Decision № 130776901, 03.10.2025, Teplyk District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 144/1074/25

Провадження № 2/144/441/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2025 р. с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

ТОВ «ФК Айконс» через представника Пархомчука С.В. звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1135118 від 11.10.2020 року в сумі 18040 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилається на те, що 11.10.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1135118 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до умов кредитного договору Товариство надало відповідачу кошти в сумі 5500 грн на споживчі потреби, на строк 30 днів, з процентною ставкою 1,90% (процентів) на добу.

28.04.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-28/04/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1135118 від 11.10.2020 року. Після чого ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступило право вимоги ТОВ «ФК АЙКОНС», а останнє набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1135118 від 11.106.2020 року в сумі 18040 грн, з яких 5500 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 3135 грн - заборгованість за комісіями і відсотками; 9405 прострочена заборгованість за процентами.

Ухвалою судді від 28 липня 2025 року позовну заяву ТОВ «ФК АЙКОНС» прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином. У поданій до суду позовній заяві позивач вказав про розгляд справи без його участі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями і заявами до суду не звертався, відзив на позовну заяву не подав.

У відповідності до положень ст.ст.223ч. 4,280-284 ЦПК Українисуд за згодою позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Вирішуючи даний спір, суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зіст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 11.10.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 1135118про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису 11.10.2020 о 18:08:57, окрім того, даним електронним підписом було підписано додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 1135118, де вказано графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту (а.с. 16-19).

Згідно умов вищевказаного кредитного договору сума кредиту складала 5500 грн, строк кредиту 30 днів, 1,9% - фіксована процентна ставка за день користування кредитними коштами.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 5500 грн шляхом зарахування кредитних коштів, номер транзакції 68990507 на його платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою iPay.ua сервіс онлайн платежів (а.с. 30).

Окрім того, встановлено, що 28 квітня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 1-28/04/2021, за умовами якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1135118 від 11 жовтня 2020 року (а.с. 22-25).

Відповідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-28/04/2021 від 28 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 18040 грн, з яких: 5500 грн залишок по тілу кредиту; 3135 грн залишок по відсотках; 9405 грн прострочені відсотки (а.с. 12).

Згодом, 28 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК «Айконс» укладено договір факторингу № 1-28/04/2021, за умовами якого ТОВ «ФК «Айконс» набуло права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1135118 від 11 жовтня 2020 року (а.с. 14-15).

Відповідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-28/04/2021 від 28 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Айконс» набуло право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 18040 грн, з яких: 5500 грн залишок по тілу кредиту; 3135 грн залишок по відсотках; 9405 грн прострочені відсотки (а.с. 11).

28 березня 2025 року ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Айконс» було направлено вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, проте відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1135118 від 11 жовтня 2020 року не виконав, внаслідок чого станом на 21 березня 2025 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 18040 грн, з яких: 5500 грн залишок по тілу кредиту; 3135 грн залишок по відсотках; 9405 грн прострочені відсотки (а.с 9-10).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин з відповідача на користь позивача за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1135118 від 11 жовтня 2020 року підлягає стягненню заборгованість в розмірі 18040 грн, з яких: 5500 грн залишок по тілу кредиту; 3135 грн залишок по відсотках; 9405 грн прострочені відсотки.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, задовольняючи позовні вимоги, покладає судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн сплаченого судового збору.

Крім цього 07 серпня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача про розподіл судових витрат, у відповідно до якої просив стягнути із відповідача 10500 грн витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи на правову допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником ТОВ «ФК «Айконс» надано суду Договір № 16/06/2025 про надання правової допомоги від 16 червня 2025 року, укладений між позивачем та адвокатом Пархомчуком С.В. (а.с. 20-21), Довіреністю між позивачем та адвокатом Пархомчуком С.В. від 16 червня 2025 року (а.с. 8), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №8096/10 (а.с. 35), Акт про отримання правової допомоги від 01.08.2025 року (а.с. 45), платіжна інструкція на суму 10500 грн (а.с. 50).

Відповідно до ч. 3 ст. 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

В зв`язкуз тим, що заява про розподіл судових витрат понесенихв зв`язку з розглядом справиподана до ухвалення рішення в справі, суд вирішує питання розподілувитрат на професійну правничу допомогупід час ухвалення даного рішення.

Суд при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим(п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Верховний Суд також часто підкреслював необхідність детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків (зокрема, постанова від 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15).

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Як уже зазначено вище з посиланням на відповідні висновки суду касаційної інстанції, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Аналізуючи надані докази, незначну складність справи, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача,тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, критерій розумності розміру судових витрат відносно конкретних обставин справи, до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Айконс» підлягають витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

у х в а л и в :

Позовну заяву ТОВ «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «Айконс» (ЄДРПОУ 44334170, адреса: вул. Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008 м. Київ, 01042) заборгованість за кредитним договором № 1135118від 11.10.2020року,в розмірі18040грн,судовий збірв розмірі2422,40грн тавитрати направничу допомогув розмірі4000грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Теплицький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Теплицьким районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - ТОВ «ФК «Айконс», адреса: вул. Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008 м. Київ, ЄДРПОУ 44334170.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 03.10.2025 року.

Суддя