Court ruling № 130714647, 01.10.2025, Derhachi District Court of Kharkiv Oblast

справа № 619/3215/25

провадження № 1-кп/619/417/25

УХВАЛА

іменем України

1 жовтня 2025 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 12025221230000174 від 18.02.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, який перебуває на посаді номера обслуги 2 міномета мінометного взводу 3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

встановив:

У провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12025221230000174 від 18.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України продовжують існувати.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення й те, що наразі існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, не зможуть забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків. Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, та передбачає покарання у виді позбавлення волі до 8 років, а тому знаходячись на волі, може виникнути фактична можливість ухилитися від кримінальної відповідальності та переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме він може фізично або психологічно незаконно вплинути на учасників провадження, а саме примусити змінити свої показання або взагалі відмовитись від них, щоб уникнути покарання, так як судовий розгляд не розпочато, свідки судом не допитані, письмові та речові докази не досліджені. Крім того продовжує існувати ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме він може вчинити інше кримінальне правопорушення, як то самовільно залишити місце служби, або вчинити ті самі дії з метою ухилення від служби (дезертирство) чи продовжити вчинення інших злочинів.

Обвинувачений та захисник проти клопотання заперечували. Захисник посилався на те, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, має міцні соціальні зв`язки, наведені прокурором у клопотанні ризики є необґрунтованими. Викладені в обвинувальному акті обставини не відповідають дійсності. ОСОБА_5 не збирається впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також не має наміру ухилятися від судового розгляду. Захисник просив змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт. ОСОБА_5 підтримав доводи захисника, заперечував проти задоволення клопотання прокурора, т.я. він захищався і вважає себе потерпілим. Його вина не доведена та підстави для тримання його під вартою відсутні.

Заслухавши клопотання прокурора та думку присутніх осіб оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов такого висновку.

Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 06.08.2025 щодо ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 03.10.2025 включно, із визначенням застави у розмірі 242 240, 00 грн.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

Відповідно до статті 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Про існування обґрунтованої підозри вказують обставини, викладені в обвинувальному акті стосовно обвинуваченого, враховуючи стадію судового провадження, під час якої вирішується питання застосування запобіжного заходу.

В обґрунтування ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор посилається на покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим за вчинення тяжкого злочину, що може бути само по собі мотивом переховуватись від суду з метою уникнення від покарання.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд зазначає наступне.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, строк покарання за санкцією вказаного злочину передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Отже, усвідомлюючи невідворотність покарання та ризик бути засудженим до тривалого терміну ув`язнення, обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватися від суду.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, у зв`язку з чим наявність вказаного ризику, на думку суду, є доведеним.

Щодо ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, який передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи те, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих, свідків та дослідження їх судом, також враховуючи те, що існування даного ризику підтверджується тим, що на даний час не всі свідки допитані у судовому засіданні і перебуваючи на свободі, обвинувачений може впливати на них, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Оскільки на стадії судового розгляду ще не всі свідки допитані, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, а також не допитаний потерпілий..

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати щодо обвинуваченого.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

У обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурором зазначено, що ОСОБА_5 може самовільно залишити місце служби, або вчинити ті самі дії з метою ухилення від служби (дезертирство), чи продовжити вчинення інших злочинів.

Існування цього ризику, на переконання суду, не знайшло свого підтвердження, адже наведені прокурором на його обґрунтування доводи не є вагомими та не вказують на можливість вчинення ОСОБА_5 відповідних дій, спрямованих на вчинення іншого кримінального правопорушення. Зокрема, прокурор не навів достатніх підстав щодо вжиття обвинуваченим будь-яких заходів, які б могли свідчити про його наміри щодо вчинення іншого кримінального правопорушення. Крім того, суд бере до уваги те, що обвинувачений є раніше не судимий.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, отже виправдовують продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а фактичні обставини інкримінованого останньому тяжкого злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, вказують на обґрунтованість заявленого прокурором клопотання.

Суд вважає, що визначена при застосуванні запобіжного заходу на стадії досудового розслідування застава у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків, а тому визначає заставу у тому ж розмірі.

На теперішній час продовжують існування ризиків, що стали підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу продовжують мати місце і не зменшились та з метою їх запобігання, а також забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та оцінюючи сукупність обставин, що мають вагоме значення для вирішення цього питання, суд доходить висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу є неможливим та не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому вважає за необхідне продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи наведене, доводи обвинуваченого та сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є непереконливими та не спростовують вищевказаних висновків суду.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінують обвинуваченому, суд вважає, що ризики, передбачені п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не втратили свою актуальність.

Оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченого до 29 листопада 2025 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177-178, 183, 197, 199, 537, 392 КПК України, суд,

постановив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу -- відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 29 листопада 2025 року (включно), з раніше визначеною ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 14.05.2025 заставою, у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок : ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA208201720355299002000006674 (призначення платежу: застава), протягом дії ухвали.

Строк дії ухвали визначити до 29 листопада 2025 року включно.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали проголошено 3 жовтня 2025 року о 12 год 00 хв.

Суддя ОСОБА_1