Decision № 131715739, 11.11.2025, Korabelnyi District Court of Mykolaiv City

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 487/5510/25

Провадження № 2/488/2049/25

РІШЕННЯ

Іменем України

11.11.2025 року м. Миколаїв

Суддя Корабельногорайонного судуміста МиколаєваЧернявська Я.А., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшли матеріали цивільної справи із Заводського районного суду м. Миколаєва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 8326378 від 26.09.2024 року у розмірі 29920,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 26.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (надалі Кредитодавець, Товариство) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, Боржник, Клієнт) було укладено Договір № 8326378 про надання споживчого кредиту (надалі - Договір кредиту) шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 26.09.2024 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір про надання споживчого кредиту № 8326378 після заповнення Відповідачем відповідної електронної заявки на отримання фінансового кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, що знаходиться за адресою https://creditplus.ua/.

26.09.2024 року прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору №8326378, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» направлено ОСОБА_2 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор С1442, котрий Боржником було введено/відправлено.

Позивач вказав, що таким чином 26.09.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8326378 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало відповідачу грошові кошти.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків, заборгованість за кредитним договором № 8326378 від 26.09.2024 р. становить 29920,00 грн, з яких: 13 600,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 16 320,00 грн. - заборгованість по відсотках.

Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку умови договору не виконує та не сплачує заборгованість, позивач був змушений звернутися в суд з даним позовом.

Ухвалою судувід 01.09.2025року провадженняпо зазначенійсправі буловідкрито тасправа призначенадо розглядупо сутіза правиламиспрощеного позовногопровадження звикликом (повідомленням)сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

25вересня 2025року черезканцелярію судувід відповідачанадійшов відзивна позовнузаяву,в якому ОСОБА_1 зазначає,що незаперечує фактуотримання кредитута визнаєзобов`язання.Однак,з оглядуна матеріальнестановище таобставини,які ускладнюютьвиконання судовогорішення,просить судрозстрочити виконаннясудового рішення.Зокрема,відповідач зазначаєнаступне.У жовтні2024року уїї бабусібула проведенаскладна тадороговартісна операція,що вимагалазначних коштів.22жовтня 2024року їйбуло встановленоперелом шийкистегна зізміщенням.На тойчас відповідачвже малавідкриті кредитнізобов`язанняв різнихфінансових установахі немала достатніхвласних коштівдля їхпогашення.Враховуючи невідкладністьситуації танеобхідність врятуватижиття близькоїлюдини,відповідач булазмушена додатковопозичити коштиу знайомих,що щебільше ускладнилоїї фінансовестановище.Це призвелодо неможливостісвоєчасного погашеннякредиту передТОВ «АвентусУкраїна».Водночас відповідачзазначає,що неухилялася відвиконання своїхзобов`язаньі протягомостаннього рокупоступово погашаланаявні борги,зокрема передмікрофінансовими установами.Це підтверджуєтьсявідповідними довідкамита гарантійнимилистами зграфіками платежів,які передбачалилояльні умовидля закриттяборгів. Просила суд, розстрочити сплату боргу частинами (29920,00 грн), встановивши щомісячний платіж у розмірі 2992,00 грн., строком на 10 місяців, починаючи з січня 2026 року.

28 жовтня 2025 року представником позивача Ушакевич М.П. через підсистему «Електронний суд» були надані додаткові пояснення по справі, в яких остання зазначила, що фінансові труднощі відповідача не є підставою для відстрочення виконання судового рішення, оскільки скрутне матеріальне становище боржника не є винятковою обставиною для звільнення від відповідальності, відповідно до чинного законодавства. Відповідач мав достатньо часу для вирішення питання щодо кредитної заборгованості, але не скористався цією можливістю, що свідчить про недоцільність надання додаткового строку для виконання рішення. Крім того, надання відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення порушить законні права та інтереси позивача і може знецінити саму сутність рішення суду. Безпідставне та необґрунтоване розстрочення виконання рішення суду буде порушувати законні права та інтереси позивача та нівелювати сутність рішення суду та мету його ухвалення. Таким чином, ТОВ «Авентус Україна» вважає, що розстрочення виконання рішення є недоцільним і порушує інтереси позивача. Просила суд відмовити у розстроченні виконання зобов`язання та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Крім того, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності) в інтересах яких заявлено вимоги (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

На підставіподаних позивачемдокументів судомвстановлено,що26.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 8326378 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 13600,00 грн. (п.1.3. Кредитного договору). Строк кредиту 360 днів. Дата повернення кредиту вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживання та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору. (п.1.4. Кредитного договору).

Відповідно до п.1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,00% в день (2333,95 % річних) та застосовується: у межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору знижена процентна ставка 0,90 % в день (2176,57% річних) застосовується протягом 3 днів, що слідують за 26.10.2024, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу або здійснить часткове повернення кредиту. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки, користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок «CreditPlus». Ідентифікація споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/Мобільний застосунок «CreditPlus», в порядку, передбаченому Договором та/або Законом України «Про електрону комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході (в т.ч. через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідного Пароля входу до Особистого кабінету/ Мобільного застосунку «CreditPlus».

Згідно із п. 4.4 Договору споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичність внесення, здійснюється згідно Графіку платежів.

Вказаний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С1442.

Як вбачається з пункту 2.1. Договору № 8326378 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Як доказ виконання своїй зобов`язань перед відповідачем, позивач надав суду Витяг з електронного документу ТОВ ПЕЙТЕК від 14.05.2025 р. за вих. № 20250514-52 про успішність операції згідно з договором з ТОВ Авентус Україна, а саме зарахування 26.09.2024 о 15:41:06 грошових коштів в сумі 13 600,00 грн. на номер картки НОМЕР_1 за договором №8326378.

З наданого суду розрахунку заборгованості (Картки обліку Договору) за договором № 8326378 від 26.09.2024 р. вбачається, що відповідач ОСОБА_1 на погашення заборгованості здійснила один платіж: 26.10.2024 р. в сумі 3 672,00 грн.

З названого вбачається, що свої обов`язки за кредитним договором ТОВ Авентус Україна виконала повністю, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 13 600,00 грн.

Однак свої зобов`язання за вказаним кредитним договором відповідач ОСОБА_1 виконала не повністю, що свідчить про неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Зокрема, в ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Названий договір № 8326378 про надання споживчого кредиту укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://creditplus.ua та підписанням кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України Про електронну комерцію.

Згідно з п. 6 ст. 11 Закону України Про електронну комерцію відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 ЗУ Про електронну комерцію передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Приписами п.6 ч.1 ст. 3 названого Закону передбачено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом С1442, який зазначений у тексті договору № 8326378 про надання споживчого кредиту від 26.09.2024 р. в графі: Споживач, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то при простроченні повернення чергової частини позикодавець має право зажадати дострокового повернення частини позики, що залишилася, й сплати відсотків, що йому належать.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Також визнано, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях, крім того підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

Отже, підписання договору електронним підписом, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Щодо вирішення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішенні (пункт 2 частини сьомої статті 265, частина перша статті 267 ЦПК України).

Стаття 265 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення статті 435 цього Кодексу.

Так, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина третя та четверта статті 435 ЦПК України).

Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (частина п`ята статті 435 ЦПК України).

Беручи до уваги соціальний аспект та труднощі, що виникли внаслідок фінансових проблем відповідача, спричинених важкими обставинами, зокрема лікуванням близької для неї людини, а також значним погіршенням матеріального становища через непередбачені витрати на медичні послуги, які стали додатковим фінансовим навантаженням, суд вирішив задовольнити клопотання відповідача і розстрочити виконання судового рішення.

Розстрочка виконання рішення є важливим кроком, оскільки надасть відповідачу можливість виконати свої зобов`язання в умовах фінансової нестабільності, спричиненої незапланованими витратами на лікування. Водночас, це створить стимул для добровільного виконання боржником своїх зобов`язань і забезпечить задоволення вимог кредитора, що є основною метою цивільного судочинства, спрямованого на досягнення справедливості та відновлення прав кредитора з урахуванням об`єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи клопотання відповідача, яка навела обставини які ускладнюють виконання рішення, суд приходить до висновку, щодо задоволення та розстрочення виконання судового рішення шляхом сплати заборгованості рівними частинами протягом 10 місяців, тобто по 2992 грн. щомісяця, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

07.05.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ КУРС», укладено договір про надання правової допомоги № 0705-25 та додаткову угоду №2 від 07.06.2025 року.

Разом з тим, з огляду на відсутність документального підтвердження фактичних витрат, у задоволенні витрат на правову допомогу слід відмовити. Зокрема, на підтвердження понесених витрат з відправлення досудових вимог, повідомлень та претензій Боржникам у розмірі 105 (сто п`ять) гривень 00 копійок за 1 (одну) вимогу/повідомлення/претензію не надано належних документів, що засвідчують оплату та пов`язані з додатковими судовими витратами, оформленими у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до вимог ч.1 ст.142 ЦПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку із викладеним, враховуючи, що відповідач визнала позовні вимоги, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн (50% від загального розміру судового збору) та стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1207,56 грн., (50% від загального розміру судового збору).

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено: «… у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 4, 5, 10, 76, 82, 89, 263-265, 267, 273-274, 279, 354, 435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ41078230, адреса: 03062, м. Київ, проспект Берестейський, 90-А) суму заборгованості в розмірі 29 920,00 грн., яка складається з:- заборгованості за кредитом 13 600,00 грн.; заборгованості по відсотках 16 320,00 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення судових витрат у розмірі 105 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ41078230, адреса: 03062, м. Київ, проспект Берестейський, 90-А) витрати на оплату судового збору в розмірі 1207,56 грн.

Фінансовому органу -Управлінню Державної казначейської служби України у місті Миколаєві Миколаївської області повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ41078230, адреса: 03062, м. Київ, проспект Берестейський, 90-А) відповідно до платіжної інструкції № 150 від 11.07.2025 року, 50% сплаченої суми судового збору у розмірі1211,20 грн.

Розстрочити ОСОБА_1 , виконання судовогорішення шляхом сплати заборгованості рівними частинами протягом 10 місяців, тобто по 2992 грн. щомісяця, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», код ЄДРПОУ41078230, адреса: 03062, м. Київ, проспект Берестейський, 90-А;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Я.А. Чернявська