Decision № 131715721, 28.10.2025, Korabelnyi District Court of Mykolaiv City

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2227/25

Провадження № 2/488/1510/25 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28.10.2025 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді Чернявської Я.А.,

за участю секретаря судового засідання Коваль А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2025 року АТ Перший Український Міжнародний Банк звернулосядо Корабельногорайонного судум.Миколаєва зпозовом довідповідача ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 46863,12 грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 17.05.2017 року на підставі кредитного договору № 200816143401 відповідачу ОСОБА_1 , видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 1 000,00 грн., який пізніше було збільшено до 34000,00 грн.

Позивач зазначив, що Акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" свої зобов`язання за Кредитними договорами виконало та надало відповідачу грошові кошти.

Вказав, що відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином тривалий строк, а тому заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.02.2025 року складає 46863,12грн., з яких: - 30737,65 грн. заборгованість за кредитом; - 16125,47 грн. заборгованість процентами; - 0,00 грн. заборгованість за комісією.

Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку умови договору не виконує та не сплачує заборгованість, позивач був змушений звернутися в суд з даним позовом.

Ухвалою суду від 02.06.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

Представник позивача просив про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, судом про дату і час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. У поштових повідомленнях від 18.08.2025 року та 13.10.2025 року листоношею проставлена відмітка про відсутність відповідача за місцем проживання. Відповідно до положень пункту 4 частини 7 статті 128 ЦПК України дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за місцем проживання є днем вручення судової повістки.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Судом встановлено,що 17.05.2017року міжАТ «ПершийУкраїнський МіжнароднийБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір у вигляді підписання сторонами Заяви № 200816143401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Підписанням цієї заяви відповідач підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до заяви №200816143401 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 17.05.2017 року відповідач просить в банку відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривнях та надати кредитну картку миттєвого випуску (не персоніфікованої НОМЕР_2 зі встановленим кредитним лімітом в сумі 1 000,00 грн. Розрахунковий день 30 число місяця. Платіжна дата 30 число місяця. Розмір мінімального платежу, та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки. Підписанням заяви особа підтверджує, що нею отримана у непошкодженому стані платіжна картка і ПІН, а також, що з правилами платіжної картки ознайомлена та зобов`язується їх дотримуватись.

Вказана заява підписана представником банку та відповідачем ОСОБА_1 , шляхом проставлянням власноручного підпису.

Аналізуючи надані сторонами докази, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо узгоджених між сторонами умов щодо строків погашення отриманих кредитних коштів, порядку їх повернення, плати за користування кредитним коштами, відповідальність за порушення виконання взятих на себе зобов`язань тощо.

Зокрема, з долученої до позовної заяви Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції, яка діє з 01.10.2016 та затверджена рішенням Правління ПАТ «ПУМБ» протокол № 609 від 20.09.2016 (даліДКБО), вбачається, що згідно з умовами цього Договору банк, у разі Акцепту клієнтом Публічної пропозиції на укладення Договору, зобов`язується надавати клієнту визначені Договором послуги, а клієнт зобов`язується їх оплатити в розмірах і порядку, передбачених Договором і Тарифами (п.п. 2.1.2 ДКБО фізичних осіб).

Підпунктом 2.1.3 ДКБОвизначено, що договір містить елементи різних договорів (є змішаним у розумінні ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України). До відносин Сторін застосовуються у відповідних частинах положення чинного законодавства України про договори, елементи яких містяться в цьому Договорі.

Підписанням заяви про приєднання до Договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору (п.п.2.2.5 ДКБО).

У пункті 5.1. частини 5 «Загальні обов`язки сторін» ДКБО визначені зобов`язання позичальника, як клієнта банку, яким у підпункті 5.1.4 якого визначено, що позичальник зобов`язаний своєчасно і повністю відшкодувати Банку сплачені ним кошти, зокрема, своєчасно та у повному обсязі оплачувати банку вартість послуг, які надані банком за договором та інші платежі, відповідно до умов договору та встановлених Тарифів. Сплачувати заборгованість до договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, у строки та в розмірі, що передбачені Договором (п.п. 5.1.6., 5.1.7 ДКБО).

У частині 6 «Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів» ДКБО передбачено відповідальність сторін, зокрема, пунктами 6.1, 6.2, визначено, що сторони несуть відповідальність, передбачену умовами договору та чинним законодавством України, за невиконання, неналежне виконання своїх обов`язків, передбачених договором. Кожна зі сторін зобов`язана у повному обсязі відшкодувати іншій стороні збитки, завдані порушенням умов договору.

Відомостей щодо узгодженого розміру Тарифів, а також орієнтовного Графіку повернення платежів позивачем не надано.

Достовірних та допустимих доказів на підтвердження угодженого між сторонами розміру відсотків за користування кредитними коштами, за прострочення їх повернення суду не надано.

Зокрема, з наданих суду доказів неможливо встановити чи був узгоджений між сторонами порядок та строки повернення платежів, умови користування кредитними коштами тощо.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими суду умовами Публічної пропозиції на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб був ознайомлений відповідач, розумів їх і погодився з ними, підписуючи Заяву № 200816143401 від 17.05.2017 р., а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів закористування кредитними коштами у нарахованому банком розмірі.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 16 125,47 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З наданого суду розрахунку заборгованості за кредитним договором № 200816143401 від 17.05.2017р. вбачається, що з 30.08.2017 до 30.11.2022 р. відповідачем здійснювалося періодичне погашення заборгованості, платежі за якими зараховувалися позивачем на погашення боргу не тільки за тілом кредиту, але і на погашення відсотків за користування кредитом. Загальна сума зарахованих коштів на погашення боргу за відсотками за користування кредитом за названий період склала 40668,88 грн.

Такі діє позивача є протиправними, виходячи з того, що матеріали не містять узгоджених між сторонами умов щодо розміру і порядку такого нарахування. Тому, на переконання суду, такі кошти мають бути зараховані на погашення заборгованості за тілом кредиту. Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленій у постановах від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19, а також 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20.

Слід також зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено в ст. 8 Конституції України.

Згідно з ч.1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у виді Заяви № 200816143401 від 17.05.2017 року про приєднання до Договору банківського обслуговування фізичних осіб, підписаний сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Перший український міжнародний банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ «Перший український міжнародний банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, адже відповідачем внесені кошти у більшому розмірі (40 668,88 грн.), ніж банк просить стягнути за погашення заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 30737,65 грн, у задоволенні позовним вимог Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» належить відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, покладає судові витрати на позивача.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено: «… у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення».

Керуючись ст.ст. 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозовних вимог Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором відмовити .

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", код ЄДРПОУ 14282829, адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 12.11.2025 року.

Суддя Яна Анатоліївна Чернявська