Decision № 132000276, 24.11.2025, Talalaivka District Court of Chernihiv Oblast

Справа № 747/462/25

Провадження № 2/747/231/25

РІШЕННЯ

іменем України

24.11.2025 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» Столітній М.М. звернувся до суду з позовом з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 . В обґрунтування своїх вимог представник позивача вказує, що 24.04.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» і ОСОБА_1 було укладено Договір № 1574644 про надання споживчого кредиту. За умовами договору ТОВ «СОН КРЕДИТ» зобов`язується надати споживачу кредит у гривнях, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 5700,00 грн. (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 361 днів з 24.04.2024 по 20.04.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 19 днів. На підставі погоджених умов ТОВ «СЛОК КРЕДИТ» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до умов договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало кредит в сумі 5700 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Н936. У період з 24.04.2024 по 24.12.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 2908 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 1, 17 грн та на оплату процентів за користування грошовими коштами в розмірі 2906, 83 грн. На підставі договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 1574644 від 24.04.2024 на загальну суму 26 585, 66 грн, з якої 5698, 83 грн заборгованість з тіла кредиту, 18 036, 83 грн заборгованість за процен6тами, 2850, 00 грн штрафні санкції. Станом на дату укладання договору факторингу строк дії договору № 1574644 від 24.04.2024 не закінчився. А тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 25.12.2024 по 20.04.2025 (117 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 10 001, 16 грн. нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Всупереч умов договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача, нею не здійснено жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки позивача, ані на рахунки первісного кредитора. Таким чином відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 1574644 від 24.04.2024 на загальну суму 36 586, 82 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 5698, 83 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 18 036, 83 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 117 календарних днів 10 001, 16 грн, штрафні санкції 2850, 00 грн.

Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідачки суму заборгованості в розмірі 33 736, 82 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 5698, 83 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 18 036, 83 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 117 календарних днів 10 001, 16 грн. Також, у зв`язку з розглядом даної справи позивач поніс витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., які просить стягнути з відповідачки разом із сумою сплаченого судового збору 2422, 40 грн.

Крім того, позивач просив: в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»; та Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Ухвалою від 17.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 20.10.2025 року. У судовому засіданні 20 жовтня 2025 року розглянуто клопотання представника позивача Столітнього М.М. про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо належності ОСОБА_1 картки банку № НОМЕР_1 та інформацію щодо надходження на даний картковий рахунок 24.04.2024 року грошових коштів у сумі 5 700 грн за ініціативою ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» через платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК». Розгляд справи відкладено на 24 листопада 2025 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві прохав проводити розгляд справи у відсутність представника. Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій просила суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги визнає, та просить розстрочити виконання рішення у зв`язку із скрутним фінансовим становищем та знаходженням на її утримані трьох малолітніх дітей. Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 24 квітня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» і ОСОБА_1 було укладено Договір № 1574644 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний». За умовами договору ТОВ «СОН КРЕДИТ» зобов`язується надати споживачу кредит у гривнях, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За умовами договору: сума кредиту складає 5700,00 грн. (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 361 днів з 24.04.2024 по 20.04.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 19 днів. Договір підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором Н936 (а.с.21-25) Також позичальником підписано Додаток до договору Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, у якому зазначено, що загальна вартість кредиту складає 36 565, 50 грн (а.с. 25 зв) Також позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором В001 підписано паспорт споживчого кредиту, у якому зазначена основна інформація по умовам кредиту (а.с.27-28) Факт переказу коштів на картку позичальника, номер якої зазначений нею в договорі про надання споживчого кредиту, підтверджується повідомленням ТОВ «ПЕЙТЕК» від 15.01.2025 року (а.с.38) Згідно розрахунку заборгованості за договором № 1574644 від 15.07.2025 року станом на 20.04.2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає 28 585, 66 грн (а.с.31) Згідно розрахунку заборгованості за договором № 1574644 від 24.04.2024 року за 117 календарних днів з 25.12.2024 по 20.04.2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає 10 001, 16 грн (а.с.32-33) 24 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» як фактором було укладено Договір факторингу № 24122024, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору (а.с. 76-79). Позичальнику ОСОБА_1 первісним кредитором було направлено повідомлення про відступлення права грошової вимоги за укладеним договором на користь ТОВ «Фінтраст Капітал» (а.с.29) Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 24 грудня 2024 року до договору факторингу № 24122024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 , сума заборгованості становить 26 586, 66 грн, з яких: 5698, 83 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 036, 83 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с.35) Рішенням № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 25 листопада 2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». (а.с.73) Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором, який укладений з відповідачем.

Оскільки договір, укладений відповідачкою з первісним кредитором, підписаний електронним підписом позичальника, що свідчить про те, що позичальник ОСОБА_1 , підписуючи його, погодилась з усіма умовами, то при вирішенні зазначеної справи судом застосовуються наступні норми права.

Відповідно до п.5 ч.1 ст 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно ч. 2 ст 6 Закону України «про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Згідно ч. 4, 6 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язанні з нею. Частиною 8 ст 11 цього Закону встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, із вказаного вбачається, що кредитний договір були укладений в електронній формі. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 5 700 грн встановлено в ході розгляду справи, зокрема, і інформацією, що надійшла від АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 20.10.2025 року. Тобто в ході розгляду справи судом встановлено, що первісним кредитором зобов`язання за укладеним договором виконано в повному обсязі, але відповідачка порушила умови договору, на які вона сама погодилась і свої зобов`язання за договором належним чином не виконує.

Крім положень спеціальних Законів стосовно укладення договорів в електронній формі, які законодавчо прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі, при вирішенні зазначеної справи судом застосовуються загальні норми ЦК України, що стосуються укладання правочинів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи що відповідачка ОСОБА_1 , укладаючи з первісним кредитором кредитний договір, право вимоги за яким перейшло до позивачка згідно договору факторингу, усвідомлювала його умови, повністю з ними погодилась, в тому числі і з розмірами процентних ставок, про що свідчить її електронний підпис, не оспорювала його умови з моменту укладення, зазначений договір не визнавався недійсним в судовому порядку, і тому суд приходить до висновку, що відповідачка порушила умови укладеного позивачем кредитного договору, своєчасно не повернула кошти та не сплатила проценти, з розміром яких погодилась при укладенні, за що наступає цивільно-правова відповідальність.

Що стосується суми заборгованості відповідачки перед позивачем за даним договором, а саме 33 736, 82 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 5698, 83 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 18 036, 83 грн, нарахованих процентів позивачем за 117 календарних днів 10 001, 16 грн, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як зазначено у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє до даного часу. Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 1574644 в сумі 23 735, 66 грн, з яких 5698, 83 грн сума кредиту, 18 036, 83 грн проценти за користування кредитом. За встановлених обставин стягнення заборгованості по процентам за 117 календарних днів в сумі 10 001, 16 грн у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Таким чином, в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 1574644 в сумі 23 735, 66 грн, в задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України вказано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. Судом встановлено, що позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» правничу допомогу у даній справі надавав адвокат Столітній М.М., що підтверджується договором № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та адвокатом Столітнім М.М. (а.с.74-75), заявкою № 9429 від 14 липня 2025 року на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с.17-18), ордером на надання правничої допомоги від 12.08.2025 року, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.41), актом прийому-передачі виконаних робіт від 12.08.2025 на суму 10 000 грн (а.с.34) та рахунком на оплату від 12.08.2025 року на суму 10 000 грн, виписаним адвокатом Столітнім М.М. (а.с.30) Жодного підтвердження - квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку, тощо про оплату адвокату коштів в сумі 10 000 грн до позовної заяви не долучено. Встановлена обставина є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. Крім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат, до яких відноситься судовий збір згідно ст 133 ЦПК України, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в ході судового розгляду суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, що становить 70 %, то з відповідачки на користь позивача підлягає до стягненню сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 1695 грн 98 коп із сплаченого позивачем при подачі позову до суду судового збору в сумі 2422 грн 40 коп згідно платіжної інструкції № 3947 (а.с.11).

Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. В свою чергу, згідно ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу. Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 24 квітня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час. Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду терміном на 10 місяців в зв`язку із складним фінансовим станом та наявністю в неї на утриманні трьох малолітніх дітей, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Як передбачено ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. У відповідності до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення, при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим та на строк не більше один рік. Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду.

Так, відповідачкою ОСОБА_1 суду докази наявності в неї на утриманні трьох малолітніх дітей 2019, 2029 та 2023років народження, довідку про отримання державної соціальної допомоги на загальну суму 2960 грн щомісячно, що є обґрунтованою підставою для задоволення її заяви та надання судом розстрочки виконання рішення суду строком на 10 місяців рівними щомісячними платежами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258-259, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 1574644 від 24.04.2024 року у сумі 23 735 (двадцять три тисячі сімсот тридцять п`ять) грн 66 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду строком на 10 (десять) місяців з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом сплати ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» щомісячно протягом дев`яти місяців по 2373 (дві тисячі триста сімдесят три) грн 56 коп та десятий місяць 2373 (дві тисячі триста сімдесят три) грн 62 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 1695 (одну тисячу шістсот дев`яносто п`ять) грн 68 коп.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15 офіс 118/2, код ЄДРПОУ - 44559822

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Л.В.Тіщенко