Decision № 131587779, 06.11.2025, Chernivtsi District Administrative Court

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5580/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області № 137543 від 12.11.2024 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.11.2023 р. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту № 116150 від 03.10.2024р. посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області винесено: постанову № 137543 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000, 00 грн., за порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Позивач вважає, що накладення адміністративного стягнення не відповідає фактичним обставинам справи, а спірну постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Звертав увагу суду на те, що 03.10.2024 року рухався на автомобілі марки " Scania R 500 " з д/н НОМЕР_1 по автодорозі "Р-62" та був зупинений працівниками відділу державного нагляду (конролю). На вимогу останніх надав товарно-транспортну накладну з ТОВ "ККНК`Технобуд" № ІС-167337 від 03.04.2024 року, у якій перевізником та замовником зазначений позивач, при цьому відмічено, що останній є фізичною особою, тобто у ТТН позивач не вказаний як підприємець.

Крім того, позивач повідомив працівникам відділу державного нагляду про те, що вантаж- щебінь позивач використовує для будівництва на своїй приватній території, тобто для власного користування, без мети збуту та отримання прибутку, однак до уваги під час накладення стягнення зазначене не взято.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно відомостей ТТН №ІС-167343 від 03.10.2024 та №ІС-167337 від 03.10.2024 перевізником вантажу є ОСОБА_1 . Тому, саме він є суб`єктом відповідальності за порушення, яке зафіксоване в акті №116150 від 03.10.2024.

Наголошував на том, що відсутність у позивача статусу фізичної особи-підприємця не може бути підставою не застосування до нього штрафу на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки Закон України «Про автомобільний транспорт» не ставить у залежність можливість застосування відповідальності від наявності чи відсутності в особи - порушника статусу підприємця.

Тобто, виходячи з буквального тлумачення змісту вищезазначеної норми Закону, наявність статусу суб`єкта господарювання є ознакою автомобільного перевізника.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільними перевізниками є також фізичні особи, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Отже, відсутність у позивача статусу суб`єкта господарювання на момент перевірки, не звільняє позивача від відповідальності, оскільки під час перевірки встановлено, що ним здійснювались вантажні перевезення з перевищенням допустимих вагових норм, а частина перша статті 60 Закону України №2344-ІІІ передбачає застосування адміністративно- господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників, до яких, за визначенням статті 1 цього Закону, на думку відповідача належить і ОСОБА_1 .

Відтак вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

3. Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій наведені переважно подібні аргументи, які викладенні в позовній заяві.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. На підставі направлення на рейдову перевірку від 27.09.2024 №003549 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Джеголею І.І. та Бабичем А.М. на автодорозі Р-62 44 км+900 м с. Багна 03 жовтня 2024 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажу транспортного засобу марки SCANIA, днз НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 .

2. Водієм для перевірки уповноваженим особам відповідача були надані такі документи: посвідчення водія ОСОБА_1 НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ; поліс ОСЦПВ ЕР-223565280; товарно-транспортна накладна №ІС-167343 від 03.10.2024; товарно-транспортна накладна №ІС-167337 від 03.10.2024.; квитанція до прибуткового касового ордеру №17232 від 03.10.2024.

3. Згідно ТТН №ІС-167343 від 03.10.2024 та №ІС-167337 від 03.10.2024 перевізником вантажу зазначено ОСОБА_1 .

4. В ході перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), а саме: перевищення вагових норм - фактична маса транспортного засобу 39,75 т при допустимих 38 т, що становить 4,6% перевантаження, навантаження на спарені осі 25,75 т при допустимих 23 т, що становить 11,95% перевантаження, виявлені порушення зафіксовані в акті від 03.10.2024 №116150.

5. 12.11.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Митрицьким О.В. винесено постанову № 137543 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу в сумі 17 000, 00 грн. за порушення вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 22.5 ПДР - перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні подільного вантажу, за яке передбачена відповідальність абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону №2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

2.Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Пунктом 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно з п. 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт..

Приписами п. 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з п. 17-22 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку. Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (переавірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком. У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону N 2344-III визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

4. В розумінні вимог ст. 1 Закону №2344-III - автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Частиною 12 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ст. 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами ст. 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

5. Одночасно, суд звертає увагу, що перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 цього Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

6. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила №30), які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Пунктом 3 Правил № 30 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Згідно з п. 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

7.Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху. Ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що:

-габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю

- дозволена максимальна маса - маса спорядженого транспортного засобу з вантажем, водієм і пасажирами, що встановлена технічною характеристикою транспортного засобу як максимально допустима.

- дозволена максимальна маса автопоїзда - це сума дозволеної максимально допустимої маси кожного транспортного засобу, що входить до складу автопоїзда.

Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил;

б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.

Правила перевезення вантажів унормовані р. 22 Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 22.1 Правил дорожнього руху маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до пп. «в» п. 22.5 Правил дорожнього руху рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі коли їх параметри не перевищують навантантаження на строєну вісь (якщо відстань між осями понад 1,3 до 1,4 метра) 24 т.

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Отже, чинним законодавством заборонено перевезення автомобільними дорогами подільних вантажів із перевищенням вагових параметрів, а дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, у разі перевезення подільних вантажів уповноважені підрозділи Національної поліції не видають.

Положення Закону № 2344-III визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують вищевказані вимоги законодавства.

Так, абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема штраф застосовується за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно - господарські штрафи.

8. В ході розгляду справи судом встановлено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) проведено рейдову перевірку транспортних засобів, серед яких і транспортний засіб , що належить позивачеві.

За результатами проведеної перевірки уповноваженими особами складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Так, під час перевірки виявлено порушення вимог ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» - здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових норм, а саме: фактична маса транспортного засобу 39,75 т при допустимих 38 т, що становить 4,6% перевантаження, навантаження на спарені осі 25,75 т при допустимих 23 т, що становить 11,95% перевантаження, за що абз. 15 ч. 1 ст. 60 вищезазначеного закону передбачена відповідальність.

Водієм вищевказаного транспортного засобу під час перевірки надано уповноваженим особам, крім іншого, товарно-транспортну накладну, в якій автомобільним перевізником зазначений позивач.

9. Звертаючись до суду, позивач зводив свої аргументи до того, що він не є фізичною особою-підприємцем, а тому не може вважатися автомобільним перевізником.

В контексті наведеного, суд зазначає наступне.

Та обставина, що певна особа не є фізичною особою-підприємцем, не позбавляє її можливості здійснювати перевезення вантажів.

Враховуючи положення Закону №2344-ІІІ, автомобільними перевізниками є також фізичні особи, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. В свою чергу, відсутність у позивача статусу суб`єкта господарювання на момент перевірки, не звільняє його від відповідальності.

Так, під час перевірки встановлено, що позивачем на підставі ТТН № ІС-167343 від 03.10.2024 року здійснювались вантажні перевезення з перевищенням габаритно-вагових обмежень.

На переконання суду, надана водієм під час перевірки ТТН підтверджує факт перевезення вантажу саме позивачем та його статус автомобільного перевізника.

Вказане відповідає правовому висновку Верховного Суду, висловленому в постанові від 10.11.2022 року у справі №420/2451/20.

10. Частиною 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ передбачає застосування адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників, до яких, за визначенням ст. 1 цього Закону, належить й позивач.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано виявленого органом державного контролю факту перевезення ним як автомобільним перевізником вантажу транспортним засобом з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

11. За таких обставин, враховуючи та оцінивши усі докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача є правомірною та відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання її протиправною та скасування.

12. Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

З огляду на те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, судом не вирішується питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті- відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_4 );

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ: 39816845).

Суддя О.В. Боднарюк