Decision № 130472313, 23.09.2025, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2025 року м. Київ № 640/1556/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора з вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення від 19.12.2019 №8 Кадрової комісії №4 Генеральної прокуратури України про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації;

визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 21.12.2019 №2082ц про звільнення ОСОБА_1 з 24.12.2019 з посади начальника другого слідчого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури;

поновити ОСОБА_1 на роботі в Офісі Генерального прокурора на посаді начальника відділу або на рівнозначній посаді;

стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.12.2019.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що звільнення є незаконним та таким, що не узгоджується із чинним законодавством, з огляду на обставини незаконності та неправомірності прийнятого суб`єктом владних повноважень наказу про звільнення позивача з займаної посади. Крім того, позивач наголошує, що ані Законами України «Про прокуратуру» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», ані будь-якими іншими нормативно-правовими актами не встановлено спеціального порядку та підстав звільнення з органів прокуратури слідчих та керівників органів досудового розслідування прокуратури. Також, позивач наполягає, що висновок кадрової комісії не є обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не відповідає критерію доброчесності, він не може бути поновлений на посаді.

Позивачем також направлено до суду відповідь на відзив, в якому наголошено на необґрунтованості висновків та дій відповідача, внаслідок чого ОСОБА_1 було протиправно звільнено із займаної посади на підставі наказу від 21.12.2019 №2082ц.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 змінено мотивувальну та резолютивну частину (у частині посади, на яку підлягає поновленню позивач та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Постановою Верховного Суду від 18.05.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 скасовано, а справу № 640/1556/20 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 31.01.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 скасовано, справу № 640/1556/20 направлено на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

20.02.2025 дану справу отримано Київським окружним адміністративним судом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 прийнято до провадження дану адміністративну справу та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 працював на посаді начальника другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

Позивачем 08.10.2019 подано за встановленою формою Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.

Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації: іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, у зв`язку з чим допущений до наступного етапу атестації проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності.

Кадровою комісією №4 прийнято рішення від 19.12.2019 №8 про неуспішне проходження прокурором атестації.

Наказом Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2082ц, на підставі рішення Кадрової комісії №4, керуючись статтею 9, пунктом 2 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», позивача звільнено з посади начальника другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24.12.2019.

Вважаючи рішення кадрової комісії та наказ Генерального прокурора протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура в Україні здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У пункті 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції, а також функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, - до набрання чинності законом про створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій.

Зазначені перехідні положення Конституції України в частині виконання прокуратурою функції досудового розслідування мають продовження у пункті 1 розділу X «Прикінцеві положення» і в пункті 1 розділу XI «Перехідні положення» КПК України, якими закріплені повноваження слідчих органів прокуратури щодо здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 216 цього Кодексу підслідні слідчим органів державного бюро розслідувань і детективам Національного антикорупційного бюро України, - до дня початку діяльності Державного бюро розслідувань України, але не пізніше п`яти років з дня набрання чинності цим Кодексом, та до дня початку діяльності Національного антикорупційного бюро України, але не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Кодексом відповідно.

Аналогічна норма щодо здійснення слідчими органів прокуратури досудового розслідування у визначеному КПК України порядку до початку діяльності Державного бюро розслідувань, але не пізніше п`яти років після набрання чинності цим Кодексом закріплена в пункті 4 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII.

Пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, до дня введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього Кодексу [«Підслідність»] повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, - щодо злочинів, передбачених частиною четвертою статті 216 цього Кодексу.

У разі неможливості закінчити досудове розслідування у таких провадженнях до спливу дворічного строку, а так само за наявності інших передбачених законом підстав питання про доручення його здійснення іншим органам досудового розслідування вирішується в установленому цим Кодексом порядку. Передача кримінальних проваджень до Державного бюро розслідувань здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про Державне бюро розслідувань» (абзац 2 у редакції Закону України № 1355-VIII від 12 травня 2016 року, у редакції Закону № 113-IX з урахуванням змін, внесених Законом України № 187-IX від 04 жовтня 2019 року).

До дня введення в дію частини п`ятої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування передбачених нею злочинів здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом.

Після введення в дію частини п`ятої статті 216 цього Кодексу розпочаті слідчими органів прокуратури кримінальні провадження продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, до закінчення досудового розслідування, але не пізніше дня початку діяльності відповідно Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур (абзац четвертий пункту 1 розділу XI в редакції Закону № 916-VIII від 24 грудня 2015 року; із змінами, внесеними згідно із законами № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, № 113-IX з урахуванням змін, внесених Законом України № 187-IX від 04 жовтня 2019 року).

За пунктом 5 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII, положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12.11.2015 №794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон № 794-VIII) матеріали кримінального провадження, які на день набрання чинності цим Законом перебувають в іншому органі досудового розслідування на стадії досудового розслідування, але відповідно до цього Закону підслідні Державному бюро розслідувань, у тримісячний строк після початку здійснення Державним бюро розслідувань функції досудового розслідування передаються до відповідного підрозділу (органу) Державного бюро розслідувань для продовження провадження. Кримінальні провадження, які до початку діяльності Державного бюро розслідувань розпочаті слідчими органів прокуратури і перебувають на стадії досудового розслідування, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років.

Державне бюро розслідувань розпочало свою діяльність з 27 листопада 2018 року, про що офіційно повідомлено в газеті «Урядовий кур`єр» від 23 листопада 2018 року № 221 (6337).

Законом № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року; тут і далі - в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

Згідно з пунктами 6, 7, 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

За пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».

За текстом пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив з того, що для цілей розмежування статусу прокурора і слідчого судам необхідно досліджувати організаційно-розпорядчі документи, зокрема положення про відповідні структурні підрозділи, інші докази, які підтверджують виконання позивачами функцій слідчих прослідковується також і в інших постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 06.03.2023 у справі № 640/22930/19,від 11.04.2024 у справі № 640/22750/19, від 25.04.2024 у справі № 640/22655/19.

Колегією суддів підсумовано, що судами попередніх інстанцій не досліджувалися положення, які б визначали завдання і функції відділу, який очолював позивач, й не перевіряли його аргументів про здійснення ним повноважень слідчого, у зв`язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про реалізацію позивачем у спірних правовідносинах повноважень саме прокурора є такими, що ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин справи.

Верховний Суд, також, вказав про недослідження судами попередніх інстанцій істотних для правильного вирішення справи обставин, відтак перевірити правильність застосування судами попередніх інстанцій пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у поєднанні з пунктом 9 частини п`ятої статті 51 Закону № 1697-VII під час звільнення позивача є неможливим.

З вказаного приводу, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посаді начальника другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

Судом встановлено, що Положенням про Головне слідче управління Генеральної прокуратури, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 23.08.2018 № 168 (далі Положення № 168), визначено повноваження начальника другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

З вказаного вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, був наділений сукупністю прав і обов`язків.

Пунктом 3 розділу ІІ Закону № 113-ІХ встановлено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Частиною 3 ст. 8 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що у структурі Офісу Генерального прокурора утворюються департаменти, управління, відділи, а також Генеральна інспекція. Управління та відділи можуть бути самостійними або входити до складу департаменту (управління). Положення про самостійні структурні підрозділи Офісу Генерального прокурора затверджуються Генеральним прокурором.

Крім того, згідно з п. 1.1 Положення про Головне слідче управління Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 23.08.2018 року № 168, Головне слідче управління Генеральної прокуратури України є самостійним структурним підрозділом Генеральної прокуратури України (на правах департаменту), підпорядкованим заступнику Генерального прокурора згідно з розподілом обов`язків між керівництвом Генеральної прокуратури України.

Пунктом 2 Положення № 168 визначено структуру Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

Так, до Головного слідчого управління входили:

1) управління з розслідування особливо важливих справ у складі: першого відділу з розслідування кримінальних проваджень; другого відділу з розслідування кримінальних проваджень; третього відділу з розслідування кримінальних проваджень; четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень; п`ятого відділу з розслідування кримінальних проваджень; шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень;

2) управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, у складі: першого слідчого відділу; другого слідчого відділу; третього слідчого відділу;

3) управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки у складі: першого слідчого відділу; другого слідчого відділу; третього слідчого відділу; організаційно-методичного відділу; відділу документального забезпечення;

4) управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, у складі: першого слідчого відділу; другого слідчого відділу; організаційно-методичного відділу;

5) організаційно-методичний відділ;

6) режимно-секретна частина (на правах відділу);

7) відділ документального забезпечення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 168 відділи очолюють начальники, які (крім начальників відділів управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, відділу документального забезпечення управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки, організаційно-методичного відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями) мають заступників.

Пунктом 2.5 Положення № 168 визначено, що до штату структурних підрозділів управління входять прокурори, старші слідчі та слідчі в особливо важливих справах, а також головні, провідні спеціалісти, спеціалісти, старший інспектор; до штату режимно-секретної частини, головні спеціалісти та головний спеціаліст з питань захисту державних таємниць.

Відповідно до Положення № 168, начальники відділів виконують такі повноваження:

- здійснюють загальне керівництво діяльністю відділів, організовують, спрямовують і контролюють роботу підпорядкованих працівників;

- забезпечують взаємодію зі структурними підрозділами Генеральної прокуратури України, прокуратурами всіх рівнів, Національною академією прокуратури України, правоохоронними органами України, органами державної влади, експертними та іншими установами у вирішенні питань, що належать до компетенції відділів;

- забезпечують виконання підпорядкованими працівниками наказів та інших організаційно-розпорядчих документів Генеральної прокуратури України;

- вносять пропозиції до планових заходів Генеральної прокуратури України, забезпечують контроль за своєчасним і якісним їх виконанням;

- організовують та забезпечують підготовку матеріалів до нарад у керівництва Генеральної прокуратури України, Головного управління, управління, здійснюють безпосередній контроль за виконанням ухвалених рішень, а також завдань і доручень керівництва Генеральної прокуратури України, Головного управління та управлінь;

- беруть участь у розробці проектів наказів та інших організаційно-розпорядчих документів Генеральної прокуратури України;

- розглядають документи, які надходять до відділів, контролюють їх розгляд та вирішення, у межах компетенції підписують, затверджують та візують службову документацію;

- здійснюють особистий прийом, забезпечують розгляд і вирішення звернень громадян, запитів та звернень народних депутатів України, представників державних і громадських організацій, інших осіб, а також скарг учасників кримінального провадження на рішення, дії чи бездіяльність слідчих (крім начальників режимносекретної частини та відділів документального забезпечення);

- проводять оперативні наради з питань, що належать до компетенції відділів;

- організовують роботу з оприлюднення публічної інформації, розгляд запитів на інформацію з питань, що належать до компетенції відділів;

- організовують роботу з підвищення кваліфікації працівників відділів;

- вносять на розгляд керівництва пропозиції щодо призначення, переміщення, звільнення з посад працівників відділів, заохочення чи накладення на них дисциплінарних стягнень, присвоєння класних чинів (рангів), а також щодо змін в оплаті їхньої праці, надання відпусток;

- забезпечують підготовку матеріалів для засобів масової інформації та для розміщення на веб-сайті Генеральної прокуратури України;

- організовують та контролюють стан ведення діловодства і режиму секретності (крім відділів документального забезпечення) у відділах;

- забезпечують додержання трудової та виконавської дисципліни працівниками відділів;

- забезпечують своєчасне, повне й об`єктивне внесення відомостей про результати роботи відділів до інформаційно-аналітичної системи «Облік та статистика органів прокуратури» (крім начальників режимно-секретної частини та відділів документального забезпечення);

- виконують інші завдання та службові доручення керівництва Генеральної прокуратури України, Головного управління та управлінь.

Отже, на підставі дослідженого Положення про Головне слідче управління Генеральної прокуратури України, установлено, що функції структурного підрозділу, начальником якого був позивач, не свідчать про те, що він обіймав посаду слідчого.

Варто зауважити, що матеріали справи також не містять доказів того, що ОСОБА_1 на час його звільнення був слідчим чи, займаючи адміністративну посаду в органі прокуратури та відповідно до посадових обов`язків безпосередньо здійснював досудове розслідування. Не надано таких доказів позивачем і під час нового судового розгляду справи.

Разом з тим, судом також установлено, що у наказі Генерального прокурора від 21.12.2019 №2082ц однією із підстав звільнення позивача зазначено, пункт 2 частини другої статті 41 Закону №1697-VII, відповідно до якого повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 звільнено із адміністративної посади у зв`язку із звільненням з посади прокурора, а тому за встановлених обставин цієї справи суд вказує, що вимоги пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ (в редакції чинній на час звільнення позивача) підлягають застосуванню до позивача.

Вказана позиція суду узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 640/22930/19 та від 08.06.2022 у справі № 640/21878/19.

Суд вказує, що посаду слідчого ОСОБА_1 не обіймав. При цьому, посада начальника другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України відповідно до статті 15 Закону України «Про прокуратуру» належить до посади прокурора.

Належних доказів зворотнього позивачем не надано та матеріали справи не містять.

Крім того, позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про його призначення і звільнення з посади саме як слідчого Генеральної прокуратури України.

Вказане підтверджує обставини того, що норми законодавства, зокрема Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ щодо атестації прокурорів поширювались і на позивача.

За вищевказаних обставин, встановлених судом, оскаржуваний наказ Генерального прокурора видано правомірно, відтак скасуванню не підлягає.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.