Decision № 132437607, 01.12.2025, Kharkiv District Court of Kharkiv Oblast

Справа № 635/6637/25

Провадження № 2-а/635/179/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2025 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Базова О.В.

за участю секретаря Макаренко С.І.,

за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Без`язичної Людмили Григорівни до ОСОБА_2 та Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2025 до Харківського районного суду Харківської області надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Без`язичної Л.Г. про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 20.08.2025, вищезазначену справу було передано в провадження судді Базова О.В.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27.08.2025 відкрито провадження за адміністративним позовом та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача адвокат Без`язична Л.Г. у позовній заяві звернулася до Харківського районного суду Харківської області як адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серія ЕНА №5351031 від 30.07.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржувана постанова серія ЕНА №5351031 від 30.07.2025 року була винесена з порушенням процедури розгляду адміністративної справи, визначеної приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395.

Також позивач зазначає, що 30.07.2025 року він рухався на власному транспортному засобі автошляхом в Рівненській області та був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Рівненській області.

Під час зупинки поліцейські повідомили позивачу, що ним допущено порушення правил дорожнього руху, а саме п.12.4 ПДР - Порушення швидкісного режиму в населених пунктах, з чим він не погоджується.

Інспектор 2 взводу 1 роти 2 батальону Управління патрульної поліції в Рівненській області Жигалюк Д.О. розпочав розгляд справи, далі роз`яснив позивачу його права, на що останній заявив клопотання про відкладення розгляду справи для можливості залучення адвоката, але, як стверджує позивач, таке клопотання було повністю проігнороване Інспектором Жигалюком Д.О.

Позивач зазначає, що даний факт щодо заявлення ним такого клопотання зафіксовано на відеозапису з нагрудної камери Інспектора Жигалюка Д.О., який міститься в матеріалах справи.

Вказаним відеозаписом також зафіксовано, що після заявлення позивачем клопотання про відкладення розгляду справи для можливості залучення адвоката, Інспектор Жигалюк Д.О. залишив місце розгляду справи та направився до своїх колег, і в цей час, поки він йшов, хтось із його колег фізично виніс постанову.

У зв`язку з цим позивач стверджує, що оскаржувана постанова серія ЕНА №5351031 від 30.07.2025 року була винесена до закінчення розгляду справи та не у присутності позивача, і взагалі не Інспектором Жигалюком Д.О, оскільки в цей час він знаходився біля автомобіля позивача.

Крім того, позивач заявляє, що винесення оскаржуваної постанови до закінчення розгляду справи також підтверджується й іншими обставинами, що зафіксовано на відеозапису з нагрудної камери Інспектора Жигалюка Д.О., зокрема з відеозапису вбачається, що поліцейськими обговорюються необхідність скасування постанови, так як заявлено клопотання про перенесення розгляду справи.

Також з другої частини відеозапису з нагрудної камери Інспектора Жигалюка Д.О. вбачається, що після повернення поліцейських до автомобіля позивача, один із них тримав в руках паперову роздруківку постанови.

Позивач стверджує, що хоч поліцейські і заперечували, що це є постанова, яка складена відносно нього, але це спростовується фактичними обставинами та наявними в справі доказами (відеозаписом з нагрудної камери та оскаржуваною постановою). Так, дана розмова поліцейських з позивачем відбулася 30.07.2025 в проміжок часу з 13:08:08 по 13:08:56 год., коли оскаржувана постанова вже була винесена (дата та час винесення постанови: 30.07.2025 о 13:07:24 год.).

Далі інспектор Жигалюк Д.О., після того як він власноруч виписав Повідомлення про запрошення позивача до УПП в Рівненській області на розгляд перенесеної справи, довів до останнього, що розгляд справи перенесено на наступний день, а саме на 31.07.2025 року о 07:30 год., за адресою: м. Рівне, вул. Степана Бандери, 14а, з чим позивач погодився.

Позивач стверджує, що він мав справедливі очікування, що поліцейські не будуть вдаватися до порушення процедури, та відповідно мав сподівання на належне перенесення розгляду справи та належний її розгляд о 07:30 год. 31.07.2025 року, адже, як він заявляє, він мав сумніви щодо реальності вчинення ним адміністративного правопорушення.

Такі сумніви позивач обґрунтовує тим, що він рухався з однією швидкістю з вантажними автомобілями, які рухалися в правій полосі дороги, а він в лівій, і при цьому поліцейські зупинили лише позивача.

Позивач заявляє, що після того як він поїхав з місця зупинки, йому в застосунок Дія надійшло повідомлення, що відносно нього складено оскаржувану постанову, у зв`язку з чим він зрозумів, що поліцейськими все ж таки було складено постанову, а не перенесено розгляд справи.

Позивач вважає, що такими діями Інспектор Жигалюк Д.О. порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, і що це є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, при цьому посилається на правові висновки, які викладено у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а.

09.09.2025 отримано відзив Департаменту патрульної поліції на позовну заяву.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що з постанови серії ЕНА № 5351031 від 30.07.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слідує, що він рухаючись в н. п. Користь, Рівненського району, Рівненської області по 274 км А/Д М-06 Київ-Чоп, керуючи транспортним засобом TOYOTA CAMRY номерний знак НОМЕР_2 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху, а саме в населеному пункті Користь рухався зі швидкістю 85 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCam LTI 20/20. Вказаним порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України (далі ПДР), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

До відзиву додано відео з приладу фіксації швидкісного режиму LTI 20/20 TruCAM № ТС008354, на якому відображено рух транспортного засобу позивача, з відповідним державним номерним знаком (Toyota Camry державний номерний знак НОМЕР_2 ).

Відповідач зазначив, що зміст оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5351031 від 30.07.2025, винесеної щодо ОСОБА_1 , в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Так, відповідач в обгрунтування своєї позиції звернув увагу, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306. Згідно з п. 1.1. ПДР вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Пунктом 8.4 ПДР визначено перелік дорожніх знаків. Дорожні знаки встановлюються відповідно до приписів ПДР та повинні відповідати вимогам національного стандарту - ДСТУ 4100:2021. Під час розгляду справи будь-яких порушень стосовно неправильності встановлення чи невідповідності ДСТУ 4100:2021 дорожніх знаків чи дорожньої розмітки на даній ділянці дороги, де було зафіксоване перевищення позивачем обмеження швидкості руху, не встановлено.

Разом з тим, жодними положеннями КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», в тому числі, частиною 1 ст.40 вказаного Закону, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків. В той же час, Закон України «Про Національну поліцію» не зобов`язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху. Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно з листом «Служби автомобільних доріг в Рівненській області №8/1458 від розташований на 273+470 км автомобільного шляху М-06 Київ-Чоп; дорожній знак 5.50 «Кінець населеного пункту» села Обарів розташований на 475+280 км автомобільного шляху М-06 Київ-Чоп.

Отже, стверджує відповідач, транспортний засіб, яким керував позивач в момент фіксації поліцейським лазерним пристроєм TruCAM № 008354, знаходився в межах с. Користь.

Лазерний вимірювачшвидкості TruCamLTI20/20здійснює вимірюванняпроцесу порушенняшвидкісного режиму,що дозволяєідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника. Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.

Документування правопорушень, зафіксованих за допомогою приладів, здійснюється поліцейськими згідно зі статтею 251 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015.

Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом ДПП від 04.10.2018. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

Крім того, згідно листа Державного Підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» № 22-38/49 від 01.10.2019, лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.

Разом з цим, згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Натомість позивачем на підтвердження того, що він керуючи транспортним засобом рухався не перевищуючи встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті не надано суду жодних доказів.

Відповідно до Листа ДП Укрметртестстандарт від 01.07.2025 № 22-381/30 прилади TruCAM можуть працювати як в ручному режимі, так і в автоматичному. Алгоритм підрахунку одного результату вимірювань передбачає близько 70 окремих незалежних вимірювань швидкості. Тільки у разі, якщо ці проміжні результати збігаються, прилад TruCAM формує остаточний результат вимірювань. В іншому випадку прилад TruCAM бракує таке вимірювання (наприклад у разі тремтіння приладу, за неналежного прицілювання на цільовий транспортний засіб і т.і.). Алгоритми роботи під час вимірювань як в автоматичному режимі (закріплення чи то на тринозі чи іншим способом) так і в ручному режимі (утримування в руках) однакові. В обох режимах неналежні результати вимірювань бракуються. Твердження позивача про те, що інспектор не мав права використовувати прилад TruCAM, тримаючи його в руках, є безпідставними, оскільки з технічної документації такого приладу вбачається, що саме такий спосіб його застосування є належним і правомірним.

При цьому відповідач також посилається на правові позиції П`ятого апеляційного адміністративного суду висловлені у постанові від 03.04.2020 у справі №766/1293/20, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 у справі № 359/9278/18, у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі № 857/874/19, та постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року у справі №234/17178/18, у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі № 564/253/20, від 02 червня 2020 року у справі № 464/7057/19.

Крім того, відповідач заперечує щодо судових витрат заявлених позивачем, оскільки не надано доказів, підтверджуючих понесені позивачем такі витрати, а також у зв`язку з недотриманням позивачем принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката, як це запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи для можливості залучення адвоката, відповідач вказав, що на відеозаписі з портативного відеореєстратора поліцейського № 470958 відображено, як поліцейський повідомляє, про початок розгляду справи для позивача, місце розгляду справи, роз`яснює права особи яка притягається до адміністративної відповідальності відповідно до статті 268 КУпАП та статті 63 Конституції України.

Також відповідач заявив, що позивач хоч і заявив намір скористатися правовою допомогою адвоката, однак не вжив заходів для його виклику до місця розгляду справи.

Відповідач заперечує, що поліцейськими допущено порушення прав позивача. Так, позивач заявив про намір скористатися правовою допомогою адвоката, однак не вжив заходів для його виклику до місця розгляду справи, Водночас, працівниками поліції було роз`яснено водієві положення чинного законодавства, зокрема його право на отримання безоплатної правової допомоги, однак позивач не скористався цим. Таким чином, як на думку відповідача, доданий відеозапис є належним доказом того, що позивач був належним чином поінформований про свої права, а отже, його твердження про їх порушення не відповідає дійсності.

Відповідач вважає, що оскаржувана постанова, винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно.

16.09.2025 через систему «Електронний Суд» Харківським районним судом Харківської області отримано відповідь на відзив, в якому позивач зазначає про те, що з відеозапису та з оскаржуваної постанови, наявних в матеріалах справи, вбачається наступна хронологія:

1) о 13:03:17 год. позивач був зупинений працівниками поліції;

2) о 13:04:51 год. Інспектором Жигалюком Д.О. було розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача;

3) з 13:06:17 по 13:07:14 год. позивачем було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для можливості залучення адвоката;

4) о 13:07:24 год. було винесено оскаржувану постанову;

5) з 13:08:08 по 13:08:56 год. поліцейські погоджують з позивачем дату та час, на який буде перенесено розгляд справи;

6) з 13:08:56 по 13:19:01 год. відповідач повертається до свого автомобіля та складає Повідомлення про запрошення позивача до УПП в Рівненській області на розгляд перенесеної справи;

7) з 13:22:54 по 13:26:36 год. відповідач складає другий примірник Повідомлення про запрошення позивача на розгляд перенесеної справи;

8) з 13:27:03 по 13:27:57 год. відповідач повідомляє позивачу, що розгляд справи перенесено на 31 липня 2025 року о 07:30 годину.

Позивач стверджує, що при винесенні оскаржуваної постанова та в цілому при розгляді справи відповідачем було допущено порушення приписів чинного законодавства України, на підтвердження чого наводить свої доводи та обґрунтування.

Щодо фото та відео фіксації обставин вчинення адміністративного правопорушення позивач заявляє, що з наданого суду відеозапису з приладу ТruCAM неможливо встановити будь яких деталей, які б підтверджували факт, що позивач дійсно рухався зі швидкістю 85 км/год. Також позивач заявив, що наданий фрагмент відеозапису підтверджує його сумніви щодо реальності вчинення ним адміністративного правопорушення, адже на ньому видно, що він дійсно рухався з однією швидкістю з вантажними автомобілями, які одночасно рухалися з ним в правій полосі дороги, а він в лівій, але поліцейські зупинили лише його.

Позивач стверджує, що наданий суду відеозапис з приладу ТruCAM не є достовірним доказом в розумінні ст. 75 КАС України та допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України, наголошуючи, адже цей відеозапис не містить підпису їх автора та/або особи, уповноваженої на виготовлення даних копій. При цьому він посилається на правову позицію Другого апеляційного адміністративного суду, яка висвітлена у постанові від 15.10.2020 р. у справі №953/6701/20, де суд дійшов висновку, що докази без підпису їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій, не є допустимим доказами в розумінні ст. 74 КАС України.

Щодо наданої відповідачем Фототаблиці з приладу TruCAM позивач зазначає таке.

За результатом огляду вказаної Фототаблиці ним встановлено, що у верхній частині знімку розміщено набір якихось літер та цифр, але встановити, що саме там зазначено неможливо, оскільки даний фотознімок є нерозбірливим та нечитабельним.

Фотознімок не є належним чином засвідченим, тобто на ньому відсутня відмітка "Копія" чи "Згідно з оригіналом", також відсутня дата, посада та підпис особи, яка уповноважена роботи такі витяги у вигляді фотознімків/фототаблиць.

На думку позивача, такий доказ є неналежним доказом у розумінні ст. 73 КАС України.

Також позивач заперечує проти заявленого відповідачем, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу може триматися руками інспектора поліції.

Позивач стверджує, прилад TruCam, у відповідності до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу повинен бути стаціонарно вмонтованим/розміщеним, посилаючись на висновки, яких дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у праві № 758/8181/23, що викладено у Постанові від 24 січня 2024 року.

Позивач заявляє, що з матеріалів даної справи неможливо встановити об`єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.

Статтею 164 КУпАП передбачено можливість подання заперечення, у якому відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог на підставі наступного.

30.07.2025 року інспектором 2 взводу 1 роти 2 баталйону Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Жигалюком Д.О. винесено постанову серії ЕНА №5351031 від 30.07.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122КУпАП та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн.

З вищезазначеної постанови вбачається, що 30.07.2025 о 13 год. 04 хв. в с. Користь на 274 кілометрі автодороги М06 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем TOYOTA CAMRY номерний знак НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю 85км/гд, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості в н.п. Користь, позначене дорожніми знаками 5.45, 5.46, на 35 км/год., чим порушив п.12.4. ПДР Порушення швидкісного режиму в населених пунктах. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем TRU CAM LTI 20/20 номер 008354, відеофіксація велася на технічний пристрій 470958.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Порядок розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення, які віднесені до компетенції Національної поліції, визначається положеннями КУпАП, а також Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 139.

Враховуючи вимоги частини 2 ст.19Конституції України та частини 2 ст. 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ст.7КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з п. 8 частини 1 ст.23Закону України«Про Національнуполіцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Справи, які віднесено до компетенції Національної поліції відповідають вимогам ч. 4 ст. 258 КУпАП - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення. Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанову у справах про адміністративні правопорушення з порушенням ПДР на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу III Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно п. 8. розділу III Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245КУпАП відповідно до ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.268КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно до п. 4 розділу III Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.

У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Адвокат має право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Право на правову допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України.

Таким чином, вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Як передбачено п. «а» ч.3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Відповідно до положень ст.283КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що заявив відповідачу клопотання про відкладення розгляду справи для можливості залучення адвоката.

Також судом встановлено, що оскаржувана постанова була винесена до закінчення розгляду справи, і в час коли інспектор Жигалюк Д.О. після заслуховування клопотання позивача направлявся до своїх колег, що відбувалося в період часу з 13:07:15 год. до 13:07:26 год.

Таким чином, інспектором Жигалюком Д.О. не вжито дій щодо надання водію, як особі, щодо якої розглядалася справа, можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. У зв`язку цим, на переконання суду, Інспектором Жигалюком Д.О., було грубо порушено право позивача на захист.

Тож, твердження позивача, що оскаржувана постанова була винесена до закінчення розгляду справи в порушення приписів ст. 283 КУпАП та п. 1 розділу ІV Інструкції, суд вважає обґрунтованим.

Також судом встановлено, що зміст оскаржуваної постанови в частині пунктів 8 та 9 про відмову водія від підпису щодо роз`яснення прав та отримання копії постанови, суперечить реальним обставинам справи. Відповідачем не надано доказів на підтвердження відмови позивача від підпису постанови в частині пунктів 8 та 9.

Враховуючи встановлені обставини, суд критично оцінює твердження відповідача, що оскаржувана постанова містить опис обставин, установлених при розгляді справи, а відтак, вона не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

На думку суду, такі дії інспектора Жигалюка Д.О. порушують права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і тим самим, свідчать про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що має наслідком скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічні висновки викладено у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 року у справі № 441/724/25.

Доводи, які наводяться відповідачем, не спростовують встановлених обставин справи.

Як зазначено попередньо, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 251КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 ст.247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до положень ст.283КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Згідно з ст.72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.90КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України«Про Національнуполіцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Суд звертає увагу на те, що сама лише постанова про накладення адміністративного стягнення не є свідченням наявності складу, події правопорушення та вини позивача у його вчиненні.

Відповідно до ч. 2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, відповідачем не доведено належним чином факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та з матеріалів справи неможливо достовірно встановити даний факт, відтак і притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі оскаржуваної постанови не відповідає вимогам КУпАП.

Відповідно до позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, Верховний Суд вважає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано спілкування інспектора Жигалюка Д.О. та інших поліцейських із позивачем, та є записом портативного відеореєстратора містить в собі інформацію про здійснення інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, який мав відбутися на вимогу і, у відповідності до порядку, визначеному положеннями ст.279КУпАП та п. 9 р. III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Зміст відеозапису 470064 об`єктивно засвідчує службову діяльність інспектора Жигалюка Д.О. та інших поліцейських, а саме: інспектором зупинений транспортний засіб під керуванням позивача, повідомлено про причину зупинки, повідомлено дані про інспектора, з`ясовано особу позивача, позивачу роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема, право користуватися правовою допомогою, також повідомлено та роз`яснено щодо обставин та суті правопорушення, щодо якого проводиться перевірка.

Разом з цим, позивач висловив клопотання в усній формі про розгляд його справи уповноваженим органом управлінням патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції за участю захисника.

Суд зауважує, що форма клопотання за КУпАП може бути як письмова, так і усна, залежно від конкретних обставин та обстановки.

При цьому зазначене клопотання, як про це свідчить інформація відеозапису портативного відеореєстратора, було задоволено, та на місці інспектором Жигалюком Д.О. було запропоновано ОСОБА_1 з`явитися до належного службового приміщення для розгляду справи за участю захисника о 07:30 год. наступного дня (тобто 31.07.2025).

Проте, незважаючи на фіксування всіх зазначених обставин відеозаписом портативного відеореєстратора, враховуючи лише відмову позивача від складання письмового клопотання та відмови від підпису, інспектор Жигалюк Д.О. повівся суперечливо, та вже після повідомлення про відкладення розгляду справи оголосив, що виносить постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на місці. При цьому позивач зазначеної репліки інспектора не мав почути, оскільки їх спілкування було завершено.

Таким чином, постанова була винесена без фактичного розгляду справи про адміністративне правопорушення, та без наявності допустимих і належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП.

Суд зауважує, що ч. 1 ст.276КУпАП визначається місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

У ст.245КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст.268КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Суд зазначає, що вчинення дій по врученню постанови не свідчить про належний розгляд справи про адміністративне правопорушення. Відповідачем не доведено що розгляд справи відбувався за визначеним місцем вчинення правопорушення чи іншим визначеним для цього місцем.

Разом з тим, у посадових осіб суб`єктів владних повноважень, в тому числі і у працівників органів і підрозділів Національної поліції, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, є обов`язок - забезпечити особам, які притягуються до адміністративної відповідальності можливість користування правами, закріпленими у ст. 268 КУпАП, зокрема, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права. Крім того, позивач не був на місці належним чином ознайомлений із змістом винесеної стосовно нього постанови.

Правовий висновок про тотожні обставини міститься у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №522/22180/16-а та від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а.

Враховуючи, відсутність у справі доказів належного розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем фактично позбавлено позивача можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Суд наголошує, що такі дії інспектора грубо порушують права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що в свою чергу є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Надання позивачу можливості реалізувати права, встановлені ст.268КУпАП до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, мали можливість вплинути на прийняте інспектором поліції рішення у справі про адміністративне правопорушення.

Суд зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Оскільки, відповідачем не надано доказів розгляду справи про адміністративне правопорушення та надання позивачу можливості реалізувати свої права, зазначене свідчить про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови.

Щодо вимог про закриття провадження у справі, то суд зазначає наступне.

Так, підставою для закриття провадження у справі є факт відсутності в діях особи-порушника складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що за наслідками судового розгляду встановлено порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не надає оцінку події правопорушення та наявності або відсутності в діях позивача складу порушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та вважає це передчасним, оскільки відповідно до зазначених норм така оцінка відноситься до компетенції відповідного органу, що має право складати постанову про адміністративне правопорушення, за умови дотримання передбаченого законом такого порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Разом з цим, згідно п. 2 ч. 3 ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

На підставі викладеного, враховуючи, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є порушення процедури розгляду справи, то з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність надіслання справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача на новий розгляд до компетентного органу, а саме до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції.

Враховуючи, вищенаведене, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову представника позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) адвоката Без`язичної Людмили Григорівни до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) та Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646).

Керуючись ст.ст.2,9,72-77,246,286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Без`язичної Людмили Григорівни до ОСОБА_2 та Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Постанову проадміністративне правопорушеннясерія ЕНА№5351031від 30.07.2025року пропритягнення доадміністративної відповідальності ОСОБА_1 (датанародження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 )за вчиненняадміністративного правопорушення,передбаченого ч.1ст.122КУпАП скасувати танаправити справуна новийрозгляд до управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції.

В іншій частині позовних вимог адміністративного позову відмовити.

Стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч. 4 ст.286КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки https://hr.hr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 05.12.2025.

Суддя О.В. БАЗОВ