Decision № 13085237, 17.12.2010, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/42317.12.10 За позовом                     Комунального підприємства «Ірпіньтепломережа»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКШМІ - 9»

Про                              стягнення 207630,58 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Сутковий М.В., директор (наказ № 139-ОС від 18.08.2010)

від відповідача          Дзенік С.І., довіреність № б/н від 16.12.2010

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Ірпіньтепломережа»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКШМІ - 9»про стягнення з останнього 207630,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 29 від 01.11.2007.

Ухвалою суду від 02.12.2010р. порушено провадження у справі № 1/423 та призначено розгляд на 17.12.2010 р.

19.11.2010р. представник позивача у судове засідання не з’явився, вимог ухвал суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив про часткову сплату боргу, надав докази.

Суд дослідивши докази відповідача, а саме платіжне доручення №332 від 14.12.2010, дійшов висновку про те, що наведений документ не є доказом частково сплати заборгованості за договором № 29 від 01.11.2007, оскільки отримувачем платежу є зовсім інша організація, а не організація позивача.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2007р. № 29, на підставі якого, позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами, в терміни передбачені договором та у відповідності до «Правил користування тепловою енергією»(ПКТЕ) та «Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України» (ПТЕСТКЕУ).

Розрахунки за теплову енергію, згідно з п.7.1 договору здійснюється згідно тарифів розрахованих теплопостачальною організацією.

Відповідно до п.4 Рішення № 391-15-v від 06.03.2007 15 сесії 5 скликання Ірпінської міської ради тарифи на послуги по теплопостачанню для відповідача розраховуються щомісячно по фактичним затратам підприємства.

Пунктом 4.2.2 договору передбачено обов’язок відповідача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах, які передбачені договором.

Згідно з п.7.3 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, здійснюються щомісячно шляхом перерахунків коштів на розрахунковий рахунок позивача до 10 числа поточного місяця за минулий місяць.

Згідно з ч.2 п.23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактичної спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

На виконання умов договору позивач поставляв відповідачу з грудня 2007 по квітень 2010 року теплову енергію в межах договірних величин, що підтверджується актами –рахунками виконаних робіт за відповідний період.

Відповідно до додатку №3 до договору теплове навантаження відповідачу становить 0,09 Гкал/год.

В порушення умов договору відповідач неналежно сплачував вартість отриманої теплової енергії, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг у розмірі 174605,78 грн.

В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 207630,58 грн. боргу, а саме: 174605,78 грн. –основного боргу, 25798,99 грн. – інфляційних втрат, 7225,81 грн. –3% річних та покласти на нього судові витрати.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що станом на день подання позову відповідач не виконав, взятих на себе договором зобов’язань, заборгованість в сумі 10978,28 грн. не сплатив.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Представник відповідача 17.12.2010 у судовому засіданні проти позову заперечив та повідомив суд про те, що частину боргу ним сплачено, про що надав копію платіжного доручення № 332 від 14.12.2010.

Суд дослідивши наданий відповідачем доказ, дійшов висновку про те, що наведений документ не стосується даного позову, оскільки реквізити позивача та організації, на рахунок якої було сплачено кошти не співпадають, внаслідок чого суд визнав даний доказ не належним.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні договірного зобов’язання доведена матеріалами справи, та не спростована відповідачем.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 2076,31 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 362 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712, 714 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКШМІ 9»(01054, м.Київ, вул. Дмитрівська 13-А, код ЄДРПОУ 34619172) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа»(08200, Київська обл., м.Ірпінь, вул. Парижської Комуни 11, код ЄДРПОУ 13712765) 174605 (сто сімдесят чотири тисячі шістсот п’ять) грн. 78 коп. –основного боргу, 25798 (двадцять п’ять тисяч сімсот дев’яносто вісім) грн. 99 коп. –інфляційних втрат, 7225 (сім тисяч двісті двадцять п’ять) грн. 81 коп. –3% річних, державного мита у розмірі 2076 (дві тисячі сімдесят шість) грн. 31 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І.Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 24.12.2010р.)