Court ruling № 131174321, 09.10.2025, Dnipro District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Zaporizhzhia City)

Дата документу 09.10.2025

Справа № 334/7727/25

Провадження № 2-н/334/751/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2025 року м. Запоріжжя

Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Гнатюк О.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей» звернулося до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17.09.2025 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

25.09.2025 року зазначену ухвалу доставлено до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей».

Також, ухвалу від 17.09.2025 про залишення заяви безе руху 30.09.2025 року було надіслано на адресу заявника, конверт повернувся на адресу суду без вручення.

Про наслідки невиконання ухвали про залишення без руху позивачу було роз`яснено в самому тексті ухвали від 17.09.2025 року.

Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Так, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

З огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху залишено не виконаним стороною позивача, жодних належних доказів неможливості усунення недоліків не надано, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч.2 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п.36).

На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Відповідно до вимог ч.3 ст.185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.185 ЦПК України).

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч.6 ст.185 ЦПК України).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч.6 ст.185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суд вважає за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, в зв`язку з не усуненням недоліків.

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто для людей» недоліки поданої заяви не усунуло у відповідності до ухвали Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17.09.2025 року, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 43, 44, 116, 185, 260 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком визнати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Гнатюк О. М.