Decision № 131025713, 13.10.2025, Kovpakivskyi District Court of Sumy City

Справа№592/9500/24

Провадження №2/592/248/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2025 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючої судді Корольової Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Перев`язки К.А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Маховика Р.В., представника відповідача Грищука Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

У С Т А Н О В И В:

07.06.2024 року позивач через свого представника адвоката Маховика Р.В. звернувся до суду з вказаним позовом і уточнивши свої позовні вимоги просить стягнути з відповідача на користь позивача шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 43335 грн 03 коп., а також судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що 03.01.2024 об 11:50 в м. Суми по вул. Білопільський шлях. 26-А, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем Audi А4, д.н. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Renault Megane, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Ковпаківського районного суду м.Суми від 16.01.2024 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Audi А4 д.н. НОМЕР_3 була забезпечена ТДВ СК «Кредо». Позивач з метою одержання страхового відшкодування звернувся до ТДВ СК «Кредо» із заявою про виплату страхового відшкодування. 17.03.2024 суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 на замовлення ТДВ СК «Кредо» проведено ремонтну калькуляцію № 59047 та складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 59047, згідно якого станом на 03.01.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача Renault Megane д.н. НОМЕР_2 складає 75607 грн. 64 коп. та розраховано вартість матеріального збитку після аварійного пошкодження, яка з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ становить 32272 грн. 61 коп. 27.06.2024 ТДВ «СК «КРЕДО» здійснило виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 29 177,25 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 32 272,61 грн. - ПДВ 3 095,36 грн. = 29 177,25 грн.).

10.06.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

14.10.2024 року прийнято відмову представника позивача від частини позовних вимог до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» про стягнення у відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди грошові кошти у сумі 32272,61 грн, закрито провадження у цій частині вимог.

Ухвалою суду від 14.10.2024 року зупинено провадження у справі.

04.06.2025 року поновлено провадження у справі.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав у зв`язку з їх необгрунтованістю, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , власником транспортного засобу Renault Megane д.н. НОМЕР_2 є ОСОБА_2

03.01.2024 об 11:50 в м. Суми по вул. Білопільський шлях. 26-А, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем Audi А4, д.н. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Renault Megane, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Ковпаківського районного суду м.Суми від 16.01.2024 року у справі № 592/408/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Постанова набрала законної сили 29.01.2024 року.

За страховим полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ТДВ СК «Кредо».

17.03.2024 суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 на замовлення ТДВ СК «Кредо» проведено ремонтну калькуляцію № 59047 та складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 59047, згідно якого станом на 03.01.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача Renault Megane д.н. НОМЕР_2 складає 75607 грн. 64 коп. та розраховано вартість матеріального збитку після аварійного пошкодження, яка з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ становить 32272 грн. 61 коп.

27.06.2024 ТДВ «СК «КРЕДО» здійснило виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 29 177,25 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 32 272,61 грн. - ПДВ 3 095,36 грн. = 29 177,25 грн.).

Таким чином, спір між сторонами стосується стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 1187ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ТДВ «СК «КРЕДО» здійснило виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 29 177,25 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 32 272,61 грн - ПДВ 3 095,36 грн).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_3 як винної особи, на користь позивача належить стягнути різницю між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі №370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі №753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Як вбачається з матеріалів справи, ТДВ «СК «КРЕДО» 27.06.2024 здійснило виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 29 177,25 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 32 272,61 грн - ПДВ 3 095,36 грн), шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 59047, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача Renault Megane д.н. НОМЕР_2 складає 75607 грн. 64 коп.

Таким чином розмір відшкодування майнової шкоди, який належить стягнути із відповідача як з особи, винної у вчиненні ДТП, на користь позивача становить 43335, 03 грн, тобто різницю між розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з положеннями ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, відповідно до Договору про надання професійної правничої допомоги від 10.05.2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Маховиком Р.В.

Так, ухвалою суду від 14.10.2025 року стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» на користь позивача в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи 2500, 00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 484,48 грн, а саме 40 % від суми сплаченого судового збору за позовом.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням зазначених вище вимог процесуального закону, суд дійшов висновку, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи 7500 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 726,72 грн, а саме 60 % від суми сплаченого судового збору за позовом.

Керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 82, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Задовольнити позов ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальних збитків у розмірі 43 335 грн. 03 коп., а також судовий збір у сумі 726 грн 72 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 7500 грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 .

Відповідач - ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_6 .

Повний текст судового рішення складено 16.10.2025 року.

Суддя Г.Ю. Корольова