Decision № 131674635, 10.11.2025, Voznesensk City and District Court of Mykolaiv Oblast

Справа № 473/3884/25

РІШЕННЯ

іменем України

"10" листопада 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ліхачової А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

у липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9240,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 24 грудня 2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачкою був укладений договір про надання фінансового кредиту №100872, відповідно до якого товариство надало відповідачці на умовах кредиту 2000,00 грн зі строком користування коштами протягом 7 днів до 30 грудня 2019 року (з можливістю продовження цього строку за ініціативою позичальниці), яка в свою чергу зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2 % на добу від суми залишку заборгованості за кредитом.

У разі порушення умов договору щодо вчасного повернення кредиту позичальниця зобов`язалася сплатити пеню в розмірі 5 % від розміру невиконаного грошового зобов`язання - до дня повного погашення заборгованості, але не більше ніж за 100 календарних днів.

28 жовтня 2021 року ТОВ «ЗАЙМЕР» уклало з ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ»договір факторингу №01-28/10/2021, за яким відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №100872 від 24 грудня 2019 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 9240,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 2000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 7240,00 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.

28 жовтня 2025 року представниця відповідачки адвокат Зачепіло З.Я. надала відзив на позов, у якому позовні вимоги про стягнення процентів не визнала. При цьому, зазначала про сплив позовної давності, відсутність в матеріалах справи повідомлення відповідачки про зміну кредитора в зобов`язанні, належних доказів щодо наявної заборгованості за кредитним договором, укладення кредитного договору без врахування положень Закону України «Про споживче кредитування»(в частині обмеження розміру денної процентної ставки). Також представниця відповідачки зазначала, що загальна вартість витрат на правничу допомогу в 10500,00 грн є завищеною, необґрунтованою, неспівмірною складності справи та обсягу виконаних робіт.

29 жовтня 2025 року представник позивача Пархомчук С.В. надав відповідь на відзив, у якій вказував на безпідставність заперечень відповідачки щодо заявлених ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» вимог, оскільки нарахування процентів здійснене в повній відповідності з умовами кредитного договору (відповідачка погодилася з усіма умовами кредитного договору), зокрема, проценти нараховані в межах встановленого строку кредитування (кредитний договір діє до повного виконання позичальницею зобов`язань за договором) та за узгодженою в кредитному договорі процентною ставкою. При цьому, неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Також звертав увагу на те, що строк звернення до суду з обумовленим позовом позивачем не пропущено, оскільки під час дії карантину та воєнного стану відбулося продовження позовної давності.

В судове засідання представник позивача Пархомчук С.В. не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представниця відповідачки адвокат Зачепіло З.Я. в судове засідання не з`явилася, про час та місце його проведення була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 24 грудня 2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» (після зміни найменування ТОВ «Клай Інвест», фінансова компанія, дата отримання ліцензії 07 серпня 2028 року (згідноінформації звідкритих джерел)) та відповідачкою був укладений договір про надання фінансового кредиту №100872, відповідно до якого товариство надало відповідачці на умовах кредиту 2000,00 грн зі строком користування коштами протягом 7 днів до 30 грудня 2019 року (з можливістю продовження цього строку за ініціативою позичальниці), яка в свою чергу зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2 % на добу від суми залишку заборгованості за кредитом.

У разі порушення умов договору щодо вчасного повернення кредиту позичальниця зобов`язалася сплатити пеню в розмірі 5 % від розміру невиконаного грошового зобов`язання - до дня повного погашення заборгованості, але не більше ніж за 100 календарних днів.

Матеріалами справи, а саме копією довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 30 травня 2025 року підтверджено успішне зарахування кредитних коштів за договором № 100872 від 24 грудня 2019 року в розмірі 2000,00 грн на зазначену позичальницею в п. 7 кредитного договору банківську картку, що повністю підтверджує факт виконання ТОВ «ЗАЙМЕР» свого зобов`язання перед відповідачкою.

Факт отримання кредитних коштів відповідачка визнала.

28 жовтня 2021 року ТОВ «ЗАЙМЕР» уклало з ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ»договір факторингу №01-28/10/2021, за яким відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №100872 від 24 грудня 2019 року.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 та ТОВ «ЗАЙМЕР» з дотриманням положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили в ньому усі істотні умови, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов`язків позичальниці в кредитних правовідносинах.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст.1077, ч. 1 ст.1078, ч. 1 ст.1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст.514, ч. 1 ст.1084 ЦК України).

При цьому, згідност. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальниці про уступку права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора (постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц).

На підтвердження заявлених вимог позивач надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, виконаний ТОВ «ЗАЙМЕР», якій містить відомості, зокрема щодо надання відповідачці кредитних коштів, внесення останньою в порядку виконання зобов`язань за кредитним договором коштів.

Так, відповідно до вказаного розрахунку, заборгованість за кредитним договором №100872 від 24 грудня 2019 року становить 9240,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 2000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 7240,00 грн.

Разом з тим, суд не в повній мірі погоджується з вказаним розрахунком, а саме в частині нарахування процентів, оскільки останній суперечить умовам договору.

Так, як зазначалося вище, за умовами договору про надання фінансового кредиту № 100872 від 24 грудня 2019 року відповідачка отримала кредит зі строком користування коштами протягом 7 днів, а саме до 30 грудня 2019 року (п.п. 1.2 договору). Порядок продовження строку користування кредитом передбачений п.п.3.3.3 договору (шляхом здійснення оплати не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту нарахованих у повному обсязі процентів). Проте матеріали справи не містять доказів сплати відповідачкою нарахованих процентів у строк, визначений вказаним пунктом договору.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За встановленого, нарахування процентів поза межами строку кредитування (7 днів), тобто після 30 грудня 2019 року не відповідає умовам договору.

При цьому позивач не заявляє окремих вимог щодо застосування передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов`язання, а тому такі вимоги не є предметом судового розгляду.

Таким чином, нараховані позивачем проценти після 30 грудня 2019 року стягненню не підлягають. Отже, проценти підлягали до нарахуванню в розмірі 280,00 грн (2000,00 грн (заборгованість за кредитом) х 2% х 7 дн.).

При цьому, посилання сторони відповідачки на порушення положень Закону України «Про споживче кредитування»(в частині обмеження розміру денної процентної ставки) не заслуговують на увагу, оскільки зміни до ст.8Закону України«Про споживчекредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, були внесені Законом України«Про внесеннязмін додеяких законівУкраїни щодоудосконалення державногорегулювання ринківфінансових послуг»від 22листопада 2023року №3498-IX , який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Що стосується тверджень відзиву щодо звернення до суду з обумовленим позовом з пропуском позовної давності, то суд в цій частині зазначає наступне.

Так,постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»(далі - Закон № 540-IX)розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українидоповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. ЦейЗаконнабрав чинності 02 квітня 2020 року.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Поряд із цимУказом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»було введено воєнний стан в Україні із 05години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом Українивід 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»(далі - Закон № 2120-ІХ)розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українидоповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк його дії.Закон № 2102-IXнабрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом Українивід 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон№ 3450-ІХ) пункт 19розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українивикладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року. З 4 вересня 2025 року в Україні набув чинності закон №4434-IX, який відновлює перебіг строків позовної давності.

Отже, позовна давність щодо позовних вимог про стягненнязаборгованості не спливла.

Таким чином, з огляду на викладене, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі, визнаному останньою, а саме 2000,00 грн (заборгованість за процентами у встановленому судом розмірі сплачена відповідачкою на користь первісного кредитора).

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в розмірі 533,00 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог 22 %).

Що стосується витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представник позивача надав копію договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року з додатковою угодою № 1 від 27 грудня 2024 року, копію акта про отримання правової допомоги від 28 серпня 2025 року. Згідно наданих документів вартість наданих послуг становить 10500,00 грн (консультація, аналіз судової практики, складання позовної заяви, інших заяв, виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції).

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.

Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв`язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви. При цьому, є необґрунтованим виокремлення адвокатом як самостійного виду адвокатської послуги надання усної консультації щодо перспектив звернення до суду, оскільки охоплюється діями адвоката із складання позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до положень ч.2 ст.141ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 550,00 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 22 %).

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 7, ідентифікаційний код 42228158, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №100872 від 24 грудня 2019 року в розмірі 2000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 7, ідентифікаційний код 42228158, судові витрати в розмірі 1083,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Л.В. Лузан