Decision № 131884041, 18.11.2025, Skole District Court of Lviv Oblast

ЄУНСС: 453/1576/25

НП: 2/453/829/25

РІШЕННЯ

іменем України

18 листопада 2025 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина Володимира Ярославовича,

сторони у справі:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

зміст позовних вимог - про стягнення заборгованості за кредитним договором;

розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», у порядку представництва, котре згідно довіреності здійснює Сімутіна А.А., 10.09.2025 року засобами поштового зв`язку скерував у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, що надійшла та була зареєстрована в діловодстві 16.09.2025 року за вх. № 6177, в якій просив ухвалити рішення про стягнення на свою користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 33 623 грн. 40 коп., котра складається із кредитної заборгованості за: 1) договором про надання споживчого кредиту № 8464691, укладеним 10.11.2024 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 , у розмірі 27 000 грн. 00 коп.; 2) договором про надання фінансового кредиту № 12971-11/2024, укладеним 12.11.2024 року між ТзОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 , у розмірі 6 623 грн. 40 коп.. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за пред`явлення до суду вищевказаної позовної заяви із двома вимогами майнового характеру, у розмірі 3 028 грн. 00 коп., позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» при ухваленні рішення просив стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 ..

Позовні вимоги у частині, за якими відкрито провадження у цій справі, обґрунтовано тим, що 10.11.2024 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 8464691. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача ОСОБА_1 , який зазначений у пункті 10 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору, кошти кредиту надаються ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем ОСОБА_1 ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» з метою отримання кредиту. Відповідно до пункту 2.4. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, відповідно до пункту 2.1. кредитного договору. Підписанням кредитного договору відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (пункт 9.8. кредитного договору), які розміщені на сайті creditplus.ua. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов?язується неухильно дотримуватися цих правил. 25.06.2025 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 25062025/1, за умовами якого ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) позивачеві ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги, а позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» приймає належні ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до пункту 1.1. договору факторингу, фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов?язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до пункту 1.2. договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід?ємною частиною цього договору. Відповідно до реєстру боржників від 25.06.2025 року до договору факторингу № 25062025/1 від 25.06.2025 року, позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 27 000 грн. 00 коп., з яких: 1) 10 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2) 12 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; 3) 5 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за пенею, штрафами, - підсумовує свою позовну заяву ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».

Відповідач ОСОБА_1 через свою представницю - адвокатку Гук О.О., сформувавши документ у системі «Електронний суд», 13.10.2025 року подав у запропоновані судом строк та порядку у Сколівський районний суд Львівської області відзив на позовну заяву ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором. За змістом відзиву зазначає, що наданий ТзОВ «Фінансова компанія «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» лист, адресований ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» щодо перерахування 10.11.2024 року суми 10 000 грн. 00 коп. на платіжну картку не може вважатися належним та допустимим доказом надання кредиту, оскільки: по-перше, не відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність; по-друге, лист не містить даних, за яким саме договором було перераховано грошові кошти, не можливо ідентифікувати, хто є отримувачем, оскільки реквізити картки вказано не в повному обсязі. Вказує, що позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_1 підписав електронний договір. Зауважує, що виписка по особовому рахунку є документом, який підтверджує факт видачі кредиту, а якщо кредитор не надав документи, які підтверджують факт видачі кредиту, то суд повинен відмовити в задоволенні позовних вимог. Окрім того, зазначає, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, оскільки був мобілізований 25.07.2023 року, що вбачається з його військового квитка, тому до стягнення може підлягати виключно тіло кредиту у розмірі 10 000 грн. 00 коп., виходячи з положень пункту 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Додатково звертає увагу суду на інформацію, яка розміщені на офіційному сайті Національного банку України (https://bank.gov.ua/ua/news/all/do-dvoh-strahovikiv-ta-finansovoyi kompaniyi-zastosovano-zahodi-vplivu ), а саме що до ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» були застосовані заходи впливу, виявлені під час інспекційної перевірки порушення. Підсумовуючи, адвокатка Гук О.О. стверджує, що позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» не надав належних та допустимих доказів надання відповідачеві ОСОБА_1 кредиту у розмірі 10 000 грн. 00 коп. 10.11.2024 року, а тому у задоволенні позовних вимоги слід відмовити за безпідставністю.

Позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», у порядку представництва, котре здійснює Гончарук Д.Р. , сформувавши документ в системі «Електронний суд», 16.10.2025 року подав у запропоновані судом строк та порядку у Сколівський районний суд Львівської області відповідь на відзив на позовну заяву. За її змістом зазначає, що відповідно до умов кредитного договору, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, що розміщені безпосередньо на сайті позикодавця, та зі змістом яких відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений на момент укладення договорів, відповідач ОСОБА_1 розумів, що договори укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням Інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у сторін кредитного договору виникають цивільні права та обов`язки. У відповідності до умов кожного з договорів, їх підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні договорів. Кредитний договір був укладений з позичальником в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Відповідач ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявки на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав відповідачеві ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач ОСОБА_1 використав для підтвердження підписання договорів. Зазначає, що інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у кредитодавця, у зв`язку з чим, позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 , оскільки такі документи є банківською таємницею, та відповідно до пункту 35 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Крім того вказує, що позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» не має надати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а первісні кредитори, позивач не є банком України, отже на них дія положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються. У відповідності до умов укладеного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказані власноручно позичальником при укладанні договорів, а саме на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . Отже, підсумовуючи відповідь на відзив на позовну заяву, позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» зазначає, що підписавши договір, відповідач ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з їх умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач ОСОБА_1 з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договорів.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від сторін цієї справи не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи.

Заразом з позовною заявою позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заявлено також письмове клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Представниця відповідача ОСОБА_1 - адвокатка Гук О.О., скориставшись засобами електронного зв`язку, 25.09.2025 року подала у Сколівський районний суд Львівської області заяву, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № ЕП-1666, за змістом якої просила надати їй можливість ознайомитись з матеріалами справи і приєднати її до електронної справи.

Заразом з відповіддю на відзив на позовну заяву позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», у порядку представництва, котре згідно довіреності здійснює Гончарук Д.Р., сформувавши документ в системі «Електронний суд», подано клопотання про витребування доказів, за змістом якого останній просив суд: 1) витребувати від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код у ЄДРПОУ: 14360570; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) інформацію щодо наявності у відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) карткового рахунку, відкритого у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», станом на 10.11.2024 року; 2) витребувати від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код у ЄДРПОУ: 14360570; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) інформацію щодо належності у відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ; 3) витребувати від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код у ЄДРПОУ: 14360570; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) інформацію щодо надходження на картковий рахунок № НОМЕР_1 , 10.11.2024 року грошових коштів у розмірі 10 000 грн. за кредитним договором № 8464691.

Листом від 26.10.2025 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-251023/78697-БТ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав суду інформацію, якою підтвердив емітування карти НОМЕР_3 на ім`я відповідача ОСОБА_1 , а також повідомив, що по рахунку НОМЕР_3 було зарахування коштів на суму 10 000 грн. 00 коп. від 10.11.2024 року.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників цієї справи, котрі б залишалися не вирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, у тому числі і про розгляд цієї справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Оскільки відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, який не має статусу підприємця, то суддею, на виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, невідкладно було вжито заходів для отримання з Єдиного державного демографічного реєстру інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - відповідача ОСОБА_1 ..

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 18.09.2025 року, після отримання у встановленому порядку інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 , який не має статусу підприємця, позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами роз`єднано. Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за укладеним ним з ТзОВ «АВАНС КРЕДИТ» договором про надання фінансового кредиту № 12971-11/2024, укладеним 12.11.2024 року, у розмірі 6 623 грн. 40 коп.. Передано роз`єднані (виділені в самостійне провадження) матеріали позовної заяви ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до канцелярії Сколівського районного суду Львівської області для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, відповідно до пункту 2.3.27 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, та подальшої передачі судді. Прийнято до розгляду позовну заяву ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 8464691, укладеним ним 10.11.2024 року з ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», у розмірі 27 000 грн. 00 коп., та відкрито провадження у цивільній справі у наведеній частині. Задоволено клопотання позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішено розглянути її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження, у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 20.10.2025 року задоволено клопотання позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» про витребування доказів. Витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: 1) інформацію щодо наявності у відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) карткового рахунку, відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», станом на 10.11.2024 року; 2) інформацію щодо належності у відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ; 3) інформацію щодо надходження на картковий рахунок № НОМЕР_1 , 10.11.2024 року грошових коштів у розмірі 10 000 грн. за кредитним договором № 8464691.

Інші процесуальні дії у цій справі не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частинами 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача ОСОБА_1 , встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.

Судом встановлено, що 10.11.2024 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 8464691. Предметом договору є сума кредиту в розмірі 10 000 грн. 00 коп., який надається строком на 360 днів з періодичністю сплати платежів кожні 30 днів зі стандартною процентною ставкою в розмірі 1.00 % в день. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора C6228, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача ОСОБА_1 , який зазначений у пункті 10 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору, кошти кредиту надаються ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем ОСОБА_1 ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» з метою отримання кредиту. Відповідно до пункту 2.4. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, відповідно до пункту 2.1. кредитного договору (копії містяться у справі, а. с. 7-20).

Відповідно до листа ТзОВ «Фінансова компанія «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 26.06.2025 року, ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» переказано відповідачеві ОСОБА_1 10 000 грн. 00 коп. за договором про надання споживчого кредиту № 8464691 від 10.11.2024 року на його платіжну карту, що підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 26.10.2025 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-251023/78697-БТ (копії містяться у справі, а. с. 21 і 126).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 8464691, укладеним 10.11.2024 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 , заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 27 000 грн. 00 коп., з яких: 1) 10 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2) 12 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; 3) 5 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за пенею, штрафами (міститься у справі, а. с. 22-26).

Судом також встановлено, що 25.06.2025 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 25062025/1, за умовами якого ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) позивачеві ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги, а позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» приймає належні ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до пункту 1.1. договору факторингу, фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов?язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до пункту 1.2. договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід?ємною частиною цього договору (копії містяться у справі, а. с. 27-30).

Відповідно до реєстру боржників від 25.06.2025 року до договору факторингу № 25062025/1 від 25.06.2025 року, позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 27 000 грн. 00 коп., з яких: 1) 10 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2) 12 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; 3) 5 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за пенею, штрафами (копія міститься у справі, а. с. 32).

Згідно платіжної інструкції від 27.06.2024 року за № 732, позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» здійснив оплату ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за відступлення прав вимоги за договором факторингу № 25062025/1 від 25.06.2025 року (копія міститься у справі, а. с. 31).

Відповідно до долученої до відзиву на позовну заяву копії військового квитка на бланку серії НОМЕР_4 , відповідач ОСОБА_1 у липні 2023 року призваний у Збройні Сили України на підставі Указу Президента від 29.02.2022 року № 65/2022 і 26.07.2023 року зарахований у списки військової частини НОМЕР_5 МО України, у подальшому 05.03.2025 року виключений з списків вказаної військової частини, своєю чергою 09.03.2025 року зарахований у списки військової частини НОМЕР_6 МО України (копія міститься у справі, а. с. 86-92).

Судом встановлено й те, що після відступлення позивачеві ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за зазначеним вище кредитним договором, останній не здійснив погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», ні на рахунки попереднього кредитора - ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

Відтак, позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», з урахування передачі права вимоги за укладеним 25.06.2025 року з ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» договором факторингу № 25062025/1, виконав свої зобов`язання, надавши відповідачеві ОСОБА_1 кошти за кредитним договором у встановленому в договорі розмірі та на узгоджених між ними умовах, однак останній в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань у наведеній частині, у зв`язку з чим допустив спірну заборгованість.

При цьому, розмір спірної заборгованості за вищевказаним кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, своїх розрахунків не наведено та суду не було подано.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення боржником грошового зобов`язання й застосування кредитором відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитними договорами, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законами України «Про електронну комерцію», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», іншими актами цивільного законодавства.

Так, згідно положень ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу.

Своєю чергою, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Щодо укладення договору в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до пункту 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону, це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частин 3, 4, 6 ст. 11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Щодо цесії (переходу права вимоги, факторингу).

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Щодо первинних фінансових документів.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 200/564/18 вказано, що доказами які підтверджують наявність заборгованості та підтверджують її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Виписка по рахунку може бути належним доказом наведених у позові обставин, яка досліджується судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 200/5647/18, від 25 травня 2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 752/14554/15-ц, від 31 травня 2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 194/329/15-ц, від 01 червня 2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 175/35/16-ц.

Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Особові рахунки та виписки з них обов`язково мають складатися на паперових та/або електронних носіях. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (пункти 57, 59, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, адже вони підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені відповідачем протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій.

У постанові від 09 лютого 2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 464/3214/16 Верховний Суд виснував, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов`язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.

Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 200/5647/18, від 25.05.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 204/2972/20, від 13.10.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 209/3046/20, від 26.10.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 333/5483/20.

Частиною 4 ст. 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року за єдиним унікальним номером справи 917/1739/17 зазначено, що: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Щодо стягнення кредитної заборгованості з діючих військовослужбовців .

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року та триває по теперішній час.

За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За змістом пункту 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Разом з цим, пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 521/7927/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 199/3051/14 (номер провадження 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Із змісту згаданої постанови Верховного Суду вбачається, що позовні вимоги в частині стягнення процентів не можуть бути задоволенні судом, якщо буде встановлено (шляхом доведення обставин), що боржник (позичальник) має право на пільги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а без встановлення наявності у позичальника пільг є всі підстави для стягнення процентів.

Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи.

Вочевидь між сторонами у справі (з урахуванням правонаступництва позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» на підставі договору факторингу від 25.06.2025 року № 25062025/1, укладеного ним з ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») було досягнуто згоди з усіх істотних умов електронного договору за договором про надання споживчого кредиту № 8464691, укладеним 10.11.2024 року, цей правочин, в силу відсутності доказів на підтвердження його нікчемності чи визнання недійсним у встановленому порядку, створює презумпцію його правомірності, у зв`язку з чим кредитний договір є обов`язковими для виконання їх сторонами, а зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та його умов, натомість відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язань за вказаним кредитним договором, допущену заборгованість за вказаним договором ним у встановленому порядку не погашено.

На момент укладення кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не звертався до кредитодавця - ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився із всіма умовами такого договору, в тому числі і з тими, що визначають підстави сплати процентів/штрафу та їх розмір. Більше того, відповідач ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього, та на момент його підписання вимог щодо незаконності умов договорів не заявляв.

Слід зазначити, що позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» надано належно засвідчену паперову копію електронного договору про споживчий кредит № 8464691 від 10.11.2024 року та розрахунок ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА, в якому висвітлено по днях нарахування відсотків і штрафних санкцій за умовами, що визначені в електронному договорі про надання споживчого кредиту № 8464691, укладеним 10.11.2024 року, а зарахування 10 000 грн. 00 коп. саме на його картку підтверджено повідомленням АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відтак ці докази у своїй сукупності із іншими доказами не залишають сумніву в тому, що відповідач ОСОБА_1 уклав електронний договір про споживчий кредит № 125875 від 21.12.2023 року, однак не дотримався і не виконав його умови, внаслідок чого утворилась спірна заборгованість.

Здійснивши аналіз умов укладеного 25.06.2025 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» договору факторингу № 25062025/1, суд підкреслює, що предметом цього правочину є передача грошових коштів (ціна продажу) клієнту за плату, своєю чергою, клієнт за плату відступає факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи всі складові елементи такої заборгованості. Перехід прав грошової вимоги відбувається за узгодженим порядком та зі вставленою фактурою переходу. Таким чином, умови договору дозволяють здійснити відступлення прав вимоги за майбутніми договорами, форма передачі між сторонами затверджена в договорі факторингу, підтвердження оплати за такий перехід прав грошової вимоги в матеріалах справи наявний, відтак зміст і умови договору відповідають суті факторингу.

Поза тим, відповідачем ОСОБА_1 на підтвердження обставин поширення на нього положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до відзиву на позовну заяву, було надано копію військового квитка на бланку серії НОМЕР_4 , відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 у липні 2023 року призваний у Збройні Сили України на підставі Указу Президента від 29.02.2022 року № 65/2022 і 26.07.2023 року зарахований у списки військової частини НОМЕР_5 МО України, у подальшому 05.03.2025 року виключений з списків вказаної військової частини, своєю чергою 09.03.2025 року зарахований у списки військової частини НОМЕР_6 МО України. Отож, на час укладення кредитного договору (10.11.2024 року), в період виконання його умов, відповідач ОСОБА_1 проходив військову службу, тобто мав статус військовослужбовця Збройних Сил України.

Таким чином, суд за результатом судового розгляду висновує про відсутність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованості за процентами і пенею за договором про надання споживчого кредиту № 8464691, укладеним 10.11.2024 року, у розмірі 17 000 грн. 00 коп., оскільки на відповідача ОСОБА_1 поширюється дія положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на вказане, суд дійшов висновку що позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення. Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» підлягає до стягнення заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), яка становить 10 000 грн. 00 коп..

Суд також враховує, що, як неодноразово вказував Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», серія A № 303-A, параграф 29-30).

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру у розмірі 3 028 грн. 00 коп., які підтверджується відповідною випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 , пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1 121 грн. 48 коп..

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 8464691, укладеним ним 10.11.2024 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», у розмірі 27 000 грн. 00 коп., - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» 1 121 (одну тисячу сто двадцять одну) грн. 48 коп. понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код у ЄДРПОУ: 35625014; місцезнаходження юридичної особи: вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, 01032; адреса електронної пошти: info@eadr.com.ua; електронний кабінет: наявний.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.

Повне рішення суду складено: 18 листопада 2025 року.

Суддя Володимир МИКИТИН