Decision № 130796913, 07.10.2025, Lutsk City and District Court of Volyn Oblast

Справа № 161/21823/24

Провадження № 2/161/724/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2025 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Антіпової Т.А.,

при секретарі судового засідання - Семеновій І.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції (дистанційного судового провадження) в залі суду м. Луцька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить збільшити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2000,00 гривень щомісячно на 6000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, до досягнення ними повноліття.

Позов обґрунтовує тим, що 28 жовтня 2007 року, позивач та ОСОБА_4 уклали шлюб, який зареєстрований 28.10.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 1953.

За час перебування в зареєстрованому шлюбі у сторін народилось троє спільних дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Починаючи з 2017 року вони з відповідачем почали проживати окремо, діти з того часу проживають разом із позивачем. Оскільки чоловік не брав участі в утриманні дітей, вона була вимушена звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів на утриманні спільних неповнолітніх дітей.

Так, Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.09.2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Ухвалено стягувати з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 07 травня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.

Після набрання законної сили рішенням у справі 161/7038/20 про стягнення аліментів на утримання дітей, минуло понад 4 роки.

Присудженого рішенням суду розміру аліментів катастрофічно не вистачає на забезпечення достатнього рівня утримання трьох дітей в умовах сучасності. Натомість, матеріальне становище відповідача змінилося, він має високооплачувану роботу, стабільну заробітну плату та матеріальну можливість надавати утримання своїм дітям у більшому розмірі. Посилається на те, що на сьогоднішній день для забезпечення спільних неповнолітніх дітей потрібно значно більшого матеріального забезпечення, ніж вони отримують: потрібне збалансоване поживне харчування для росту і розвитку їх організму. Оскільки діти швидко ростуть, то необхідно купувати їм новий одяг, взуття, розвиваючи ігри, що відповідають їхнім потребам і інтелектуальному розвитку.

Враховуючи вищевикладене, позивач дійшла висновку про необхідність звернення до суду із позовною заявою про збільшення розміру аліментів.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 листопада 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 16).

04.02.2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 36-37), відповідно до якого відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, з підстав викладених у ньому. Зазначає, що мотивуючи позовні вимоги, позивачка посилається на те, що майновий стан платника аліментів покращився, однак, жодних доказів до позовної заяви не подано.

Так, ОСОБА_4 , є учасником бойових дій, проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 , на даний час демобілізований та проживає за кордоном та значною мірою допомагає старшій дочці ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якою підтримує тісні стосунки.

Крім того зазначає, що позивач вводить суд в оману, так як старша дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не проживає з мамою, а проживає в Німеччині. Отже, на даний час, позивачка не має права на отримання аліментів на утримання старшої дочки, так як ч. 3 ст. 181 СК України чітко надає це право тому з батьків, з ким проживає дитина.

02.04.2025року відпредставника позивача, ОСОБА_1 ,- адвоката Світлицької ЗоряниОлександрівнинадійшлоклопотання про доручення Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції звернутися із судовим дорученням до компетентних органів Федеративної Республіки Ніімеччина з клопотання про правову допомогу (а.с. 73-76), яке відповідно до протокольної ухвали суду від 07.05.2025 року залишено без розгляду за заявою представника позивача (а.с. 124-125).

Крім цього, 02.04.2025 року від представника позивача, ОСОБА_1 , - адвоката Світлицької Зоряни Олександрівни надійшло клопотання про витребування у Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (код ЄДРПОУ: 44106679; адреса: 43027, м. Луцьк, Київський майдан, відомостей про доходи ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 07 травня 2020 року по 01.04.2025 (а.с. 88-90), яке відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.05.2025 року задоволено: витребувано з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (код ЄДРПОУ: 44106679, адреса: 43027, м. Луцьк, Київський майдан, відомості про доходи ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 07 травня 2020 року по 01 квітня 2025 року (а.с. 126-128).

26.05.2025 року, на виконання вимог ухвали суду від 07.05.2025 року, на адресу суду від Головного управління Державної податкової служби у Волинській області надійшли витребувані докази (а.с. 132-136).

03.06.2025 року від представника позивача, ОСОБА_1 ,- адвоката Світлицької ЗоряниОлександрівнинадійшлоклопотання про долучення доказів (а.с. 138-139).

Зокрема з метою повного та всебічного розгляду справи, просила долучити до матеріалів справи, у якості доказів, відповідні документи:

-лист Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19/43390-25-Вих від 26.05.2025, згідно з яким ОСОБА_5 (старша донька сторін) в`їхала на територію України 22.04.2025 і по час надання відповіді на адвокатський запит інших відомостей про перетин нею кордону немає. Тобто підтверджується факт проживання доньки з Позивачкою, а не з Відповідачем, як було зазначено у документах, які подавав до суду Відповідач;

-квитанції про оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає Позивачка з дітьми (20 квитанцій на 8 аркушах), які підтверджують витрати Позивачки на утримання житла, де вона проживає з дітьми; квитанції на оплату товарів (98 квитанцій на 28 аркушах), які підтверджують витрати позивачки на забезпечення дітей продуктами та засобами особистої гігієни.

В судовому засіданні позивач та її представник адвокат Світлицька З.О, підтримали вимоги позовної заяви, з підстав у ній викладених, просили позов задовольнити.

Додатково позивач пояснила суду, що на початку березня 2022 року разом із своїми неповнолітніми дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виїхала за кордон, до Польщі, де проживала разом із дітьми до 01.10.2024 року, отримувала на них соціальні виплати. 01.10.2024 року вона повернулась до України, проте її старша донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилась за кордоном. До України ОСОБА_8 повернулась в квітні 2025 року. Посилалась на те, що відповідач проживає за кордоном, з її слів, має значний дохід та може сплачувати на утримання їх неповнолітніх дітей суму аліментів в розмірі 6000,00 грн. на кожну дитину. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки стороною позивача не надано суду жодних доказів на підтвердження змін в матеріальному стані відповідача на краще. Так, він проходив службу в збройних силах України, був демобілізований та з 2024 року проживає за межами України в Федеративній Республіці Німеччина. Пояснила, що відповідач сплачує аліменти на утримання своїх неповнолітніх дітей в розмірі 2000,00 грн. щомісячно, що є більше, ніж мінімальний розмір, встановлений законом на дитину відповідного віку. Окрім цього, пояснила, що їх з позивачем старша донька ОСОБА_8 деякий час проживала разом із батьком в Федеративній Республіці Німеччина та він повністю забезпечував її матеріально. Отже, зазначає про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та просила відмовити в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 жовтня 2007 року по 16.09.2020 року (а.с.13-14).

Відповідно до Заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , було розірвано (а.с.13-14).

За час перебування в зареєстрованому шлюбі у сторін народилось троє спільних дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказане підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.6), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.7), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказане підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (а.с.8).

16 вересня 2020 року, Луцьким міськрайонним судом Волинської області ухвалено заочне рішення у справі 161/7038/20, яким вирішено стягувати з ОСОБА_4 в користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей, в твердій грошовій сумі, в розмірі по 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно на кожну дитину. починаючи з 07 травня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 9-12).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України, якою на батьків покладено обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Стаття 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування ( ч. 1 ст. 80 ЦПК України ).

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу ( групі однотипних доказів ), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів ).

ОСОБА_1 , при зверненні до суду обґрунтовувала позовні вимоги виключно тим, що матеріальний стан відповідача значно покращився, він проживає за кордоном та отримує, з його слів, близько 90000,00 грн. щомісячно, отже може сплачувати більшу суму для забезпечення їх неповнолітніх дітей.

Однак, необхідно зазначити, що саме лише посилання на положення ст. 192 СК України не скасовує для позивача обов`язку доведення обґрунтування своїх вимог та підстав для збільшення аліментів відповідно до положень ст.192 СК України. Перелік обставин, які можуть слугувати підставами для зменшення або збільшення розміру аліментів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд звертає увагу на те, що позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження обставин, за яких стягуваного розміру аліментів з відповідача недостатньо для утримання неповнолітніх дітей, враховуючи також і той факт, що утримання дитини є обов`язком обох батьків. При цьому, ОСОБА_1 не надано жодного доказу погіршення її матеріального становища, стану здоров`я дітей, а також доказів на підтвердження покращення матеріального стан відповідача по справі.

Так, на виконання вимог ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.05.2025 року з Державної податкової служби у Волинській області надійшли відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з травня 2020 року по березень 2025 року громадянина ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (а.с. 132-136).

Як вбачається з даних відомостей, розмір доходу ОСОБА_4 збільшився в порівнянні з 2020 2021 роками, з березня 2022 року, коли він з березня 2022 року по січень 2024 року (включно) отримував виплати військовослужбовця. Проте, починаючи з лютого 2024 року по листопад 2024 року взагалі відсутня інформація про доходи відповідача. За грудень 2024 року ОСОБА_4 отримав 1442,65 грн. як виплату військовослужбовця. За період з січня 2025 року по березень 2025 року інформація про доходи ОСОБА_4 відсутня (а.с. 133-136).

Окрім цього, 02.04.2025 року представник позивача, ОСОБА_1 , - адвокат Світлицька Зоряна Олександрівна зверталась до суду з клопотанням про доручення Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції звернутися із судовим дорученням до компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина з клопотання про правову допомогу щодо витребування, а саме: відомостей про доходи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає у Федеративній Республіці Німеччина, за час перебування на території Федеративної Республіки Німеччина; відомостей про те, чи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , , який проживає у Федеративній Республіці Німеччина, перебуває або перебував на території Федеративної Республіки Німеччина, у трудових відносинах з будь-яким підприємством, установою, організацією, та якщо так, то з якою та на якій підставі (а.с. 73-76).

Проте, дане клопотання за заявою представника позивача, відповідно до протокольної ухвали суду від 07.05.2025 року, залишено без розгляду з посиланням на те, що відповідач начебто вже не проживає в Федеративної Республіки Німеччина, перебуває наразі в Польщі та відсутні будь-які дані та відомості про його працевлаштування будь-де (а.с. 124-125). При чому, позивач підтримала в цьому свого представника. Повторно, з таким клопотанням до суду сторона позивача не зверталась.

Інших доказів покращення матеріального стану відповідача сторона позивача не надала.

Отже, звертаючись до суду із зазначеними позовними вимогами, ОСОБА_1 , всупереч вищезазначених правових норм, не надала в ході розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про погіршення свого матеріального стану чи стану здоров`я, або ж покращення матеріального становища відповідача.

У свою чергу, сторона відповідача, заперечуючи позов, зазначала, що доводи позивача про необхідність збільшення розміру аліментів та стягнення з нього аліментів в розмірі 6000,00 на кожну дитину, ґрунтуються лише на припущеннях про те, що він приховує свої доходи, які, на думку позивача, є значними. Будь-яких доказів про те, що матеріальне становище відповідача покращилось позивачкою не надано.

Участь батьків в утриманні своїх дітей повинна бути рівнозначною, утримання аліментів з одного з батьків не має приводити до безпідставного збагачення іншого за їх рахунок.

Із матеріалів справи убачається, що відповідач з є учасником бойових дій, з березня 2022 року по січень 2024 року (включно) проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 92, 133-136).

Станом на момент судового розгляду даної справи в суді, проживає за кордоном, що не заперечується й стороною позивача.

Окрім цього, стороною позивача не спростовано того факту, що їх з відповідачем старша донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 22 квітня 2025 року проживала за кордоном, зокрема, й в Федеративній Республіці Німеччина, була зареєстрована з 12.02.2025 року за адресою проживання батька в Федеративній Республіці Німеччина (а.с. 59, 140).

Як пояснював представник відповідача під час судового розгляду справи, батько надавав ОСОБА_8 матеріальну допомогу, окремо від сплати аліментів, що не було спростовано стороною позивача.

Так, позивач та її представник категорично відмовились проти заслуховування в судовому засіданні пояснень старшої доньки сторін, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка б могла надати суду пояснення щодо її матеріального утримання батьками.

Відомостей щодо заборгованості зі сплати аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріали справи не містять та з боку позивача така інформація суду не надавалась.

Отже, відповідач сплачує аліменти систематично та в повному обсязі: 2000,00 грн. на кожну дитину, що є більшим, ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку(доходу) платника аліментів.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який становить для: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на обґрунтування позивачем підстави для збільшення розміру аліментів -значне покращення матеріального становища відповідача, що не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи, врахувавши матеріальні потреби для утримання усіх дітей сторін у відповідності до їх вікового рівня, фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, та встановленого прожиткового мінімуму, а також виходячи із меж та підстав пред`явлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для збільшення розміру аліментів, з огляду на недоведеність необхідності такого збільшення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.84,105,110,112,113,180-184 СімейногоКодексу України,ст.ст.10-18,81,141,200,263-268,280-289ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосереднньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП- НОМЕР_2

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова