Decision № 132000389, 24.11.2025, Khadzhybeyskyi District Court of Odesa City (until 25.04.2025 - Malynovskyi District Court of Odesa City)

Справа № 521/12884/25

Номер провадження № 2/521/6162/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20листопада 2025року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Ганошенка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Присяжнюка О.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 24.07.2025 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким позивач просить стягнути із відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором № 631817436 від 22.09.2021 року у розмірі 58757,97 грн., витрати по сплаті судових витрат у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5212,50 грн.

Позов обґрунтований наступним чином, 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.

22.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг. 22.09.2021 року підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту № 631817436, Відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі Угода). Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та Банком. 22.09.2021 року Банк прийняв пропозицію Відповідача на укладання угоди про надання кредиту № 631817436 від 22.09.2021 року, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Таким чином, 22.09.2021 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 631817436 від 22.09.2021 року, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, сума кредиту 40400,00 грн.; процентна ставка 35,99 % річних, тип ставки фіксована; строк кредиту 12 місяців; порядок повернення кредиту щомісячно, 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Позичальник кредит отримав, що підтверджується матеріалами кредитної справи.

Проте позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Загальна заборгованість згідно з угодою № 631817436 від 22.09.2021 року становить 58757,97 грн., з яких: за кредитом: 38266,17 грн., по відсотках: 20491,80 грн., які просить стягнути з відповідача, у зв`язку з чим позивач змушений був звернутись з позовом до суду.

Ухвалою суду від 28.07.2025 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження.

У судові засідання 03.09.2025, 14.10.2025, 07.11.2025 та 20.11.2025 року сторони не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час і місце судового засідання були своєчасно повідомлені належним чином, шляхом направлення судових повісток. Представник позивача просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти заочного рішення не заперечував.

Суд вбачає, що станом на 20.11.2025 року відповідач сповіщався про розгляд справи, проте відзиву на позов не подав. На адресу суду повернулись поштові відправлення із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В даній справі відповідач повідомлявся про відкриття провадження, однак у вказаний строк відзив на позовну заяву суду не надав відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно рішення від 12.08.2022 року, було прийнято рішення загальними зборами акціонерів Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК» затвердженого про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб 30.11.2022 року.

З огляду на вище викладене, Акціонерне Товариство «СЕНС БАНК» є новим найменуванням позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк».

Згідно ч. 1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг. 12.04.2019 року підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту № 631817436, Відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб.

Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та Банком. 22.09.2021 року Банк прийняв пропозицію Відповідача на укладання угоди про надання кредиту № 631817436 від 22.09.2021 року, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб.

Сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

22.09.2021 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 631817436 від 22.09.2021 року, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, сума кредиту 40400,00 грн.; процентна ставка 35,99 % річних, тип ставки фіксована; строк кредиту 12 місяців; порядок повернення кредиту щомісячно, 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Позичальник кредит отримав, що підтверджується матеріалами кредитної справи.

Проте позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Загальна заборгованість згідно з угодою № 631817436 від 22.09.2021 року становить 58757,97 грн., з яких: за кредитом: 38266,17 грн., по відсотках: 20491,80 грн.

Розглядаючи вказану справу, суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 514 Цивільного кодексу Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ч. 3 ст.510ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

За змістом вказаних норм, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначених норм права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, оскільки рішення суду зводиться до сплати грошей, то це є грошовим зобов`язанням.

Згідно із ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 визначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і судової.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 22.07.2020 року в справі № 210/1504/13-ц, від 03.12.2020 року в справі № 569/16767/16-ц, від 07.12.2022 року в справі № 953/1904/20, від 22.02.2023 року у справі № 159/36087/15-ц.

Банк направив позичальнику вимогу про усунення порушень та погашення заборгованості в розмірі простроченого боргу. Відповіді на зазначену вимогу не надходило, порушення умов угоди позичальником не усунуті.

Згідност. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання відповідно дост. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд звертає увагу відповідача на той факт, що до суду не було надано жодних заперечень проти позову та доказів на підтвердження цих заперечень.

Таким чином, враховуючи виниклі між сторонами правовідносини, оцінюючи докази в їх сукупності, а також приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірних зобов`язань, суд дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно дост. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

В справі міститься розрахунок заборгованості у зв`язку із неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором № 631817436 від 22.09.2021 року у розмірі 58757,97 грн.

Судом встановлено, що судові на правову допомогу позивача склали 5212,50 гривень. На підтвердження вказаного факту в матеріалах справи наявна копія Договору № 1006 від 28.01.2025 року, згідно якого встановлено наступні види роботи адвоката:

- складання позовної заяви 375,00 грн;

- отримання рішення суду - 225,00 грн.;

- винагорода адвоката 4612,50 грн.

Відповідно до позиції викладеній у постанові Верховного Суду у справі № 910/4881/18 від 18.12.2018 року, зменшення витрат на правову допомогу можливе лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності.

Згідно постанови Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року, за умови належного підтвердження витрати на професійну правничу допомогу стягуються і у випадку, коли фактично ще не сплачені стороною, а тільки мають бути сплачені. Верховний Суд прийшов до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18, суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи.

Верховний Суд розглядаючи справи щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу неодноразово звертав увагу, також, на сутність стягнення судом таких судових витрат, зазначаючи, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 р. у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 р. у справі № 826/13270/16).

У силу ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ «СЕНС БАНК» у розмірі 2422,40гривень сплаченого позивачем судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 509, 510,524,526, 530, 549-551, 553,554, 610,611,633 634, 638, 1048-1050,1054-1056 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (Код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) заборгованість за кредитним договором № 631817436 від 22.09.2021 року у розмірі 58757,97 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (Код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (Код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5212,50 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текстрішення судускладено 24.11.2025 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО