованість" це грошові зобов`язання боржників перед клієнтом, що містяться у реєстрі боржників, які належать до сплати клієнту боржниками у зв`язку з наданими кредитами. До заборгованості включається сума основного зобов`язання (повернення кредиту), плата за кредитом (плата за процентною ставкою), відповідальність за порушення грошових зобов`язань та інші платежі згідно кредитних договорів.

"Право вимоги" - це права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів.

Тобто в розумінні договору факторингу позивач отримав право грошової вимоги до боржника саме в розмірі, який чітко визначений у реєстрі боржників.

В зв`язку із цим нарахована позивачем (новим кредитором) заборгованість за відсотками в сумі 45 360 гривень до стягнення не підлягає. Тобто в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо розміру заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором за кредитним договором №4834162 слід зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, матеріалами справи встановлено, що кредитний договір №4834162, який підписаний сторонами ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , містить узгоджені ними положення щодо встановлення розміру, порядку нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 1,50 відсотка.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що кредитний договір №4834162 укладено 23 липня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з цим, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Отже, на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набрав чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки складає 2,5 %, в період з 22 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року 1 %.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

Проте позивач при проведені розрахунку заборгованості по процентам вказаних положень не врахував.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20, яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

А тому заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №4834162 у частині нарахування первісним кредитором за період з 22.08.2024 по 31.03.2025 процентів за користування кредитом перераховано судом з урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про споживче кредитування» виходячи із денної процентної ставки, що не може перевищувати 1% та складає 62160 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відтак доводи представника відповідача щодо проведення розрахунку заборгованості попроцентам заобліковою ставкоюНБУ є помилковими.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. За ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченомурозділом VII цього ЦПК України.

При цьому суд приймає до уваги, що позивач не позбавлений права в подальшому звернутися до суду з вимогами про стягнення з відповідача відповідних відсотків або пені, які будуть нараховані до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, у разі, якщо відповідач не виконає у добровільному порядку рішення суду у встановлений законодавством строк. У такому випадку позивач зміг би зазначити конкретну суму відповідних відсотків або пені та навести відповідний розрахунок, що узгоджувалося б з принципом правової визначеності.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ЦПК України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог не можезалежати від настання або ненастання певних обставин (умовнерішення).

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов`язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості, про стягнення отриманої суми інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», про роз`яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, до задоволення не підлягають.

Суд також зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір №4834162 укладений його сторонами 23.07.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на теперішній час.

Судом не встановлено підстав для застосування у даній справі положень частин 10 та 11 ст. 265 ЦПК України, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме стягнення 28 000 грн. тіла кредиту та 62160 грн. заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором, що сумарно складає 90 160 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав копію договору, заявку на виконання доручення до договору, рахунок на оплату такт прийому-передачі виконаних робіт з розрахунком, загальний розмір яких складає 10 000 грн.

Оцінюючи зміст обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, неминучості витрат, значенню справи, суд вважає, що гонорар є завищеним, оскільки має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.

А тому, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 3000 грн. що буде відповідати розумності, виваженості та справедливості.

При цьому не підлягає до задоволення клопотання представника відповідача про стягнення з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на користь відповідача судових витрат по оплаті послуг за надання професійної правничої допомоги в розмірі 8008,13 грн., оскільки такі не підтверджені жодними доказами.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог - на 50,56% (90160*100:178300,04), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1224,76 грн. (2422,40*50.56%) покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 258-273, 280-284, 351 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити часково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість по кредитному договору №4834162від 23липня 2024року у розмірі 90160 (дев`яносто тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Фінтраст Капітал» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1224 (одна тисяча двісті двадцять чотири) грн. 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 3000 (три тисячі) грн. 00коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненскього апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місце знаходження: 03150, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м.Київ, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 10 грудня 2025 року.

Суддя І.А. Чорний